Пінакль

Піна́кль (фр. pinacle, від лат. pinnaculum — гребінь даху) — в архітектурі готики — архітектурна деталь у вигляді невеликої вежі або стовпчика, що вінчаються фіалом.

Пінаклі зазвичай увінчують контрфорси, щипці, вімперги, інші частини пізньороманських та готичних храмів. Їх виконували з каменю, цегли й прикрашали колонками (див. Колона) з капітелами, арками та скульптурним декором. Але вони мали не тільки декоративне, а й функцінальне та конструктивне значення: у нижній частині пінаклів улаштовували водостоки для ефективного відведення опадів з даху споруди; пінакль власною вагою стабілізував роботу тримальних конструкцій готичного храму, урівноважуючи силу розпору аркбутана. Для цього пінаклі ставили над тими частинами контрфорсів, на які спиралися аркбутани; при цьому вагу пінакля збільшували за рахунок свинцевих вставок.

Пінаклі характерні для сакральних (храми, каплиці, дзвіниці), оборонних (замки) та цивільних (палаци, ратуші, будинки гільдій тощо) споруд стилів готики та історизму (неоготика, романо-готичні стилізації).

Література

Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 329.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Пінакль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пінакль (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.08.2023