Напівротонда

Напівротонда. Інтер’єр

Напіврото́нда — закруглена частина споруди, зазвичай перекрита куполом.

Напівкругла у плані, на фасаді виступає назовні з загального об’єму.

Як частина будівлі чи споруди, що виступає з площини фасаду, схожа на ризаліт, проте відрізняється від нього пластичною циліндричною формою. Напівротонд в одній будівлі може бути одна (будинок Центральної Ради у Києві) або кілька (палац Кирила Розумовського в Батурині); вони можуть бути однієї висоти зі спорудою чи пониженими. Напівротонду може завершувати купол, баня, шатро. В інтер’єрі вона може мати пласку стелю. Якщо напівротонду завершує конха, то така напівротонда є екседрою.

Напівротонди відомі в архітектурі з часів Стародавнього Риму. Їх використовують як у житлово-цивільному будівництві (у палацах, громадських будівлях), так і в культових спорудах (вівтарні апсиди церков). Функціонально напівротонди можуть бути частинами бальних і бенкетних зал (у палацовій архітектурі стилю класицизм), домових церков; у їхніх об’ємах влаштовували міжповерхові сходи.

Напівротонди можуть бути окремими спорудами. Їх протягом 18–20 ст. споруджували як паркові альтанки у регулярних і ландшафтних парках та на рекреаційних (див. Рекреація) територіях (Біла альтанка 20 ст. в історичному центрі міста Полтави на Івановій горі). У цьому випадку ажурну напівротонду створювали у вигляді напівкруглої чи підковоподібної в плані колонади з антаблементом, але зазвичай без купола.

Література

Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 293.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Напівротонда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Напівротонда (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.04.2025