Милоніг, Петро

Милоніг, Петро. Сучасна (1982) меморіальна дошка з умовним зображенням зодчого на фасаді Михайлівського собору Видубицького монастиря у Києві

Підпірна стіна Видубицького монастиря у Києві. Графічна реконструкція Г. Логвина

Милоні́г, Петро́ (дати та місця народження і смерті невідомі, 2-га половина 12 ст. — початок 13 ст.) — архітектор доби Давньої Русі.

Життєпис

Літописні джерела називають його художником, майстром непростим і приятелем великого князя Київського Рюрика ІІ Ростиславича, що свідчить про прижиттєве визнання і високий соціальний статус. Це один із 4-х поіменно відомих зодчих Давньої Русі. Петро є його хресним іменем, а Милоніг може бути не прізвищем, а другим іменем. Ототожнення його з особою тисяцького Милонога у м. Великому Новгороді є помилковим.

Фахову підготовку отримав, імовірно, у будівельній артілі у м. Києві в 1170-х, потім працював на будовах у містах Луцьку й Турові (тепер Житковицького району Гомельської області, Білорусь), після 1180 — у м. Гродно. Білоруські історики архітектури вважають його засновником гродненської регіональної архітектурної школи, яка своїми вежоподібними храмами, мурованими з цегли, полірованого каменю й поліхромної полив’яної кераміки вплинула на архітектуру кількох князівств Давньої Русі. Як придворний архітектор Рюрика ІІ Ростиславича багато працював у м. Києві. Проте єдиною документально засвідченою його роботою у м. Києві є підпірна стіна 1199 у Видубицькому монастирі, яка захистила Михайлівський собор з боку р. Дніпра й створила високу оглядову терасу навколо храму (не збережено, зруйновано 1593–1610). За створення цієї інженерної споруди київський літописець порівняв Петра Милонога з біблійним зодчим Веселеїлом. Більшість дослідників вважають Петра Милонога автором-будівничим Василівської церкви в Овручі, собору Апостолів у Білгороді 1194–1197 (не збережено; тепер с. Білогородка Бучанського району Київської області), Василівської церкви на Новому княжому дворі у м. Києві 1196–1199 (не збережено; містилася в горішній частині Вознесенського узвозу), П’ятницької церкви в Чернігові, низки мурованих споруд у м. Гродно. З його творчістю пов’язують особливий характер останнього, передмонгольського етапу розвитку архітектури Давньої Русі 1190–1230-х. Тоді панівним типом культових споруд стали невеликі вежоподібні храми з висотним характером композиції та пучковими пілястрами готичних профілів на фасадах. Ці особливості дали підстави для порівняння такої стилістики із західноєвропейською готикою.

Вшанування пам'яті

1982 на головному (західному) фасаді Михайлівського собору Видубицького монастиря встановлено меморіальну дошку в пам’ять про Петра Милонога з його умовним зображенням. Інший його умовний портрет прикрашає підземну залу станції Київського метрополітену «Золоті ворота».

Галерея

Василівська церква в Овручі
Собор Апостолів у Білгороді (тепер с. Білогородка)
Василівська церква на Новому дворі у Києві.
Графічна реконструкція Ю. Асєєва
П’ятницька церква у Чернігові

Література

Асеев Ю. Архитектура древнего Киева. Киев : Будівельник, 1982. С. 134–141.
Рапапорт П. Пётр Міланег — гродзенскі дойлід XII стагоддзя // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі : в 7 т. Мінск : Полымя, 1987. Т. 4. С. 21–22.
Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін. Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 110–111.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Милоніг, Петро // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Милоніг, Петро (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.07.2025