Конституція України 1996

Den-konstitii-ukrainy-vue.jpg
Constitution-of-ukraine-vue.png

Конститу́ція Украї́ни 1996 — Основний Закон України, в якому закріплено права, свободи, обов’язки її громадян та засади економічного, політичного, соціального й духовного життя суспільства.

Історична довідка

Із проголошенням 1991 незалежності постала потреба затвердження державного устрою на конституційному рівні. Конституційна криза 1993–1995, пов’язана з розподілом повноважень між Парламентом і Президентом України, зумовила дострокові вибори Верховної Ради України та Президента. Для виходу з кризи до прийняття повноцінної Конституції 08.06.1995 ухвалено Конституційний договір між Верховною Радою та Президентом. Договір регулював основні принципи діяльності центральної влади та місцевого самоврядування.

Конституцію прийнято 28.06.1996 Верховною Радою України 2-го скликання. Набула чинності з дня її ухвалення. Відразу втратили чинність Конституція УРСР 1978 та Конституційний договір 1995. Після прийняття Основного Закону в законодавчому процесі почалося формування нормативних та організаційно-правових механізмів його реалізації.

Кількаразово відповідними законами вносилися зміни й доповнення до Конституції:

  • 08.12.2004 — перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки та збільшення терміну повноважень Верховної Ради й місцевих рад (зміни втратили чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30.09.2010);
  • 01.02.2011 — щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів;
  • 19.09.2013 — збільшення повноважень Рахункової палати України;
  • 21.02.2014 — повернення редакції Основного Закону 2004, зокрема посилення ролі Верховної Ради;
  • 02.06.2016 — щодо правосуддя;
  • 07.02.2019 — закріплення стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства в Європейського Союзу та НАТО;
  • 03.09.2019 — щодо скасування недоторканності народних депутатів України.

Структура

Конституція України 1996 складається з Преамбули, 161 статті та 16 пунктів перехідних положень, записаних у 15-ти розділах:

  • І — «Загальні засади»;
  • ІІ — «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»;
  • ІІІ — «Вибори. Референдум»;
  • ІV — «Верховна Рада України»;
  • V — «Президент України»;
  • VI — «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади»;
  • VII — «Прокуратура» (у процесі конституційної реформи розділ вилучено на підставі Закону № 1401-VIII від 02.06.2016);
  • VIII — «Правосуддя»;
  • IX — «Територіальний устрій України»;
  • X — «Автономна Республіка Крим»;
  • XI — «Місцеве самоврядування»;
  • XII — «Конституційний Суд України»;
  • XIII — «Внесення змін до Конституції України»;
  • XIV — «Прикінцеві положення»;
  • XV — «Перехідні положення».

Характеристика

Основний Закон визначає організацію та функціонування державної влади, основи взаємовідносин особи і держави.

Конституція ґрунтується на верховенстві прав і свобод людини. Закріплює відповідальність держави перед людиною, що є ключовим принципом утвердження та забезпечення її прав і свобод. Для забезпечення стабільності Конституції передбачено жорстку процедуру внесення змін та доповнень до неї. Для схвалення відповідних змін до різних розділів Конституції потрібно від 2/3 до 3/4 голосів конституційного складу Верховної Ради України.

У ст. 157 зазначено, що «Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України».

Загальні засади

Конституція визначає основи державного ладу країни. Так, Україна є суверенною і незалежною, унітарною, демократичною, соціальною, правовою державою у формі республіки. Носієм суверенітету, єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо або через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 5).

Незалежність є найважливішою ознакою суверенітету. У Конституції ці поняття поєднані й визначають нашу державу як суверенну і незалежну. Захист суверенітету й територіальної цілісності Україна, забезпечення її безпеки є найважливішою функцією держави, справою всього українського народу (ст. 17).

Поряд із життям, здоров’ям, честю та гідністю, недоторканістю й безпекою людини найвищою соціальною цінністю, основоположним принципом у Конституції також визнане верховенство права.

Конституція закріплює принцип народовладдя, яке здійснюється шляхом прямого волевиявлення народу на референдумах, або через сформовані ним органи державної влади та місцевого самоврядування.

У Конституції закріплено право власності українського народу на земельні, водні, атмосферні, природні континентальні ресурси, надра та виключної економічної зони. Здійснення цього права відбувається через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Основним національним багатством є земля, яка перебуває під особливою охороною держави (ст. 13–14).

Права, свободи, обов’язки людини та громадянина

Одне з головних місць у Конституції належить закріпленню прав і свобод людини та громадянина. У Розділі ІІ Конституції реалізується загальна концепція прав і свобод людини, визнана міжнародним співтовариством. Усі права і свободи людини оголошуються невідчужуваними та непорушними. Найважливіше з усіх прав, закріплених у Конституції, — право на життя, від якого походять решта прав і свобод.

Низкою норм Конституції гарантовано забезпечення свободи і недоторканості особистості, закріплено принцип презумпції невинуватості. Серед важливих особистих конституційних прав — право на свободу світогляду, віросповідання, вибір місця проживання.

Конституція України закріплює та гарантує широкий спектр політичних прав та свобод громадян:

  • право на свободу думки, слова, вільного вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34);
  • свободу об’єднань у політичні партії та громадські організації (ст. 36);
  • участь в управлінні державними справами та у всеукраїнському та місцевому референдумах (ст. 38);
  • участь у формуванні органів державної влади та місцевого самоврядування, право громадян на мирні збори без зброї, проводити мітинги, походи і демонстрації (ст. 39).

Після політичних прав за значимістю важливе місце відведено комплексу соціально-економічних прав (свобода підприємницької діяльності, право приватної власності, право на працю, охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування). Реалізація соціальних прав визначає основні напрями здійснення соціальної політики в Україні, ступінь їхньої реалізації засвідчує про соціальність її держави.

У політичній сфері Конституція декларує ідеологічний плюралізм, свободу політичної діяльності та встановлює, що суспільне життя в країні ґрунтується на політичній, економічній та ідеологічній багатогранності.

У загальних положеннях Конституції врегульовано низку інших проблем, зокрема українське громадянство, державну мову, розвиток української нації та національних меншин України. Конституція закріплює статус української мови як державної.

Органи державної влади

Одним із найважливіших блоків у Конституції є розділи про органи державної влади та їхні повноваження. Вона встановлює визначений статус Верховної Ради України (розділ ІV), Президента України (розділ V), Кабінету Міністрів України та місцевих органів влади (розділ VІ); визначає засади здійснення правосуддя (розділ VІІІ) та діяльності Конституційного Суду України (розділ XII), органів місцевого самоврядування (розділ XI). Основний Закон закріплює засади територіального устрою України (розділ IX), правовий статус Автономної Республіки Крим (розділ X) як невід’ємної частини України.

Із метою забезпечення стабільності Конституції передбачений жорсткий механізм внесення змін та доповнень. Зміни спрямовані на обмеження прав і свобод людини, громадянина або на ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України не допускаються (ст. 137).

Важливе місце в Конституції приділено реалізації зовнішньополітичної діяльності держави, спрямованої на забезпечення її національних інтересів та національної безпеки через мирне і взаємовигідне співробітництво з іншими країнами та міжнародним співтовариством на основі загальновизнаних норм міжнародного права.

З 2019 в Преамбулі та ст. 85, 102, 116 Конституції закріплено незворотній геополітичний курс України на європейську та євроатлантичну інтеграцію.

Значення

Прийнята 1996 Конституція України стала символом консолідації українського народу в розбудові країни як суверенної і незалежної, унітарної, демократичної, правової, соціальної держави. Розвиток Конституції відбувався у контексті вітчизняного та зарубіжного (насамперед європейського) конституціоналізму.

2004, 2010, 2011, 2013, 2014, 2016, 2019 Конституція України зазнавала змін. Конституційний процес в Україні триває. Важливим вектором розвитку Конституції України, а також конституційної практики є:

Додатково

07.02.2019 Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)» (набув чинності після опублікування 21.02.2019). Цим Законом внесено зміни до преамбули Основного Закону України, ст. 85, 102, 116 Конституції України. Так, абзац п’ятий преамбули після слів «громадянської злагоди на землі України» доповнено словами «та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України».

Пункт 5 частини першої ст. 85 Конституції України викладено в такій редакції: «визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

Ст. 102 доповнено частиною третьою: «Президент України є гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

Законом ст. 116 доповнено пунктом 11: «забезпечує реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору».

Законом виключено з Конституції України пункт 14 Розділу XV «Перехідні положення», який передбачає використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань на умовах оренди відповідно до міжнародних договорів.

Джерела

  • Про конституційну ситуацію в Україні: Висновок Венеціанської комісії від 17 грудня 2010 р. // Верховна Рада України. 2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_a36
  • Про відновлення дії окремих положень Конституції України: Закон України № 742-VII від 21 лютого 2014 р. // Відомості Верховної Ради. 2014. № 11. Ст. 143. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/742-18#Text
  • Про Конституційну комісію: Указ Президента України № 119 від 3 березня 2015 р. // Верховна Рада України. 2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/119/2015#Text
  • Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): Закон України № 1401-VIII від 2 червня 2016 р. // Відомості Верховної Ради. 2016. № 28. Ст. 532. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#top
  • Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури: Закон України № 113-IX від 19 вересня 2019 р. // Відомості Верховної Ради. 2019. № 42. Ст. 238. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/113-20#Text
  • Конституція України / Уклад.: О. І. Клименко, Г. В. Олійник. Київ : Юрінком Інтер, 2020. 479 с.

Література

  1. Історія української Конституції / Упоряд.: А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко. Київ : Право, 1997. 443 с.
  2. Тодика Ю. М. Конституція України: проблеми теорії і практики. Харків : Факт, 2000. 608 с.
  3. Скрипнюк О. В. Конституція України та її функції: проблеми теорії та практики реалізації. Київ : Академія правових наук України, 2005. 168 с.
  4. Скрипнюк О. В. Курс сучасного конституційного права України. Харків : Право, 2009. 468 с.
  5. Крусян А. Р. Сучасний український конституціоналізм. Київ : Юрінком Iнтер, 2010. 560 с.
  6. Томенко М. В. Україна: історія Конституції. Київ : Генеза, 2015. 144 с.
  7. Алмаші І. М., Алмаші М. М., Белюга А. В. та ін. Конституційне право України. 8-те вид., перероб. та допов. Ужгород : Гельветика, 2018. 409 с.

Автор ВУЕ

О. В. Скрипнюк

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Скрипнюк О. В. Конституція України 1996 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Конституція України 1996 (дата звернення: 28.09.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
24.06.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ