Народовладдя

Народовла́ддя — належність усієї повноти суспільної влади (зокрема державної влади) народу; вільне здійснення цієї влади народом відповідно до його суверенної волі в інтересах усього суспільства та кожної людини, громадянина.

Загальні відомості

Народовладдя в Україні здійснюють у двох формах:

а) прямої (безпосередньої) демократії (народ виражає свою волю у визначених Конституцією України і законами процесуальних нормах);

б) представницької демократії (через своїх представників, яких народ обирає до органів державної влади та органів місцевого самоврядування).

До інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують прийняття державних рішень прямим волевиявленням народу, належать:

• референдум;
• обговорення проектів нормативних актів;
• участь у виборах органів державної влади;
• загальні збори громадян;
• звіти депутатів і виконавчих органів перед громадянами.

Представницька демократія — засіб реалізації волі народу через обраних ним представників до органів влади. Механізм народовладдя ґрунтується на органічному поєднанні / взаємодії двох чинників:

1. активної та цілеспрямованої діяльності органів влади щодо формування політики залучення громадян до процесу прийняття рішень, її нормативно-правового забезпечення;
2. готовності та здатності населення, інститутів громадянського суспільства брати безпосередню участь у вирішенні державних і місцевих справ.

Функції

Функції народовладдя:

• установча (участь народу в процесі формування органів державної влади та місцевого самоврядування; реалізовується через вибори та загальні збори за місцем проживання);
• правотворча (прийняття, зміна або скасування безпосередньо народом Конституцій, законів та інших нормативно-правових актів; здійснюється через проведення всеукраїнського та місцевого референдумів, народну правотворчу ініціативу, місцеві ініціативи, загальні збори громадян);
• контрольна (інформування народу щодо здійснення делегованої влади, з’ясування реального ступеня довіри до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; втілюється шляхом референдумів, громадських слухань, розгляду звернень громадян, відкликання депутатів, проведення загальних зборів громадян за місцем проживання);
• охоронна (захист народом своєї влади, конституційного ладу загалом; засоби реалізації функції — мирні форми безпосереднього народовладдя (референдуми, мітинги, демонстрації політичні) та немирні (акції громадської непокори, голодування, пікетування, політичні страйки, протести, повстання, революції);
• консультативна (з’ясування органами державної влади, місцевого самоврядування думки громадян стосовно суспільно значимих рішень, проблем, проектів. Основні форми практичного здійснення цієї функції є всенародні та регіональні обговорення, консультативні референдуми, опитування громадської думки, громадські слухання).

Значення

Рівень народовладдя (реальний ступінь впливу процедур волевиявлення та здійснення волі народу на управління державними та суспільними справами) є головним чинником визначення демократичності держави та суспільства загалом.

Література

1. Мурашин О. Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі. Київ : Знання, 1999. 183 с.
2. Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики. Київ : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. 356 с.
3. Щербaнюк O. В Народна правотворча ініціатива як перспективний інститут прямої демократії в Україні // Право України. 2014. № 4. С. 12–16.
4. Бойко І. Й. Витоки, становлення та розвиток інституту народовладдя в Україні // Право України. 2019. № 11. С. 165–182.
5. Стефанчук Р. Юридична природа народовладдя як політико-правової категорії // Право України. 2019. № 10. С. 13–24.
6. Стефанчук Р. О., Кузніченко С. О., Мищак І. М. та ін. Народовладдя в Україні: глобалізаційні виклики. Одеса : Гельветика, 2020. 763 с.

Автор ВУЕ

О. Д. Бойко

Покликання на цю статтю: Бойко О. Д. Народовладдя // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Народовладдя (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.08.2022