Республіка
Респу́бліка (лат. res publica, букв. — суспільна справа) — форма державного правління, за якої верховна державна влада здійснюється виборними представницькими органами, обраними громадянами на певний строк, а посадові особи несуть конституційну й політичну відповідальність.
Зміст
Загальні засади республіканського ладу
Республіка ґрунтується на визнанні народу єдиним джерелом влади, виборності та змінності вищих органів державної влади, обмеженні строку повноважень посадових осіб, принципі розподілу влади на законодавчу, виконавчу й судову, а також взаємній відповідальності громадянина і держави.
Форми республіканського правління
Залежно від способу формування уряду, розподілу повноважень між президентом і парламентом та ступеня відповідальності виконавчої влади виокремлюють такі основні форми республіки:
Парламентська республіка
Республіка парламентська — одна з класичних форм державного правління, характерною ознакою якої є верховенство вільно обраного представницького органу (парламенту) над виконавчою гілкою влади та політична відповідальність уряду перед парламентом.
Президентська республіка
Республіка президентська — різновид республіканської форми правління, за якої глава держави (президент) є одноосібним керівником або координатором виконавчої влади, володіє широкими конституційними повноваженнями, а відносини між гілками влади ґрунтуються на системі стримувань і противаг.
Президентсько-парламентська республіка
Республіка президентсько-парламентська — різновид змішаної республіканської форми правління з біцефальною (двоголовою) виконавчою владою, де президент особисто подає кандидатуру прем’єр-міністра на затвердження парламенту, а уряд несе подвійну відповідальність.
Суперпрезидентська республіка
Респу́бліка суперпрезиде́нтська (монократи́чна) (лат. res publica — суспільна справа) — різновид президентської республіки, фактично незалежна, неконтрольована на практиці законодавчою, виконавчою чи судовою гілками влади система державного управління, основною рисою якої є надмірна концентрація влади в руках президента (який виведений за рамки владної тріади і знаходиться над нею) і підконтрольних йому інститутів.
Ознаки та класифікація
Суперпрезидентську республіку характеризують:
1) Значні повноваження президента, закріплені в тексті конституції, й реальне здійснення їх на практиці: необмежене право розпуску парламенту, упровадження надзвичайного стану, воєнного стану, видання указів і декретів, які не потребують затвердження парламентом і мають силу закону, одноосібне призначення (зміщення) керівників місцевих адміністрацій, суддів тощо. Президент є не тільки главою держави й очільником виконавчої влади, а й лідером панівної партії (вона може бути або єдиною, або користуватися значними позаконституційними перевагами щодо інших політичних партій). Президента обирають на прямих виборах без проміжних органів чи інстанцій.
2) Виконавча гілка влади, очолювана президентом, є сильнішою, натомість законодавча влада слабка, і президент має достатньо засобів для тиску на неї. Партійна система нестабільна, є додатком державної машини.
3) Адміністративно-поліційний контроль над діяльністю політичних партій. Моносуб’єктна влада спирається на сильну армію. Відносини в усіх сферах людського життя регулюють нормативними актами. В управлінні державою широко застосовують репресивний апарат, упроваджують панівну моноідеологію. Відсутні конституційні механізми усунення президента з посади, немає властивої для класичної президентської республіки системи стримувань і противаг.
Суперпрезидентська республіка може зумовити зміну моделі періодичного обрання нового глави держави і встановлення режиму «довічного президентства» (Індонезія, КНДР, Уганда) за допомогою референдуму, голосування цілковито контрольованого президентом парламенту чи фактичне призначення нового президента рішенням попереднього (з формальним затвердженням цього рішення на виборах). Суперпрезидентська республіка є різновидом авторитарного regimes (див. Авторитаризм).
Виділяють такі види суперпрезидентської республіки:
1) президентсько-монократична республіка, за якої президент очолює єдину дозволену в державі політичну партію, що є носієм офіційно проголошеної та обов’язкової державної ідеології (Гана, Гвінея, Конго 1965–1997);
2) президентсько-мілітарна республіка, встановлена в результаті військового перевороту з проголошенням його керівника главою держави (Чилі 1973–1990);
3) латиноамериканський тип суперпрезидентської республіки (Аргентина, Перу);
4) президентсько-партократична республіка у країнах із соціалістичною ідеологією (див. Соціалізм), де президента обирають вищим органом єдиної в державі панівної політичної партії (Ангола, Бенін, Мозамбік);
5) суперпрезидентські республіки у деяких пострадянських країнах (Білорусь, Казахстан, Російська Федерація, Туркменістан, Узбекистан).
В Україні
Період президентства В. Януковича (2010–2014) можна розглядати як ініційовану ззовні спробу утвердження в Україні засад суперпрезидентської республіки. Наслідком цього стали масштабні протести (Революція гідності) з боку євроорієнтованої громади (насамперед молоді), започаткування кадрових та інституційних змін у політичній системі України, стрімка й віроломна реакція з боку РФ (анексія Криму, спроба створення на території східних і південних областей України т. зв. «Новоросії», активна воєнна підтримка терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР»). Ці події увиразнюють спробу реставрації авторитарно-тоталітарної сутності РФ та її пострадянських сателітів.
Література
- Зазнаев О. И. Классификации президентской, парламентской и полупрезидентской систем // Общественные науки и современность. 2006. № 5. С. 91–98.
- Погребинська І. Республіканізм // Політична енциклопедія / Гол. ред. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. С. 635–636.
- Требін М. Республіка // Денисенко В. М., Сорба О. М., Угрин Л. Я. та ін. Політологія. Львів : Новий Світ — 2000, 2014. С. 572–573.
- Кочубей Л. Напівпрезиденціалізм // Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори) / За заг. ред. Н. М. Хоми. Львів : Новий Світ — 2000, 2015. С. 240–242.
- Смолянюк В. «Суперпрезидентська» (монократична) республіка // Вдовичин І. Я., Угрин Л. Я., Шипунов Г. В. та ін. Новітня політична лексика (неологізми, оказіоналізми та інші новотвори). Львів : Новий Світ — 2000, 2015. С. 375.
- Шаповал В. Форми державного правління: теоретико-правовий аспект // Право України. 2016. № 9. С. 15–24.
- Дем’яненко Б. Л. Суперпрезидентська республіка // Політична лексика сучасного українського політика і громадянина : енциклопедичний словник-довідник / Укладач В. М. Піча ; наук. ред. Л. Д. Климанської, Я. Б. Турчин, Н. М. Хоми. Львів : «Магнолія 2006», 2021. С. 353.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дем’яненко Б. Л. Республіка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Республіка (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.10.2024
