Клірос

Кліроси (виділено червоним кольором) обабіч солеї у плані мурованої української православної церкви

Клірос (позначено червоним кольором) української дерев’яної церкви

Клі́рос, кри́лас (грец. ϰλῆρος — жереб, спадщина) — місце в церкві, де під час літургії стоять півчі й читці.

У православних і греко-католицьких церквах кліроси зазвичай парні, розташовані перед іконостасом обабіч амвона солеї на одному рівні з нею (тобто вище рівня підлоги храму). Клірос може відділяти невисока ажурна огорожа. Півчі на кліросі (клірошани) символізують хор ангелів, які співають на Славу Божу.

У православних країнах Балканського півострова, Молдові, Валахії та Україні під впливом традицій церковної архітектури Афона (Святої Гори) у середньовіччі кліроси почали виділяти не тільки в плані церковної споруди, а й у її об’ємі. На Афоні в монастирських соборних церквах перед передвівтарною перегородкою й пізнішим іконостасом обабіч них влаштовували в бічних стінах ніші-екседри або невеликі бічні апсиди, призначені для розміщення двох чернечих хорів, що співали антифонно (див. Антифон). В українських мурованих церквах парні кліроси у вигляді ніш-екседр, бічних апсид як циліндричних обрисів, так і гранчастих, відомі від 15 ст. У дерев’яних церквах від 16 ст. кліроси робили у вигляді невеликих квадратних, прямокутних у плані чи гранчастих прибудов, схожих на мініатюрні каплиці. Їх увінчували (див. Вінчання) окремими верхом, банею чи дахом. В інтер’єрі клірос з основним об’ємом церкви поєднували аркою (Церква Святого Юра в Дрогобичі).

Клірос церкви Святого Юра в Дрогобичі
Інтер’єр церкви Святого Юра в Дрогобичі з кліросом

Література

Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 213, 234.
Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 206, 228–229.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 96, 152.