Антифон

Антифо́н (грец. Αντιφωνος, від αντι — проти і φωνος — звук) — вид хорового співу, коли два хори (дві групи хору) або соліст і хор співають почергово, діалогічно (ніби відповідаючи один одному).

Принципи такого співу зустрічаються у народних хороводних та весільних піснях. Співочий діалог започатковано у давньоєгипетському релігійному культі. Був успадкований давньоюдейською (див. Юдаїзм) традицією (співи Єрусалимського храму). Паралельно подібний тип співу склався у театрі Греції Стародавньої (див. Античний театр): хор поділявся на дві групи, які супроводжували діалогічним співом розвиток сюжету в трагедії, допомагали тим глибшому розкриттю змісту подій.

У християнстві обидві традиції поєдналися й увійшли до церковної хорової культури, що пов’язують з іменем антіохійського єпископа Ігнатія Богоносця (?– 107). Бл. 4 ст. єпископ Амвросій Медіоланський ввів антифон у м. Мілані (тепер Італія). Звідси цей тип співу поширився Європою як частина літургії; став основою музично-вокальної структури текстів псалмів, стихир та степенних пісень (частина урочистої утрені, що успадкувала традицію т. з. степенних псалмів, які співалися ще жерцями Єрусалимського храму на його 15-ти сходинках).

Антифони містяться у богослужбових книгах (Мінеї, Тріоді, Ірмологіоні, Октоїху). Наприкін. 6 — на поч. 7 ст. Папа Римський Григорій I узаконив антифон як один із основних жанрів латинського богослужіння (антифонарій, або григоріанські хорали — збірник антифонів). У католицькому богослужінні так почали називати рефрен, який виконується перед псалмом або євангельською піснею. У православній літургії антифоном іменується спів діалогічної структури.

До української церкви антифонний спів увійшов через візантійську традицію, яку поглибили композитори М. Лисенко, К. Стеценко, М. Леонтович, С. Людкевич, Є. Станкович, М. Скорик, Л. Дичко та ін. в ораторіях, кантатах, операх.

Література

  1. Антифон // Романовский Н. В. Хоровой словарь. 3-е изд. Москва; Ленинград : Музыка,1980. С. 10.
  2. Шевчук О., Зосім О. Антифон // Українська музична енциклопедія : в 5 т. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2006. Т. 1. С. 76–77.
  3. Music and Culture in the Middle Ages and Beyond: Liturgy, Sources, Symbolism / Ed. by B. Brand, D. Rothenberg. Cambridge : Cambridge University Press, 2016. 376 p.

Автор ВУЕ

Н. М. Кушка


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Антифон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антифон (дата звернення: 3.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ