Гусити

Ян Жижка веде військо таборитів. Ілюстрація з «Єнського кодексу», 15 ст.
Художник Йозеф Матгаузер. Битва під Липанами в 1434

Гусити (чеськ. husité) — послідовники мислителя і реформатора Яна Гуса, учасники антифеодальної національно-визвольної боротьби чеського народу у першій половині 15 ст. проти Католицької церкви і засилля німецьких можновладців. Гуситський рух відомий також під назвами «Чеська реформація», «Богемська реформація».

Передумови руху

Ідейними й політичними передумовами протестного руху стали реформаторські погляди і проповідницька діяльність Яна Гуса та його сподвижників, публічна критика ними церковної й світської влади. Спалення Я. Гуса (1415) та його праць за вироком Констанцького собору, а також страта інших відомих ідеологів церковних реформ (зокрема Єроніма Празького), спричинили вибух обурення серед різних верств населення Чехії та каталізували гуситський рух.

Центрами руху стали чеські міста Прага, Пльзень, укріплення Табор. Поширення протестних настроїв і масових виступів, спрямованих проти Католицької церкви і німецької імперської влади й на захист тих, хто був переслідуваний за релігійне вільнодумство, а також гострі конфлікти в лавах гуситів, призвели до серії гуситських воєн 1419–1434.

Соціальний склад

Від початку склад гуситського руху був соціально неоднорідним, охоплював представників різних соціальних верств та ідейно-політичних орієнтацій. Наслідком став доволі швидкий (з 1416) розкол руху на два табори — поміркований і радикальний. В ході диспутів 1917–1920 на теологічному факультеті Празького університету була складена гуситська релігійно-політична програма, відома як «Чотири празькі статті», спільна для поміркованої й радикальної фракцій.

Помірковане крило руху утворили бюргерсько-лицарські верстви (переважно середнє і дрібне дворянство, багаті ремісники, містяни). Серед їхніх вимог: реформи церкви (зокрема, спрощення літургії, впровадження богослужіння чеською мовою, причастя мирян не тільки хлібом, а й вином із чаші, звідси назва — «чашники»), розширення світського землеволодіння за рахунок секуляризації церковних земель, вигнання німецьких феодалів.

Носіями радикальних поглядів стали переважно селянсько-плебейські верстви, нижче духовенство, міська біднота, інспіровані народними проповідниками (місцем їхньої діяльності стала Таборська гора у Південній Чехії, тепер м. Табор, звідси назва — «таборити»). Провідну роль у гуртуванні таборитів та їх військовому проводі відіграли Ян Жижка, Ян Желівський (пом. 1422), Прокоп Великий (бл. 1380–1434), Ян Рогач (пом. 1437). Прихильники цього крила гуситів обстоювали радикальнішу антифеодальну програму, заперечували авторитет церкви перед вищістю Святого Письма, вимагали викорінення всього «латинського» й «німецького», повернення до принципів «євангельської бідності», моральної дисципліни і суворого покарання смертних гріхів. З таборитами пов’язують поширення ідей пуританізму та чеського націоналізму.

Від 1419 рух набув революційних форм. П’ять хрестових походів, зініційованих папою та німецьким імператором проти гуситів, зазнали поразки. Початкова спільність гуситів у засадничих вимогах змінилася гострим конфліктом між чашниками і таборитами. 1433 на Базельському соборі (1431–1449) було досягнуто компромісу між чашниками і католиками, після чого чашники об’єдналися з імперськими військами і виступили проти таборитів. 1434 у битві при Липанах таборити зазнали нищівної поразки. Окремі загони радикальних гуситів діяли до 1437, доки не впала остання фортеця Сіон.

На Празькому сеймі 1444 вчення таборитів було оголошено хибним. Частина його прихильників перейшли до лав чашників. Незгодні утворили громади «чеських братів», що справили помітний вплив на подальший розвиток протестантських рухів у Східній Європі.

Вплив на Україну

Гуситський рух інспірував в Україні інтерес до біблійних текстів, вплинув на українську суспільно-політичну думку, сприяв упровадженню у церковне життя розмовної української мови.

Осередки раннього протестантизму «чеських братів» діяли і на українських землях, передовсім у західних регіонах — Галичині, Закарпатті, Волині, впливали на українську культуру, релігійне і політичне життя.

Значення

Революційний рух гуситів став важливою подією в історії чеського народу, джерелом його революційної національної традиції та національно-культурного пробудження, похитнув владу церкви, створив передумови для Реформації в Європі.

Література

  1. Дворнік Ф. Реформація в Чехії та її наслідки // Слов'яни в європейській історії та цивілізації / Пер. з англ. Київ : Дух і літера, 2000. 528 с.
  2. Šmahel F. Husitské Čechy. Struktury, procesy, ideje. Praha : Nakladatelství Lidové noviny, 2001. 758 s.
  3. Jurok J. Příčiny, struktury a osobnosti husitské revoluce. České Budějovice : Veduta 2006. 299 s.
  4. Дени Э. Гус и гуситские войны / Пер. с франц. А. Б. Ванькова. Москва : Клио, 2016. 424 с
  5. Кралюк П. М. Гусизм і «чеські брати» // Реформація в Україні: поширення раннього протестантизму, становлення баптизму / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. Київ : «Саміт-Книга», 2017. 415 с.

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л., Арістова А. В. Гусити // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гусити (дата звернення: 20.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.10.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ