Левіти

Ісус Навин перетинає річку Йордан з Ковчегом Завіту, худ. Б. Вест, 1800

Покарання повсталих левітів (фрагмент фрески). Художник С. Ботічеллі, 1482, Сикстинська капела, Ватикан

Леві́ти, леві́ (івр. לֵוִי‎) — юдеї, що належали до одного з Дванадцяти колін Ізраїля — племені Левія.

Історична довідка

Згідно з Торою, саме з племені Левія походили пророк Мойсей та його брат Аарон, родоначальник священників-когенів.

За підрахунками, плем’я Левія було найменш чисельним з-поміж усіх 12 колін: 22 тис. (Чис. 3:39) або 23 тис. (Чис. 26:62) «всіх чоловіків від одного місяця і вище».

Книга Чисел (івр. במדבר‎ — У пустелі) оповідає, що під час поневірянь пустелею, левіти були обрані Господом для служіння в скинії «замість кожного первістка… серед Ізраїльських нащадків» (Чис. 3:12). Біблія виділяє коліно Левія як перших і ревних поборників культу Ягве, які за велінням Мойсея карали мечем відступників (Вих. 32:26–29). Книга Вихід (івр. שְׁמוֹת — І ось імена) містить вказівки щодо обряду посвячення Аарона та його синів (описане вбрання, атрибути, елементи ритуалу — помазання миром, покладання рук на офірного бичка, принесення жертви тощо), а також про священство як вічну для них настанову. Інше їхнє завдання — повчати народ.

Поступово семантика терміна змінюється — він стосуватиметься тільки пересічних членів коліна Леві (на противагу когенам). Жрецький кодекс приписує Левітам лише допоміжні функції (Чис. 3:6‒37). Вони прислуговували когенам під час жертвопринесень, охороняли скинію та її начиння, переносили її до нового місця таборування. Проте під забороною смерті не могли доторкатися до сакральних речей, входити до Святого святих, наближатися до ритуального посуду, жертовника та ін.

У храмовому культі головною функцією левітів було слідкувати за богослужінням. Саме з левітів набирали храмових співаків, музикантів, сторожу, майстрів, наглядачів за казною, суддів та чиновників для царської служби. Ймовірно, існувала розбіжність в соціальному статусі левітів, які служили в Єрусалимському храмі й тих, хто мешкали поза столицею, у провінції.

За своє служіння левіти отримували від ізраїльтян десятину щорічного врожаю зерна, олії та винограду, а також частину м’яса жертовних тварин, неспалювану на вогнищі (Чис. 18:21; 26:28; Повт. Зак. 18:1). Матеріальну залежність племені Левія від народу Ізраїля («не матимуть частки і спадщини разом з Ізраїлем») Біблія подає як особливий знак: «Їхня спадщина — Сам Господь» (Повт Зак. 18:1). Згодом це спричинило особливий статус власності левітів, закріплений законодавчо.

Подібно до когенів, левітів, що несли службу в Храмі, поділяли на 24 черги, або зміни (мішмарот), які виконували свої обов’язки упродовж двох тижнів кожного року.

У період Другого Храму серед найважливіших обов’язків левітів були: хоровий спів та музичний супровід жертвопринесень, додаткові молитви в суботу й на свята, узливання вина на жертовник та ін.

Юдейське законодавство, що сформувалося після зруйнування Храму (70 н. е.), майже повністю зрівняло левітів з мирянами, проте, залишило за ними окремі привілеї та обов’язки, як данину пам’яті про їхній колишній стан.

Додатково

Відгомін походження від левітів зберігають такі єврейські прізвища, як-от: Леві, Левін, Левинський, Левицький, Левінзон, Левітан та ін.

Джерело

Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.

Література

1. Milgrom J. Leviticus: A Book of Ritual and Ethics. Minneapolis : Fortress Press, 2004. 389 р.
2. Bergen W. J. Reading Ritual: Leviticus in Postmodern Culture. New York : T & T Clark, 2005. 140 p.
3. The Jewish Study Bible / Ed. by A. Berlin, M. Brettler. 2nd ed. New York : Oxford University Press, 2014. 2400 p.
4. Валах С. Левіти // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2023. Т. 2. С. 208–209.

Автор ВУЕ

• С. І. Валах

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.07.2024