Колиба

Колиба лісорубів. План і розріз за І. Могитичем

Коли́ба (рум. colibă — халупка, від грец. ϰαλύβη — хатина, хижа) — сезонне (переважно літнє) житло в Українських Карпатах за межами населених пунктів.

Однокамерна дерев’яна зрубна (див. Зруб) будівля з одним входом, земляною підлогою, без вікон, печі й стелі, під двосхилим або наметовим дахом, укритим дранкою. У центрі містилася ватра (вогнище, обкладене камінням). Дим від неї виходив через отвір у даху. Усередині були лави, лежанки і жердки для просушування одягу. Вхід із південного боку, стіни не вище 1,6 м при загальній висоті будівлі до 3,1 м.

У Карпатах здавна відомо 2 типи колиб, які будували для себе вівчарі й лісоруби. Полонинські колиби пастухів і вівчарів прямокутні в плані, розміри — від 2,9 × 2,27 м до 5,5 × 4,05 м, під двосхилим дахом. Розраховані на ночівлю від 2 до 8 пастухів.

Відомі колиби лісорубів двох типів:

прямокутні (аналогічні вівчарським);
круглі.

Багатогранні колиби, які здавна називають круглими, були основним типом сезонного житла карпатських лісорубів. Серед них найпоширеніші шестигранні. Відомі також восьми-, дев’яти- та дванадцятигранні. Їхнє будівництво розпочинається з накреслення на землі кола діаметром 6–8 м (звідси й одна з версій походження назви). У коло вписують відповідний багатокутник. Висота зрубних стін від 0,4 до 0,95 м. Увінчує будівлю наметовий дах пірамідальної форми. Така колиба розрахована на 12–14 лісорубів.

У другій половині 20–21 ст. колибами почали називати розважальні заклади; заклади громадського харчування (переважно ресторани), збудовані з використанням дерева й оформлені в етностилі.

Література

Макушенко П. Народная деревянная архитектура Закарпатья (XVIII — начала ХХ века). Москва : Стройиздат, 1976. С. 41.
Гошко Ю. Г., Кіщук Т. П., Могитич І. Р. та ін. Народна архітектура Українських Карпат XV–XX ст. Київ : Наукова думка, 1987. С. 136–138; 164–172.
Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства Національної академії наук України, 2006. С. 214–215.