Грот
Грот (фр. grotte, від італ. grotta — печера, з пізньолат. crupta, grupta, лат. crypta — критий хід, підземілля, від грец. ϰρυπτή — таємне місце, схованка) — багатозначний термін.
1) Неглибока природна печера з широким входом та склепінчастою стелею.
2) Паркова споруда, павільйон, що імітує печеру, перекриту склепінням. Стіни зазвичай опоряджено каменем, мушлями, іншими природними матеріалами, іноді — цеглою. Часто гроти поєднано з водними джерелами, фонтанами, водоспадами тощо. Відомі в архітектурі Стародавнього Риму (в німфеях — святилищах німф). Розповсюджені в садово-парковому мистецтві різних країн Європи від доби Відродження — у садах, парках заміських вілл і палаців. Гроти могли бути вирубані в суцільному скельному масиві або бути збудованими як окремі споруди. Гроти обох типів наявні в Національному дендрологічному парку «Софіївка» НАН України. Всередині гротів нерідко розміщували твори образотворчого мистецтва, найчастіше — статуї (грот Венери у Національному дендрологічному парку «Софіївка» НАН України), бюсти, горельєфи й барельєфи [грот у парку садиби Гоголів-Яновських (батьків М. Гоголя) у с. Гоголевому Миргородського району Полтавської області)].
У ландшафтних парках 18-19 ст. гроти нерідко створювали у вигляді романтичних руїн і використовували як музичні павільйони (грот у парку «Нескучне» у м. Тростянці Охтирського району Сумської області).
Галерея
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 78.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 130.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніки, 2019. С. 141.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Грот // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Грот (дата звернення: 4.11.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.11.2024