Секреція (геологія)
.jpg)
Секре́ція (від лат. secretio — відокремлення) — округле чи овальне мінеральне утворення, що виникло в результаті заповнення порожнини в гірських породах кристалічною або колоїдною речовиною під час гіпергенних і гідротермальних процесів.
Історична довідка
Поняття сформувалося в межах класичної петрографії 19–20 ст. під час дослідження сферолітових (див. Сфероліти) текстур у кислих вулканітах і мигдалоїдних базальтах. Розвиток термодинаміки фазових перетворень і мікрозондових методів дозволив уточнити механізми локального нуклеаційного росту та роль дифузії у формуванні секреторних тіл.
У геології термін уперше вжив 1847 геохімік К. Г. Бішоф (1792–1870; Німеччина), позначивши ним внутрішньопородне виділення мінеральної речовини. В англомовній літературі термін закріпився 1863 у працях Дж. Д. Дани. В українській геологічній термінології слово «секреція» закріпилося у 2-й половині 20 ст.; кодифіковане в довідкових виданнях і словниках із мінералогії та петрології (зокрема у фахових енциклопедичних виданнях початку 21 ст.).
Характеристика
Секреція в геології — внутрішньопородне утворення мінеральних агрегатів (конкрецій, сферолітів, мигдалин) унаслідок локальної концентрації речовини та її кристалізації без істотного порушення суцільності породи-матриці. Процес пов’язаний із дифузійно-конвективним перерозподілом компонентів у магматичних або постмагматичних (пневматолітових, гідротермальних) системах і реалізується в умовах пересичення та градієнтів температури, тиску й хімічного потенціалу.
Текстурні ознаки секрецій: радіально-промениста або концентрична внутрішня будова; чітка межа з матрицею без зсувів шаруватості; відсутність значних тектонічних порушень навколо тіла; мікроструктури швидкої кристалізації (мікроліти, склоподібна матриця). Секрецію відрізняють від жильного заповнення (ін’єкції), де мінерали кристалізуються у тріщинах із порушенням цілісності породи, та від ліквації — розшарування магми на несумісні фази з утворенням лікваційних тіл.
Різновиди
За генетичними механізмами утворення розрізняють види секрецій:
- магматична — кристалізація мінеральних агрегатів безпосередньо з розплаву при його переохолодженні (типові сфероліти в ріолітах та обсидіанах);
- постмагматична (гідротермальна) — заповнення пор і пухирців газів (везикул) мінералами з розчинів (формуються мигдалини з кальцитом, цеолітами, халцедоном);
- метасоматична — локальна кристалізація за рахунок обмінних реакцій між флюїдом і породою без виразного тріщиноутворення.
За морфологічними типами виокремлюють секреторні утворення:
- сфероліти — радіально-променисті агрегати (часто кварц-польовошпатові) діаметром від міліметрів до сантиметрів (характерні для кислих вулканітів);
- мигдалини (амігдали, амигдалоїди) — заповнені мінералами порожнини у базальтах та андезитах;
- літофізи — порожнисті сферичні тіла з концентричною будовою, властиві обсидіанам;
- конкреції — більш загальне поняття для округлих агрегатів (у магматичних гірських породах трапляються рідше, ніж в осадових).
За мінеральним складом (визначається хімічним складом розплаву або флюїду та параметрами кристалізації) утворення найчастіше представлені кварцом, польовими шпатами, халцедоном, кальцитом, цеолітами; у мафічних породах — хлоритами природними, пренітами, епідотом.
Значення
Секреції є індикаторами умов охолодження магми та постмагматичних процесів, можуть концентрувати рідкісні елементи, впливають на фізико-механічні властивості порід (пористість, міцність, тріщиностійкість) і декоративні якості каменів.
Література
- Bischof G. Lehrbuch der chemischen und physikalischen Geologie. Bd. 1. Bonn : Marcus, 1847. 989 s.
- Dana J. D. Manual of geology. Philadelphia : T. Bliss & Co. ; London : Trübner & Co., 1863. 798 p.
- Rosenbusch H. Mikroskopische Physiographie. Stuttgart : E. Schweizerbart’sche Verlagshandlung, 1873. 398 s.
- Best M. G. Igneous and metamorphic petrology. 2nd ed. Malden : Blackwell Publishing, 2003. 729 p.
- Секреція // Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3 : С–Я. С. 129.
- Кульчицька Г., Черниш Д., Сєтая Л. Українська номенклатура мінералів / Відп. ред. О. Пономаренко. Київ : Академперіодика, 2022. 319 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Секреція (геологія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Секреція (геологія) (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.03.2026
