Мигдалина (геологія)
Мигда́лина, амігдала (від лат. amygdalaлат. , з грец. αμυγδαλή — мигдаль) — мінеральне тіло овальної або округлої форми розміром до 10 мм, що виникає внаслідок заповнення порожнини у вулканічних гірських породах.
Зміст
Історична довідка
У науковий обіг термін «амігдала» увів натураліст Н. Стено (1638–1686; Данія). У 18 ст. термін закріпився в описах вулканічних порід у працях німецьких та французьких мінералогів; у 19 ст. форма «мигдалеподібна структура» («amygdaloidal structure») стала стандартною в петрографії.
Характеристика
Мигдалини утворюються у вулканічних породах із газових пухирців (везикул), які з часом заповнюються мінеральними речовинами. Породу, що оточує мигдалеподібне тіло, називають мигдалеподібною або амігдалоїдною; порожнини, частково заповнені мінералами, — жеодами. Породи-носії: базальти (найпоширеніші), андезити, дацити (рідше), підводні лави.
Порожнини виникають внаслідок утворення везикул у лаві, що охолоджується, або як результат часткового розчинення речовини породи. Мигдалини зазвичай пов'язані з низькотемпературними змінами. Після охолодження лави через породу циркулюють гідротермальні або ґрунтові розчини, які поступово відкладають у цих порожнинах мінерали. Мигдалини можуть бути концентрично зональними. Найтиповіші мигдалини спостерігаються в ефузивних гірських породах, де вони заповнені гідротермальними мінералами (найчастіше цеолітами, хлоритом, опалом, халцедоном, кальцитом, кварцом).
Розташування
До типових локацій мигдалевидних тіл належать:
- трапи Деканського плоскогір’я (Індія) — амигдалоїдні базальти з цеолітами і халцедоном;
- Ісландія — сучасні лавові потоки з кальцитовими й кварцовими мигдалинами;
- Шотландія (о. Скай) — базальти мезозою з добре вираженою амигдалоїдною текстурою;
- Український кристалічний щит (Волинь, Приазов'я) — протерозойські та палеозойські базальтоїди з кальцитовими й кварцовими заповненнями;
- Карпати (Закарпатський вулканічний пояс) — андезити й базальти з дрібними мигдалинами.
Значення
Мигдалини є важливим геологічним індикатором, який відображає газовий режим магми, структуру лавових потоків та історію мінералоутворення у вулканічних породах. Утворення мигдалин свідчить про дегазацію лави під час кристалізації і вказує на постмагматичні гідротермальні процеси (вторинна мінералізація). Їх вивчення дає змогу реконструювати умови формування вулканічних порід і подальші постмагматичні процеси. У петрографії мигдалини є критерієм для виділення амигдалоїдної текстури. Можуть містити колекційні мінерали (агати, цеоліти).
Додатково
У загальному вжитку терміни «жеода» та «мигдалина»» часто використовують як взаємозамінні. Однак це різні утворення: мигдалина — вторинно мінералізована невелика газова порожнина у вулканічній породі, повністю заповнена мінералами; жеода — ізометричне мінеральне утворення із внутрішньою кристалічною порожниною, що формується внаслідок осадження мінералів із розчинів, зазвичай пуста всередині і часто є самостійним тілом.
Література
- Graubner R. Lexikon der Geologie, Minerale und Gesteine. München : Emil Vollmer, 1980. 231 S.
- Okrusch M., Matthes S. Mineralogie : Eine Einführung in die spezielle Mineralogie, Petrologie und Lagerstättenkunde. 7. Aufl. Berlin ; Heidelberg ; New York : Springer, 2005. S. 11, 172.
- Laarmann U., Landmesser M., Glas M. at all. Der Edelstein, aus dem Idar-Oberstein entstanden ist : Geschichte, Entstehung, Funde // extraLapis / Hrsg. von Christian Weise. Bd. 19. Wiesbaden : Christian Weise, 2000. 165 S.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Мигдалина (геологія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мигдалина (геологія) (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.06.2026
