Друза

Дру́за (англ. druse, нім. Druse, від давньоверхньонім. druos — залоза, наріст) — мінеральний агрегат, що утворюється у порожньому просторі — тріщинах і порожнинах гірських порід.

Зміст

1 Характеристика
2 Різновиди
3 Походження
4 Поширення
5 Значення
6 Література
7 Автор ВУЕ

Характеристика

Друза — скупчення кристалів, що виросли на спільній основі (на стінці тріщини, порожнини або на поверхні породи). Кристали у друзі одним кінцем прикріплені до поверхні, іншим повернуті в бік порожнини. Кристали відкриті назовні; мають спільну «підкладку»; видно основу, до якої вони прикріплені.

У процесі формування друзи відбувається заростання похило орієнтованих індивідів; при цьому друзи поступово набувають вигляду так званих кристалічних щіток, або (у разі тривалого розвитку) — паралельно-жердинного агрегату.

Друзи вистилають стінки порожнин різноманітних форм і походження (жеод, відкритих порожнин рудних і альпійських жил), наростають на стінках тріщин, трапляються у відкритих порожнинах серед магматичних, метаморфічних і осадових гірських порід. Друзоподібні агрегати характерні для багатьох мінералів (кварцу, кальциту, флюориту, піриту, бариту, польових шпатів, гранатів та інших).

Різновиди

Різновиди друз відображають специфіку фізико-хімічних умов кристалізації та мінерального середовища. Друзи класифікують за мінеральним складом, морфологією та умовами формування.

За мінеральним складом розрізняють кварцові (зокрема аметистовi), кальцитові, польовошпатові, сульфідні та полімінеральні друзи.

За морфологією — щіткові (густі дрібнокристалічні агрегати), крупнокристалічні, радіально-променисті, кіркові та зональні (з кількома генераціями росту).

За генезисом — гідротермальні, пегматитові, вулканогенні (у порожнинах ефузивів; див. Ефузивні гірські породи ) та осадові.

Розрізняють також друзи наростання і перекристалізації.

Щітки-друзи — корінні породи з нерівною дрібнозубчастою поверхнею, на яких залягають пухкі відклади або розсипи.

Походження

Друзи утворюються в результаті кристалізації мінералів із пересичених гідротермальних, метасоматичних або залишкових магматичних розчинів у відкритих порожнинах і тріщинах гірських порід. Після виникнення вільного простору (газові пухирі, тектонічні розриви, пори) мінералізований розчин заповнює його. За зміни температури, тиску чи хімічного складу відбувається пересичення і нуклеація (зародкоутворення) кристалів на стінках порожнини. Подальший ріст кристалів спрямований у бік відкритого простору, що забезпечує формування добре огранених індивідів, зрощених на спільній основі. Процес завершується за умови виснаження розчину або стабілізації фізико-хімічних умов.

Поширення

Найвідоміші аметистові друзи поширені в Південній Америці. Зокрема, у штаті Ріу-Гранді-ду-Сул (Бразилія) знайдено друзи об’ємом кілька кубічних метрів. На 2026 найбільшою відомою друзою є «Імператриця Уругваю» (виявлено 2007 у департаменті Артігас, Уругвай) заввишки 3,27 м масою понад 2,5 т.

Значні, однак менші за розміром друзи виявлено у Німеччині поблизу м. Ідар-Оберштайна (земля Рейнланд-Пфальц, Рудні гори).

В Україні друзи (кристалічні щітки) зафіксовано в різних геологічних регіонах, насамперед у межах кристалічних масивів та зон гідротермальної мінералізації.

Локації:

Волинь — базальтові кар’єри у Рівненській та Волинській областях (базальтові покриви та порожнини в базальтах часто містять друзи кварцу, кальциту, інколи — аметисту);

Українські Карпати — кварцові друзи, кальцит, доломіт (формуються у тріщинах осадових і метаморфічних гірських порід).
Криворізький залізорудний басейн — кварцові та кальцитові друзи в залізорудних породах, пов’язані з гідротермальними процесами (часто зустрічаються у тріщинах залізистих кварцитів);
Донецький кряж — друзи кварцу, кальциту, гіпсу, пов’язані з тріщинуватими зонами та гідротермальною мінералізацією.

Значення

Друзи кварцу, кальциту, аметисту та інших мінералів, що формуються у порожнинах базальтів (переважно мигдалекам’янистих), мають переважно декоративне, наукове й колекційне значення. Естетично виразні зразки використовують у ювелірній справі та каменерізному мистецтві, для виготовлення сувенірної продукції, інтер’єрного декору й експозиційних матеріалів.

У науковому аспекті друзи є індикаторами постмагматичних (гідротермальних) процесів: їхня морфологія, мінеральний склад і зональність відображають умови кристалізації (температуру, склад і динаміку мінералотвірних флюїдів, стадійність процесу). Їх використовують як об’єкти мінералогічних і петрографічних досліджень та навчальні зразки.

Література

Lüschen H. Die Namen der Steine. Das Mineralreich im Spiegel der Sprache. 2. Aufl. Thun ; München : Ott Verlag, 1979. 381 s.
Klein C., Hurlbut C. S. Jr. Manual of Mineralogy : (after James D. Dana). 20th ed. New York ; Chichester ; Brisbane ; Toronto ; Singapore : John Wiley & Sons, 1985. P. 199. URL : archive.org
Laarmann U. Das Geschenk der permischen Vulkane. Wie kommen nun die Edelsteine in die Vulkanite // Achat : Der Edelstein, aus dem Idar-Oberstein entstanden ist : Geschichte, Entstehung, Funde / [Red. M. Glas]. München : Christian Weise Verlag, 2000. S. 8–17.
Друза // Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. С. 346.
Павлунь М. М., Матковський О. І., Сливко Є. М. Генетична інформативність мінеральних друзів та їхнє значення для реконструкції процесів рудоутворення // Мінералогічний збірник. 2012. № 62. Вип. 2. С. 15–28.
Побережська І. В., Наумко І. М. Особливості онтогенії друзів бариту з родовищ Закарпаття (Україна) // Геолог України. 2014. № 1. С. 45–52.
Возняк Д. К., Вишневський О. А. Кристаломорфологія та умови формування друзів кварцу Волинського родовища камерних пегматитів // Пошукова та екологічна геохімія. 2021. № 1 (22). С. 34–41.