Вихід

Ви́хід (Книга Вихід; грец. Ἔξοδος; лат. Éxodos) — друга книга Біблії й друга з П’ятикнижжя Мойсея. Відповідна книга Тори, що йменується, за традицією, початковими словами тексту, має назву Шемот (івр. שְׁמוֹת, букв. — І ось імена).

Зміст

1 Структура та основний зміст
2 Авторство
3 Джерела
4 Історичність
5 Ключові теми
6 Джерела
7 Література
8 Автор ВУЕ

Структура та основний зміст

У книзі міститься оповідь про вихід ізраїльтян з рабства в біблійному Єгипті завдяки силі Господа Ягве, що обрав їх Своїм народом. Книга охоплює період часу від поневолення євреїв єгипетським фараоном до початку другого року після виходу з Єгипту (спорудження та освячення Скинії).

Складається з 40 розділів. Містить оповіді про народження, порятунок і дорослішання Мойсея та Боже об’явлення йому (розд. 1–4); вимогу Мойсея та Аарона до фараона в ім’я Бога відпустити ізраїльтян і дива десяти кар єгипетських (розд. 5–13); вихід ізраїльтян із Єгипетської землі, перехід під проводом Мойсея через Червоне море та подорож до гори Синай (розд. 13–18); Синайське одкровення, укладання й оновлення Завіту Ягве з обраним народом (розд. 19–40).

Серед дослідників немає згоди щодо внутрішньої логіко-змістовної структури книги. Найчастіше її розглядають як диптих (поділ на дві частини: 1) розділи 1–19, які містять оповідь про порятунок Богом свого народу; 2) розділи 19–40, присвячені Завіту між Богом і народом) або триптих.

Авторство

Мойсей зі Скрижалями Завіту. Художник Гвідо Рені, бл. 1634

Юдейська та християнська традиції приписують авторство книги особисто Мойсею.

З наукового погляду джерелом біблійної книги став текст — продукт вавилонського вигнання (6 ст. до н. е., див. Вавилонський полон), заснований на давніших письмових та усних традиціях, із остаточними змінами в перський період після вигнання (5 ст. до н. е.).

Деякі дослідники, зокрема проф. Керол Мейерс (нар. 1942; США), припускають, що Вихід — імовірно, найважливіша серед книг Старого Завіту, позаяк концентрує визначальні риси ідентичності Ізраїлю: спільна пам’ять про важке минуле і порятунок; священні зобов’язання, узяті на себе цілим народом (завіт з Богом, який вибрав Ізраїль), а також упорядкування способу життя громади, загальнообов’язкові норми і настанови.

Джерела

Припускають, що на форму і зміст книги могли вплинути стародавні легенди. Так, оповідь про порятунок немовляти Мойсея з р. Нілу заснована на значно давнішому переказі про царя Саргона Аккадського (24–23 ст. до н. е.). В описі переходу через Червоне море, коли перед євреями розступилися його води (Вих. 14:21–30), віднаходять вплив месопотамської міфології. Кодекс Завіту (кодекс законів, викладений у віршах 20:22–23:33) за змістом і структурою має певну схожість із законами Хаммурапі.

Ці потенційні впливи підкріплюють висновок про те, що Книга Вихід укладена у добу Вавилонського полону єврейської спільноти. Проте не всі з імовірних джерел є месопотамськими: наприклад, історія втечі Мойсея до мідіян після вбивства єгипетського наглядача могла спиратися на єгипетське джерело «Розповідь Синухе» (бл. 20–18 ст. до н. е.).

Історичність

Питання щодо історичності подій, описаних у книзі Вихід, є дискусійним.

Переважна більшість дослідників схиляються до розуміння викладеної оповіді як до міфу, а не літопису, історичної хроніки.

Так, за твердженням археологів І. Фінкельштейна (нар. 1949; Ізраїль) та Н. А. Зільбермана (нар. 1950; США, Ізраїль), внаслідок багаторічних досліджень не знайдено жодних доказів перебування та виходу з Єгипту до Синаю великої етнічної групи ізраїльтян. Натомість сучасна археологія припускає безперервність між ханаанськими та ізраїльськими поселеннями.

Ключові теми

Серед ключових тем книги біблеїсти вказують на такі:

«Спасіння». Священна історія ізраїльського народу тлумачиться як «історія спасіння» та рятівних дій Бога: порятунок від рабства, переселення з Єгипту, об’явлення й Боже покровительство, надія на майбутнє життя в обіцяній землі.
«Богоявлення», теофанія. Божа присутність від часу прибуття на Синай є постійною для обраного народу. Те, що значна частина книги (розділи 25–31, 35–40) описує деталі спорудження Скинії (Намету Свідчення), свідчить про те значення, яке відігравало в юдаїзмі періоду Другого Храму (на момент редагування тексту книги) сакральне місце, де Бог «фізично присутній», а Ізраїль (через священників) перебуває з Ним у постійному спілкуванні.
«Завіт» між Богом Ягве та народом Ізраїлю (кульмінаційний момент оповіді); встановлення правил святкування Песаху та заповідей Декалогу.
«Богообраність» народу Ізраїлю.

Головні теологічні ідеї книги: можливість вивільнення від тілесного та духовного рабства винятково за допомогою Бога; дотримання Божих настанов і заповідей як умова спасіння; мета Божественного плану — повернення до стану людства в Едемі, поширення на всіх людей «благословення Божого творіння», розпочате в Адамі.

Див. Юдаїзм, Завіт

Джерела

Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов / За ред. о. Рафаїла Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.

Література

Fretheim T. E. Exodus. Louisville : John Knox Press, 1991. 321 p.
Finkelstein І., Silberman N. The Bible Unearthed: Archaeology's New Vision of Ancient Israel and the Origin of Sacred Texts. New York : Simon and Schuster, 2002. 385 р.
Meyers C. Exodus. Cambridge : Cambridge University Press, 2005. 336 р.
Methods for Exodus / Ed. by T. B. Dozeman. Cambridge : Cambridge University Press, 2010. 254 р.
Exodus in the Jewish Experience: Echoes and Reverberations / Ed. by P. Barmash, W. Nelson. Lanham : Lexington Books, 2015. 256 р.