Георгіївська церква в Києві

Георгіївська церква в Києві. План храму домонгольської доби.
Реконструкція Ю. Асєєва.
Загальний вигляд до перебудови 1884.
Загальний вигляд з півдня на тлі ансамблю Софійського собору. Фото початку 20 ст.
Вигляд з заходу. Фото початку 20 ст.

Гео́ргіївська це́рква в Ки́єві — втрачений об’єкт архітектурної спадщини, Україна.

Мурована церква в ім’я святого Георгія, небесного покровителя князя Ярослава Мудрого, споруджена на його замовлення у першій половині 11 ст. одночасно з Софійським собором за 100 м на південь від нього. Освятив її митрополит Іларіон Київський, за різними джерелами, 26.11.1051 або 26.11.1054 (Юр’їв день). Вона стала соборною для чоловічого монастиря. Тут з 1058 був ченцем під іменем Савви псковський князь Судислав Володимирович (984–1063), молодший брат Ярослава Мудрого, похований у храмі 1063. Церква хрестовокупольна, тринавова, триапсидна, з одноярусними галереями з трьох боків. Вінчали її п’ять куполів на світлових підбанниках. Вона занепала й цілковито зруйнувалася після монголо-татарського погрому Києва 1240.

На її місці 1674 коштом київського воєводи князя Ю. Трубецького (1643–1679; Росія) зведено однойменну дерев’яну церкву. Взамін неї 1744–1752 коштом імператриці Єлизавети Петрівни на підмурках храму доби Ярослава Мудрого спорудили муровану Георгіївську церкву — тринавову, безкупольну, з західним притвором і декоративною банькою на гребені двосхилого даху. Стіни членували широкі лопатки й великі аркові вікна. Фасади акцентували трикутні фронтони. Тут 1816 поховано колишнього господаря Молдавії і Валахії князя К. Іпсіланті (1760–1816, Туреччина — Україна), організатора боротьби грецького народу за визволення від Османської імперії.

1884 за проектом архітектора В. Ніколаєва церкву реконструйовано з наданням їй форм російсько-візантійського стилю: над західним притвором звели дзвіницю, увінчану банею, а над центральною частиною храму — масивну баню на світловому підбаннику. 1897 за проектом В. Ніколаєва прибудовано ризницю. У церкві зберігся гарний іконостас стилю рококо. Орнаментальні розписи інтер’єру в українській народній стилістиці виконав І. Їжакевич.

Церква містилася за адресою вул. Рейтарська, 2. Її влада закрила 1931 і знищила 1934. Археологічні дослідження на її території виконувалися 1934, 1937, 1939, 1979.

Додатково

Майже на місці знесеної церкви за проектом архітектора Й. Каракіса 1936–1939 спорудили житловий будинок для командного складу Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) УРСР і Київського військового округу. Дисгармонійний будинок порушив традиційний характер забудови довкола ансамблю Софійського собору і перекрив важливу з 11 ст. пряму композиційну вісь між Золотими воротами і Софійським собором уздовж вулиці Золотоворітської. Щоправда, Й. Каракіс, проектуючи будинок, максимально відсунув його на північ, залишивши доступними для археологічних досліджень залишки храму домонгольської доби. Тепер на їхньому місці влаштовано сквер.

Література

  1. Обозрение Киева в отношении к древностям, изданное Иваном Фундуклеем. Киев, 1847. С. 48.
  2. Шероцкий К. Киев: Путеводитель. Киев : Изд. В. С. Кульженко, 1917. С. 31–32.
  3. Асеев Ю. Архитектура древнего Киева. Киев : Будівельник, 1982. С. 67–70.
  4. Геврик Т. Втрачені архітектурні пам`ятки Києва. Нью-Йорк : Український музей, 1987. Друге видання. С. 20.
  5. Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури і містобудування, 2002. С. 67–68.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Георгіївська церква в Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Георгіївська церква в Києві (дата звернення: 16.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.06.2021

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності