Гарський (Гардський) міст
Га́рський (Га́рдський) міст (ри́мський акведу́к), Пон-дю-Гар [ фр. Pont du Gard (Roman Aqueduct), англ. Pont du Gard (Roman Aqueduct)] — античний римський акведук, що перетинає долину річки Гар (Франція); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1985).
|
Гарський (Гардський) міст | |
|---|---|
| Країна | Франція |
| Місце розташування | Окситанія |
| Площа | 0,3257 га |
| Рік внесення | 1985 |
| Критерії | (i)(iii)(iv) |
Зміст
Розташування. Складники
Міст розташований у регіоні Окситанія і є головним складником комплексу інженерних споруд — водогону завдовжки 50,02 км, який в епоху античності постачав воду до давньоримського міста Немауса (тепер м. Нім). Джерело води — річка Ер — протікає поблизу м. Юзеса у тому самому регіоні. У м. Німі водогін закінчувався водорозподільним басейном (збережено частково). Гарський міст призначений для переведення водогінного каналу через р. Гар. Конструктивне вирішення споруди враховує особливості водного режиму зазвичай маловодної р. Гар, на якій повені є значними, раптовими та руйнівними. Завдяки наявності мостового переходу акведука пустельна річкова долина стала культурним ландшафтом високого рівня цінності, для збереження якого вживають спеціальних заходів. Міст розташовано на значній відстані від довколишніх сіл, де тепер мешкає загалом до 4,5 тис. осіб. Поблизу є тільки дві споруди: млин 1865 на лівому березі (тепер ресторан) і готель 1901 на правому березі.
Історична довідка
Точна дата будівництва споруди є дискусійною. Її датують серединою 1 ст., тобто 40‒50-ми роками н. е. (за знахідками монет імператора Клавдія). Кар’єр, з якого видобували камінь-вапняк для будівництва, збережено за 600‒700 м від мосту нижче за течією річки. Водогін постачав у місто до 40 тисяч кубометрів води щодоби. Перестав функціонувати на початку 6 ст. унаслідок накопичення в каналі вапнякових відкладів, які не розчищали через занепад технологій після краху Римської імперії. Міст збережено для переправи через річку, але він більше не відновив основного (водогінного) призначення. Вапнякові відклади, які зайняли від 2/3 до 3/4 водогінного каналу, з часом закам’яніли. У середньовіччі місцеві мешканці видобували цей вапняк для свого будівництва, зокрема й для створення надгробків на кладовищі у м. Німі. У 12 ст. споруда зазнала реконструкції з частковим руйнуванням: 12 арок горішнього ярусу зруйновано. Для кращого переходу через долину річки пішоходів, худоби, проїзду підвод угорі 1-го ярусу мосту, в опорах 2-го ярусу було вибито значну частину каменів (на половину товщини кожного пілона), що небезпечно послабило конструкцію. Усвідомивши це, місцева влада збирала кошти на ремонти 1647, 1696.
У Франції ще в епоху Відродження (від 16 ст.) розуміли непересічну значущість античної римської спадщини і мосту як її найбільшого витвору. Гарський міст відвідували королі Франції Карл IX, Генріх IV, Людовик XIV Сонце. Від кінця 17 ст. міст став об’єктом численних реставрацій. 1699–1702 опори відремонтовано, на рівні проходу для його розширення побудовано консолі. Однак цей захід не вирішив транспортної проблеми. 1743–1747 інженер А. Піто прибудував до 1-го ярусу Гарського мосту кам’яний транспортний міст, арки якого збігаються з арками первісної споруди. Прибудова настільки органічна, що сприймається як єдине ціле з античною пам’яткою і для розрізнення необхідні спеціальні знання. Реставрацію виконано 1842–1846, 1855‒1859. Катастрофічні повені на р. Гар 1988 та 2002 не завдали шкоди пам’ятці. Від 2000 проїзд транспорту заборонено, доступ дозволено тільки пішоходам. На початку 2000-х щорічна кількість відвідувачів сягнула 800 тис. — 1,2 млн. осіб, після чого доступ дозволено тільки екскурсіям із гідом.
Характеристика
Площа території пам’ятки 0,3257 га; площа буферної зони — 691 га.
Триярусний арковий міст-акведук заввишки 48,77 м над рівнем води у річці (у період межені), завдовжки первісно 360 м, тепер — 275 м. Усі яруси та їхні арки мають різні розміри. Нижній ярус завдовжки 142,35 м, заввишки 21,87 м і завширшки 6,36 м має шість арок. Прогін головної нижньої арки — 24,52 м, бічних — 21,87 м для вільного пропуску паводкових вод. Бики-пілони, на які спираються арки, мають із боку верхньої течії річки гострі льодорізи, що забезпечують стійкість споруди під час льодоходу. Другий (середній) ярус — завдовжки 242,55 м, заввишки 19,5 м і завширшки 4,56 м має 11 арок. Горішній ярус завдовжки 275 м, заввишки 7,4 м і завширшки 3,06 м має 35 арок прогоном 4,75 м з опорами розмірами 3×3 м у плані. Горішній ярус було призначено для головної функції споруди — тут є водогінний канал заввишки 1,8 м і завширшки 1,2 м. Різниця по висоті між початковою і кінцевою точками акведука становила лише 12,6 м. Тому для забезпечення природного потоку води (під дією гравітації), загальний ухил акведука становив 24,8 см на 1 км.
Нижні два яруси збудовано з великих кам’яних блоків вагою до 6 т насухо, тобто без будівельного розчину, зі застосуванням дубових елементів кріплення. Горішній ярус — із римського бетону на основі дрібного кам’яного щебеню, який утримує прилеглі плити водогінного каналу, що має водостійке покриття. Характерне вишукане кам’яне мурування, на блоках якого збереглись сліди інструментів античних каменярів та спеціальні монтажні позначки у вигляді літер і цифр, що свідчить про будівництво за попередньо розробленим докладним проєктом. Складність і довершеність поєднано з ідеальною точністю виконання, що забезпечило добру збереженість споруди впродовж двох тисячоліть.
Тепер первісна частина Гарського мосту належить французькій державі, а щільно прибудований уздовж транспортний міст інженера А. Піто — департаменту Гар, як і територія площею 165 га навколо мосту. Розташоване неподалік від мосту місто Пон-дю-Гар внесено до Списку історичних пам’яток Франції (від 1840) та охороняється законом. Територію площею 7 760 га навколо мосту і в долині річки (від 2013) визначено як захищену відповідно до Екологічного кодексу. Для адміністрування пам’яткою, її територією, пов’язаними об’єктами (зокрема музеєм) та буферною зоною 2003 утворено керівний орган — Громадську установу культурного співробітництва. Установа поєднує пам’яткоохоронні зусилля держави, регіону Окситанія, департаменту Гар та трьох громад, що межують із пам’яткою (Кастільон-дю-Гар, Ремулен, Вер-Пон-дю-Гар). 78 % фінансування для утримання пам’ятки забезпечують за рахунок вхідних квитків на об’єкти, 22 % — завдяки статутним внескам місцевих органів влади. Діє наукова рада; розробляють План управління.
Значення
Гарський міст — одна з найкраще збережених інженерних споруд античного світу, що належить до найважливіших пам’яток на території Франції. З огляду на це 1985 його включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 344 за критеріями i, iii, iv. Визначну універсальну цінність пам’ятки Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегіально сформульовано так:
- критерій (i): Гарський міст — це шедевр римської техніки та визначне художнє досягнення, яке своєю присутністю перетворює ландшафт;
- критерій (iii): виняткова серед римських акведуків споруда — унікальне свідчення технічних умінь римських інженерів та будівельників на службі міського та територіального розвитку, що є однією з найважливіших характеристик римської цивілізації;
- критерій (iv): один із найрепрезентативніших витворів будівничого мистецтва епохи Римської імперії.
- Гарський міст
В’їзд на міст
Мостовий перехід через річку
Мурування пілонів і арок
Вигляд із верхньої течії річки. Джерело ілюстрації: особиста збірка В. Вечерського
Джерело
- Pont du Gard (Roman Aqueduct) // UNESCO. URL : https://whc.unesco.org/en/list/344/
Література
- Hauck G. The Aqueduct of Nemausus. Jefferson, NC : McFarland, 1988. 210 p.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : Da Capo Press, 2003. P. 76.
- Bussagli M. Capire L’Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 226–227.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 59.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 454–455.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гарський (Гардський) міст // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гарський (Гардський) міст (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.04.2026
