Гаргулья
Гаргу́лья (фр. gargouille, від лат. gargulio — полоскання горла) — у споруді романського чи готичного (див. Готика) стилів — витесаний з каменю або виготовлений із металу зовнішній кінець водостоку, скульптурно оздоблений як тіло чи голова людини, тварини або іншої істоти (зокрема фантастичної).
Історична довідка
Походить від античної (див. Античність) сими — жолоба для відведення води з даху, який на куті споруди завершували водостоком у вигляді голови лева (див. Гейсон). Гаргульї були поширені у середньовіччі як у пізньороманській, так і в готичній архітектурі в різних типах споруд: соборах, церквах, каплицях, дзвіницях, монастирських спорудах, замках, палацах. Гаргульї застосовували також у творах архітектури стилю неоготики. У 20 ст. під час реставрації готичних архітектурних пам’яток керувалися уявленням про те, що скульптурні образи гаргулій не можуть повторюватися, бо у давнину завжди були індивідуальними. Тому замість утрачених автентичних (див. Автентичність) виготовляли й продовжують виготовляти новітні. Вони сюжетно й образно анахронічні: це можуть бути зображення конкретних осіб (приміром, сучасних архітекторів) або персонажів популярних кінофільмів (чудовисько з фантастичного фільму жахів режисера Р. Скотта «Чужий»).
Характеристика
Призначено для відведення з даху будівлі, споруди дощової води у такий спосіб, щоб уникнути замокання стін, цоколя, контрфорсів, інших будівельних конструкцій. Гаргулью виготовляли у вигляді витягнутого по горизонталі й дещо нахиленого уперед зображення тварини чи рептилії (крокодила), фантастичної істоти (грифона, василіска, дракона, демона, диявола) або людини, яка блює (див. Блювота) чи випорожнюється. У горішній частині скульптурного зображення був жолоб, яким воду з даху підводили до пащі, рота, іншого отвору, з якого вона вільно спадала вниз.
Символіка
Ці скульптурні елементи, окрім виконання утилітарної функції, важливої для збереження довговічності споруди й запобігання її руйнуванню внаслідок негативної дії природно-кліматичних чинників, мали не менш важливе значення як апотропеї. Відповідно до середньовічних вірувань, застрашувальний чи сороміцький ефект таких зображень був спрямований на відлякування злих духів, демонів, Сатани і його посіпак. Цим забезпечували символічний захист важливої для людської свідомості непорушної межі між двома світами:
- сповненим тривог профанним простором світу повсякденності;
- безпечним сакральним простором всередині священної споруди храму.
Додатково
Гаргульї не слід ототожнювати з середньовічними скульптурними зображеннями химер, якими прикрашали горішні частини готичних споруд; химери також були апотропеями, але не мали утилітарної функції водовідведення.
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 109.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 107.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гаргулья // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гаргулья (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.04.2026
