Гейсон

Гейсон горизонтального карниза антаблемента доричного ордера та похилого карниза фронтона античного храму Гефеста у м. Афінах

Ге́йсон (грец. γεῖσ(σ)ον — карниз, виступ, край) — горішня виносна плита карниза в ордері архітектурному.

Функціональний і конструктивний сенс гейсона полягав у фіксації ним країв покриття даху й недопущенні потрапляння атмосферних опадів на розташовані нижче вертикальні площини фасадів та ордера архітектурного (фриза, архітрава, капітелей, колон тощо).

Гейсон увінчувала сима — жолоб для відведення води, який мав профіль кіматія (гуська) і на куті споруди завершувався водостоком у вигляді голови лева. В античних (див. Античність) ордерах архітектурних гейсон вивершував як горизонтальний карниз антаблемента споруди, так і похилі карнизи, які утворювали трикутні фронтони на головних фасадах. Ці гейсони були ідентичними за формою, конструкцією і матеріалами. Внутрішню трикутну площину, обмежену гейсонами, називали тимпаном.

У доричному ордері нижня площина гейсона складається з горизонтальних, дещо нахилених назовні, прямокутних у плані плит — мутул, прикрашених трьома рядами маленьких циліндричних чи конусоподібних гут (крапель). Вважають, що гути запобігали затіканню дощової води на фриз. Насправді це данина традиції — ремінісценція прадавньої дерев’яної конструкції доричного ордера, де виступні площини карнизів знизу підшивали дошками, прибитими трьома рядами цвяхів. В іонічному й коринфському ордерах замість мутул застосовують дентикули або модильйони.

Вирішення кутової частини гейсона Парфенона в м. Афінах
Гейсони карнизів коринфського ордера на фасадах Пантеона в м. Парижі

Література

Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 111.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 50.