Володимирський замок
Володи́мирський за́мок — комплекс оборонних споруд, пам’ятка археології та архітектури національного значення, м. Володимир, Волинська область, Україна.
Розташування
Високі земляні оборонні вали містяться в історичному центрі міста на пагорбі над заплавою р. Луги (правої притоки р. Західний Буг). Це городище — залишки дитинця міста доби Давньої Русі та пізньосередньовічного замку.
Історична довідка
Дитинець як центральну укріплену частину нового міста заснував перед 988 великий князь київський Володимир Святославич. Раніше на цьому місці, при впадінні у р. Луг (тепер Луга) струмка Смоч, було невелике поселення, засноване у 2-й половині 7 ст. вихідцями із Зимненського городища, зруйнованого аварами. Місто названо іменем засновника. Воно мало важливе стратегічне значення як західний форпост Давньої Русі на перетині найважливіших європейських торговельних шляхів, які вели з Західної та Центральної Європи на Русь і в країни Сходу, а також із Володимира на південь через м. Галич на Угорщину й Візантійську імперію, а на північ — у Литву, Польщу, Прибалтику й Скандинавію. Володимир став адміністративним центром Волині як південно-західної частини Давньої Русі. Володимир 988–990 надано в уділ синові князя-засновника Всеволоду Володимировичу (987; тепер Україна — 1013; Швеція). Згодом тут князювали сини Ярослава І Мудрого Ігор (1054–1057) і Всеволод Ярославич (1073–1076), онуки Ярополк Ізяславич (1079–1086) і Давид Ігорович (1087–1100), правнуки Мстислав Святополкович (1099) і Ярослав Святополкович (1100–1112). Пізніше у Володимирі князювали сини Володимира ІІ Всеволодовича Мономаха Роман (1117–1118) та Андрій (1118–1134). 1136 онук Володимира Мономаха Ізяслав ІІ Мстиславич заснував у Володимирі окрему князівську династію, яка правила на Волині майже два сторіччя.
Дитинець кінця 10 ст. значно зміцнено після того, як м. Володимир 1199 за князя Романа ІІ Мстиславича став столицею Галицько-Волинського князівства. Син князя Романа, король Русі Данило Галицький дбав про укріплення своїх міст, зокрема й Володимира, у якому він правив від 1215. Тоді на валах дитинця заввишки до 10 м стояли дерев’яні стіни з баштами, обмазані глиною і побілені (для захисту від підпалу). Король Угорщини Андраш ІІ Єрусалимський, не зумівши здобути Володимир 1231, сказав про укріплення міста і дитинця: «І в німецькій землі я такої фортеці не бачив».
1241 м. Володимир знищила монголо-татарська навала. Проте після відходу ординського війська далі на захід Володимирський дитинець відбудовано і 1256 монгольський темник Куремса (дата і місце народження невідомі; 13 ст.) не зміг його здобути. 1259 прийшла набагато численніша орда еміра Бурундая (дата і місце народження невідомі; 13 ст.), за наказом якого дерев’яно-земляні укріплення міста й дитинця спалено й знесено. Але як тільки орда Бурундая пішла з Волині, укріплення Володимирського дитинця 1261 відбудовано.
Тут містилися княжа резиденція і церква Святих Іоакима і Анни, збудована 1291. Від 1340 у м. Володимирі правив князь Любарт Гедимінович. 1366 король Польщі Казимир ІІІ Великий захопив м. Володимир. 1368 на місці княжого дитинця князь володимирський Олександр Коріатович (Коріятович, Корятович; дата і місце народження невідомі; перша чверть 14 ст. — 1382, тепер Україна), котрий був ленником (див. Лен) короля Казимира ІІІ Великого, збудував мурований замок. Із королівської скарбниці на це було асигновано понад 3 000 гривень срібла. Будівництвом керував королівський будівничий Вацлав із Тенчина (дата і місце народження невідомі; 14 ст., Польща). 1377 князі Любарт Гедимінович і Кейстут узяли недобудований замок в облогу і його комендант Петраш Турський (дата і місце народження невідомі; 14 ст., Польща) здав його війську Великого князівства Литовського, яке зруйнувало дощенту оборонні споруди. 1393 великий князь литовський Вітовт підпорядкував собі м. Володимир. 1470 городничий (керівник будівництва дерев’яних оборонних споруд) П. Солтан (дата і місце народження невідомі; 14 ст., тепер Україна) на місці знищеного мурованого замку збудував новий, з дубового дерева. Він став одним із найбільших на Волині. Ним володів староста володимирський князь Олександр Сангушко (дата і місце народження невідомі; перша половина 15 ст. — 1491, тепер Україна). Замок зазнав значних руйнувань унаслідок пожежі 1683. Після цього протягом 18 ст. поступово втратив стратегічне значення і зруйнувався, про що свідчать його докладні описи 1765 та 1789.
1939–1941, 1944–1954 на цій території містилася в'язниця НКВС СРСР та МДБ СРСР. У ній 22.06.1941 чекісти безсудно розстріляли 250 політичних в’язнів — українських патріотів. 1954–1988 тут містилася лікарня для хворих на туберкульоз. Архітектурно-археологічні дослідження території виконано у 1890-х, 1930-х, 1975-1976, 1982, 1989, 2010–2012. Пошуково-ексгумаційні роботи щодо жертв тоталітарного режиму СРСР виконано 1997. 1991 на території з ініціативи й коштом міської громади встановлено бетонний хрест на вшанування пам’яті жертв російського окупаційного режиму.
Характеристика
Тепер добре збережені земляні вали Володимирського замку заввишки 9–10 м мають у плані конфігурацію неправильного чотирикутника з одним заокругленим кутом, розмірами 130×240 м. Вони оточують територію площею 3,12 га. Від мурованого замку 1368 збережено й досліджено археологами нижні частини мурів (завтовшки 2,2–3,8 м) і двох наріжних квадратних у плані башт розмірами 11×11 м.
Дубовий замок 1470 мав 5 башт: 4 наріжні й надбрамну зі звідним мостом через рів і герсою, що закривала браму. Башти стояли на валах, поєднані палісадом, що мав з боку замкового двору оборонні галереї. Перед валами були рови, наповнені водою з прилеглих річок. У дворі містилися невеликий князівський будинок, побудований із соснового дерева, церква Святих Іоакима і Ганни, 71 городня (великі зруби оборонного призначення), 12 будинків та міські: суд, канцелярія і в'язниця.
1988 до святкування 1000-річчя м. Володимира біля підніжжя валів розпланували парк і встановили скульптури історичної тематики, а також пам’ятний знак, що вказує на городище давнього міста як визначну історико-культурну пам’ятку.
Значення
Володимирський замок — один із найбільших і найстародавніших на Волині й водночас найменш досліджений. Він має загальнонаціональне військово-історичне й історико-меморіальне значення як наочне оприявнення тисячолітньої історії української державності.
Література
- Pawlowski W. Zamek Wlodzimierski (Krolewski) // Ziemia Wolynska. 1939. № 3. P. 39–43.
- Ричков П., Луц В. Сакральне мистецтво Володимира-Волинського. Київ : Техніка, 2004. С. 9–51.
- Терський С. Княже місто Володимир. Львів : Львівська політехніка, 2010. 324 с.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 398–402.
- Терський С. Археологія міста Володимира. Новоград-Волинський : Новоград, 2020. 244 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Володимирський замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Володимирський замок (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.05.2025
