Вододіл

Головний європейський вододіл – знак на вододілі річок басейнів Північного і Середземного морів, поблизу м. Бельфор, Франція
Головний європейський вододіл – знак на вододілі річок Дніпра і Вісли (Чорного і Балтійського морів), с. Дубровиця, Львівська область, Україна
Головний європейський вододіл - пам'ятний знак на вододілі річок Дніпра і Вісли, с. Селище Брестської обл., Білорусь

Вододі́л — 1) межа між суміжними водозборами; 2) умовна топографічна лінія на земній поверхні, що розділяє водозбори (басейни) двох або декількох річок, озер, морів або океанів, від якої стік атмосферних опадів спрямований двома протилежними схилами.

Загальна характеристика

Місцевість навколо лінії вододілу називають вододільною територією. У гористих областях вододіли переважно проходять гірськими хребтами, на рівнинах — горбистими висотами або навіть низовинами. На рівнинах вододіл зазвичай виражений у рельєфі нечітко і перетворюється в плоску вододільну територію, на якій напрямок стоку може бути змінним. Басейн річки передбачає поверхневий і підземний водозбори, тому розрізняють поверхневий і підземний вододіли.

Головний вододіл Землі

Земну кулю можна поділити на два основних схили, якими води збігають із континентів у Світовий океан: Атлантико-Арктичний і Тихоокеансько-Індійський. Вододіл між цими схилами називають світовим або головним вододілом Землі. Він проходить у Північній та Південній Америці Андами і Кордильєрами до Берингової протоки, далі Чукотським хребтом, Анадирським плоскогір’ям, гірськими хребтами Гидан, Джугджур, Становому, Яблоновому і далі Центральною Азією, перетинає північну частину Аравійського півострова і переходить в Африку, де пролягає вздовж східного краю материка неподалік від Індійського океану. Площа земної поверхні, яка належить до Атлантико-Арктичного схилу, — 67,4 млн км2 (49 % площі суші), до Тихоокеансько-Індійського схилу — 35,2 млн км2 (31 %).

Кожен материк має свою головну вододільну лінію, яка утворює континентальний (головний) вододіл (поділяє басейни стоку різних океанів). Так, Великий континентальний вододіл у Північній Америці проходить Скелястими горами з півночі на південь. По один його бік річки течуть на захід до Тихого океану, а по інший — на північний схід до Північного Льодовитого океану, на схід до Атлантичного океану або на південний схід до Мексиканської затоки.

Головний європейський вододіл

Головний європейський вододіл — лінія, що розділяє басейни європейських річок, одні з яких впадають до Атлантичного океану і морів північної Атлантики, інші — до Середземного моря і морів басейну Середземного моря та до Каспійського моря. Головний європейський вододіл ділить Європу на дві частини — умовно північну і умовно південну. Починається вододіл на крайньому південному заході Європи, проходить через Іспанію, Францію, Швейцарію, крайній захід Австрії, Німеччину, Чехію, Словаччину, крайній південний схід Польщі, Україну, Білорусь та європейську частину Росії і закінчується в Уральських горах.

Територією України лінія головного європейського вододілу проходить трьома областями — Закарпатською (по державному кордону України та Польщі), Львівською та Волинською, розмежовуючи на північний та південний схили.

Річки південного схилу (Дунай, Дніпро, Південний Буг, Сіверський Донець) належать до басейнів Чорного та Азовського морів. Річки північного схилу (Сян, Західний Буг — басейн Вісли) — до басейну Балтійського моря; басейни цих річок становлять лише 2,5 % площі України.

Лінії на земній поверхні, які відокремлюють області суші, стік із яких іде в різні океани або моря, називаються вододілами океанів і морів. Аналогічно розрізняють вододіли, які відділяють частини суші, стік із яких іде в різні річкові системи. Такі вододіли називають річковими або вододілами річкових басейнів. Вододільні лінії проходять найвищими точками поверхні між суміжними річковими басейнами.

Джерела

Вододіл // ДСТУ 3517-97. Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять. Київ : Держстандарт України, 1997. С. 8.

Література

Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2008. 399 с. Interactive Database of the World's River Basins. URL: http://riverbasins.wateractionhub.org/

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Вододіл // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вододіл (дата звернення: 7.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
26.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ