Бернардинський монастир у Луцьку

Троїцький собор
План. Джерело ілюстрації: Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін.; За ред. Мардера А. П. та Вечерського В. В. Київ: Техніка, 2000.
Монастирський костел. Загальний вигляд до перебудови 1877. Ілюстрацію можливо побачити у книзі: Betlej A. Pawel Gizycki S J architekt polski XVIII wieku. Krakow: Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego “Societas Vistulana”, 2003. С. 231.
Монастирський костел, тепер Троїцький собор і корпус келій. Фото Вечерського В. В.
Монастирський костел, тепер Троїцький собор. Інтер’єр. Фото Вечерського В. В.
Брама при вході на територію. Фото Вечерського В. В.

Бернарди́нський монасти́р у Лу́цькукомплекс пам’яток архітектури національного значення, Україна.

Міститься в центрі міста біля Театрального майдану та є його архітектурною домінантою. Складається з довгого корпусу келій, що йде півколом, та костелу, що стоїть усередині півкола. Незвична композиція зумовлена місцем розташування на пагорбі над долиною р. Стир на в’їзді у старе місто з півночі.

Історична довідка

Монастир почали будувати 1720 коштом великого канцлера литовського князя К. С. Радзивілла (1669–1719; Польща — тепер Білорусь) з розрахунком, щоб його муровані споруди захищали в’їзд до міста. 1737 закладено фундамент центричного мурованого костелу, проте його не збудували. Фундамент розібрали і 1752 архітектор П. Гіжицький опрацював новий проект базилікального костелу з корпусом келій, який реалізовано 1754–1789 коштом старости львівського, воєводи віленського князя К. С. Радзивілла на прізвисько «Пане коханку» (1734–1790) та інших шляхетних осіб. Навколо репрезентативного монастирського комплексу формувалася міська забудова другої половини 18 — середини 19 ст. 1793–1800 в монастирі був російський військовий склад, на початку 19 ст. — резиденція римо-католицького єпископа, у якій кілька разів зупинявся російський імператор Олександр І. 1850 монастир потерпів від пожежі. Російська влада скасувала бернардинський монастир 1853, а його костел 1864 перетворено на православний Троїцький собор. 1876–1880 архітектор К. Раструханов (дати і місця народження і смерті невідомі) реконструював споруду: зведено баню над центральною частиною і дзвіницю на західному фасаді, частково змінено зовнішній і внутрішній декор, зокрема влаштовано православний іконостас. 1904 на вході з боку Театрального майдану збудовано муровану браму з декоративними кованими ґратами. У корпусі келій містилися послідовно в’язниця, міська управа, гімназія, 1920–1939 — канцелярія Волинського воєводства та з 1922 публічна бібліотека, після 1945 — підрозділи радянських органів внутрішніх справ, потім — Волинська духовна семінарія (закрита 1964), історичний факультет педагогічного інституту (тепер Волинський національний університет імені Лесі Українки). Троїцький собор 1992 став кафедральним собором Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, з 2018 — Православної церкви України. У келіях міститься жіночий монастир св. Василія Великого та духовна семінарія. На території частково збереглися поховання 19 ст. на місці старого бернардинського цвинтаря.

Характеристика

Бернардинський костел (тепер Троїцький собор) збудований у стилі пізнього бароко. Це мурована з цегли потинькована тринефна, восьмистовпна базиліка з трансептом, нартексом і восьмигранною банею над середохрестям. Бічні нефи вдвічі вужчі й нижчі за середній. Вони перекриті хрестовими склепіннями. Під костелом є крипта. Головний фасад увінчано одноярусною дзвіницею з гранчастою банею. Інтер'єр має олійний живопис, виконаний 1905 художником Ф. Параляком (дати народження та смерті невідомі; Чехія) та у 1960-х художницею Л. Спаською (1910–2000; Україна). Збереглося внутрішнє оздоблення 19 ст.

Корпус келій зі сходу півколом огинає пресбітерій костелу. Він мурований із цегли, потинькований, двоповерховий. Розпланування коридорне однобічне. В інтер’єрі збереглися первісні хрестові склепіння першого поверху. На обох кінцях корпусу — прямокутні в плані павільйони. У центральній частині зовні є два циліндричні виступи на кшталт фортечних веж. Це рідкісний для монастирських ансамблів тип композиції, що тяжіє до парадності палацової архітектури 18 ст.

Значення

Бернардинський монастир у Луцьку належить до найвизначніших архітектурних комплексів пізнього бароко в Україні.

Додатково

1968 на південь від монастиря виявлено ламаний у плані підземний хід 200 м завдовжки, перекритий склепінням. Відомо про існування тут ще не менше двох підземних ходів, що підтверджує первісне оборонне значення комплексу.

Література

  1. Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 137–140.
  2. Колосок Б. В. Православні святині Луцька. Київ : Техніка, 2003. С. 181–202.
  3. Betlej A. Pawel Gizycki SJ, architekt polski XVIII wieku. Krakow : Towarzystwo Naukowe «Societas Vistulana», 2003. 398 p.
  4. Колосок Б. В. Римо-католицькі святині Луцька. Київ : Техніка, 2004. С. 144–187.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бернардинський монастир у Луцьку // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернардинський монастир у Луцьку (дата звернення: 23.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.12.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ