Щедрик

«Ще́дрик» — прадавня щедрівка, яка в композиторському опрацюванні для хору М. Леонтовича стала унікальним явищем культури світової.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
- 2.1 Виконання
3 Вшанування
4 Значення
5 Додатково
6 Джерело
7 Література
8 Автор ВУЕ

Історична довідка

Рукопис «Щедрика», який М. Леонтович надіслав О. Кошицю, датовано 18.08.1916 (хоч опрацьовувати фольклорне першоджерело композитор почав раніше). Музичний критик, дослідник творчості М. Леонтовича Я. Юрмас (Ю. Масютин; 1896; тепер Україна — 1942; місце смерті невідоме) зазначав, що композитор взяв слова з праці К. Поліщука та М. Остаповича «Збірничка найкращих українських пісень з нотами» (1913, ч. ІV, № 23, с. 18, записано на Волині в м. Краснопіль Житомирського повіту). За згадкою Б. Яворського поліфонічні вправи з мотивом «Щедрика» розпочалися 1910.

Уперше твір виконав хор студентів Імператорського університету Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і слухачок Вищих жіночих курсів (диригент О. Кошиць) 29.12.1916 під час Різдвяного концерту. Прем’єра хорової мініатюри відбулася в залі Київського купецького зібрання (тепер будівля Національної філармонії України).

Світове поширення «Щедрика» М. Леонтовича пов’язане із закордонними гастролями Української республіканської капели під керівництвом О. Кошиця (листопад 1919–1927).

Від 1920-х твір адаптувався в музичну культуру різних країн і континентів як власний фольклор.

Характеристика

Утвердилося 3 варіанти слів «Щедрика» на незмінний музичний текст хору М. Леонтовича (у 1920-х були спроби перекласти текст французькою, англійською мовами, але вони не прижилися).

Вербальне першоджерело пов’язане з дохристиянською добою, коли новий рік починався ранньою весною — з поверненням в Україну ластівок (уважалося, з 14 березня).

2-й варіант слів — «Ой на річці, на Ордані» записав у грудні 1916 учитель співу з м. Тульчина Ф. Лотоцький у с. Паланка Гайсинського повіту на Поділлі (тепер, імовірно, с. Паланка Тульчинського району Вінницької області): «Ой на річці, на Ордані, / Там Пречиста ризи прала, / Свого Сина сповивала. / Прилетіли три янголи, / Взяли Йсуса на небеса…». Поширення тексту засвідчило жанрову метаморфозу — переведення із категорії щедрівок до колядок, пов’язаних з темою народження Ісуса Христа (інші географія, пора року тощо). Цю версію, яку ввів у 1980-ті хормейстер М. Юрченко (1951; тепер Україна), співають хори «Відродження», «Київ», «Хрещатик», «Пектораль», ансамблі «Фавор», «Аніма» та ін.

У 1930-ті диригент-хормейстер, учитель музики П. Вільховський написав англомовний текст до композиції. В основі вірша — типовий для американської ментальності символ Різдва Христового («Hark how the bells» / «Виразно чути дзвіночки»). Уперше ці слова з музикою надрукувала 1936 фірма «Карл Фішер» («Carl Fisher, Inc.») із назвою «Колядка дзвіночків» (англ. «Carol of the Bells») та згадкою автора музики М. Леонтовича. З часом «Колядку дзвіночків» американці почали вважати зразком власної народної творчості. Первісний архетип «Щедрика» із серії т. зв. «народних примітивів» — мотив із 4-х звуків у межах півторатону — з прадавніх часів звучав як магічна формула (мантра), що заворожувала, гіпнотизувала людину і занурювалася в її підсвідомість. Головними музично-психологічними чинниками дії були незмінна повторюваність головного мотиву (оstinato-stabilіtas) і безперервність руху (perpetuum mobile).

Імовірно, магія концентрованого протоукраїнського мотиву-щедрування привернула увагу М. Леонтовича під час вибору зразка для поліфонічної вправи з контрапункту.

У музиці хору головне тематичне зерно повторюється незмінно (оstinato) у всіх партіях 68 разів. Митець використав розмаїті техніки композиторського письма без порушення безперервності звучання мотиву-зерна: нанизування, рефлексії-віддзеркалення, гармонічні забарвлення, жанрові нюанси тощо. У такий спосіб досягнув наскрізного драматургічного розвитку завдяки насамперед поліфонічним принципам мислення (рідкісне явище для початку 20 ст.).

Виконання

Хорова мініатюра М. Леонтовича спричинила появу багатьох музичних версій (за 100-річчя понад 300), зокрема композиторів В. Зубицького, Б. Кривопуста (1975), Ю. Ланюка, І. Небесного (1971), В. Степурка, М. Шведа (1978; усі — тепер Україна), Ю. Шевченка та ін.

Композиція ввійшла до театральних вистав та документальних і художніх кінофільмів (Україна, США), екстраполювала пошукову думку широкого кола науковців (фольклористів, музикантів, філологів, філософів, теологів та ін.).

«Щедрик» був у репертуарі не тільки хорів, оркестрів і вокальних ансамблів (зокрема американського «Pentatonix», українських «The Hardkiss», «Rock-H», «Шпилясті кобзарі» та ін.), а й виконавців на нетипових інструментах і предметах (прадавніх камінних ксилофонах, баскетбольних м’ячах, кришталевих келихах тощо).

«Щедрик у виконанні Українського Національного Хору (Нью-Йорк, 1922)».
Джерело ютуб канал «Leontovych Institute».

«100th premiere anniversary of Shchedryk in New York».
Джерело ютуб канал «Посольство України в Республіці Хорватія».

Вшанування

Назву «Щедрик» мають хорові колективи й вокальні ансамблі в різних регіонах України.

У меморіальному музеї-квартирі М. Леонтовича в м. Тульчині засновано спеціальну кімнату-експозицію, присвячену сакрально-символічному змісту «Щедрика».

Від Різдва Христового 2016 в Україні, а також країнах Європи, США та Канаді (з великими громадами української діаспори) щорічно проводять флешмоби, присвячені «Щедрику». Заходи відбуваються на площах міст, вокзалах, станціях метро, торговельно-розважальних центрах, стадіонах, фоє театрів тощо. 26.06.2021 в м. Тульчині встановлено рекорд України з одночасного виконання «Щедрика» 68 хорами (3512 співаків). Автор ідеї проєкту — директор «Центру концертних та фестивальних програм» у м. Вінниці О. Дернова (1979; тепер Україна), головний диригент — заслужений діяч мистецтв України О. Бабошина (1978; тепер Росія).

2016 Національний банк України в серії «Українська спадщина» ввів в обіг дві пам’ятні монети: перша — до 100-річчя першого виконання твору, із зображенням герба й різдвяної зірки (номіналом 20 грн, у сріблі, 3 000 шт.); друга — з портретом композитора і ластівкою (5 грн, нейзильбер, 50 000 шт.). Виконавці — художники В. Таран, О. Харук, С. Харук, скульптори В. Дем’яненко та А. Дем’яненко.

У дизайні конверту спецпогашення Хмельницького поштамту (2002) використано малюнок, близький до символу квітки, виведений за нотним записом.

У травні 2022 Вінницька обласна державна адміністрація отримала свідоцтво на торгівельну марку «Щедрик — мелодія Вінниччини» (№ 319010).

Дизайн конверту спецпогашення Хмельницького поштамту (2002).
Монета з портретом композитора і ластівкою (5 грн, нейзильбер, 50 000 шт.).
Монета з портретом композитора і ластівкою (5 грн, нейзильбер, 50 000 шт.).
Монета із зображенням різдвяної зірки (номіналом 20 грн, у сріблі, 3 000 шт.)
Монета із зображенням різдвяної зірки (номіналом 20 грн, у сріблі, 3 000 шт.)
Монета з ластівкою (5 грн, нейзильбер, 50 000 шт.).
Рекорд України з одночасного виконання «Щедрика» 68 хорами (3512 співаків). м. Тульчин.
«Щедрик» у виконанні співачки Тіни Кароль та дитячого хору.

Значення

Символічно-творче значення «Щедрика» М. Леонтовича зумовило визнання твору як духовного надбання всього людства.

Додатково

Нові напрями дослідження, пов’язані з музичною семіотикою, дають змогу візуалізувати музику в графіці (розробка В. Кузик). Графічне зображення мотиву-зерна з трьох нот має малюнок з верхівкою-зиґзаґом, що потім йде донизу (як пелюстка волошок рідного композитору Поділля). Вони повторюються 68 разів, однак остання (кода) відокремлена, ніби злітає вгору. Мелодичні лінії-«нанизування» створюють стебло; незмінна (на одній ноті) фраза баса асоціюється з ґрунтом, а кульмінаційні поспівки сопрано акцентують абрис листя. Універсальні закони людського мислення виявляються спільними як для музичного інтонування, так і для графічного малюнка. Вони оформилися в одвічний символ-орнамент «Квітки життя» з бутоном-пуп’янком — паростком у майбуття (трапляється на вишивці на рушниках, зразках петриківського розпису, кераміці, дерев’яних виробах тощо).

Графічний малюнок подільської волошки перегукується із зображенням вітража-троянди південного порталу собору Нотр-Дам-де-Парі у Парижі. У сакральних знаннях символ квітки означає первісний символ душі (Духу), а саме — «Повітря — Дихання». Він є на поясній хустині, грудях, рукавах, покрові Богоматері-Оранти в куполі Софіївського собору в Києві, численних іконах Діви Марії, вишитих святкових ризах церковних ієрархів. Його модифікацію, як рівнораменного хреста з розширеними (іноді зиґзаґовими) кінцівками, зафіксували хрести Мальтійського ордену та запорозького козацтва (зокрема на козацьких надгробках), нагородні ордени-хрести сучасної України.

Поширення англомовній версії «Щедрика» у 21 ст. дало змогу порівняти візуалізацію двох образно-символічних малюнків, що позначають різні за жанровою природою явища на одну музику.

Нумерологічний аналіз (див. Нумерологія), якому надавали значення Піфагор, Леонардо да Вінчі, Г. Гессе, не відкидала християнська теологія тощо, засвідчив наявність у «Щедрику» сакрального знака «Бог» («Deus») — 68 разів повторено «зерно» + 4 його верхньотерцієве віддзеркалення + 1 у коді = 73, остаточний результат 1.

Джерело

Леонтович Микола. Хорові твори / Упоряд. В. Кузик. Київ : Музична Україна, 2005. 376 с.

Література

Горюхіна Н. Гармонія в обробках народних пісень М. Д. Леонтовича // Українська радянська музика. 1962. Вип. 2. С. 110–128.
Карась Г. Феномен «Щедрика» в обробці Миколи Леонтовича у світовому комунікаційному просторі ХХ ст. // Педагогічна освіта: теорія і практика. 2012. Вип. 12. С. 343–347.
Кузик В. «Щедрик» (аналіз-stretta) // Народна творчість та етнологія. 2013. № 2. С. 42–45. URL: https://nte.etnolog.org.ua/arkhiv-zhurnalu/2013-rik/1/1114-rozvidky-i-materialy/1274-shchedryk-analiz-stretta
Пересунько Т. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик» проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924). Київ : Видавничий дім «АртЕк», 2019. 312 с.
Kuzma M. Carols of Birds, Bells, and Sacred Hymns from Ukraine: An Anthology and Cultural Companion. Newcastle upon Tyne : Cambridge Scholars Publishing, 2024. 459 p.