Шіле, Олександр Якович
|
Шіле, Олександр Якович | |
|---|---|
| Народження | 10.07.1830 |
| Місце народження | Санкт-Петербург |
| Смерть | 26.09.1897 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Київ, Аскольдова могила |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна |
| Місце діяльності | Україна, Київ |
| Напрями діяльності | архітектура |
| Традиція/школа | історизм, необароко (архітектура) |
Ші́ле, Олекса́ндр Я́кович (Олександр-Петро-Адріан; 10.07.1830, м. Санкт-Петербург, тепер Росія — 26.09.1897, м. Київ, тепер Україна) — архітектор, представник історизму, автор низки споруд у м. Києві.
Життєпис
Народився в обрусілій німецькій сім’ї. 1852 закінчив Санкт-Петербурзьку (Імператорську) Академію мистецтв (тепер Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна), здобув звання некласного художника. Учень К. Тона. 1852–1855 продовжив навчання у Берлінській будівельній академії, а також у м. Парижі та в Італії. 1855–1869 працював як архітектор у містах Санкт-Петербурзі та Нижньому Новгороді (обидва тепер РФ). Наприкінці 1869 (за іншими даними — у січні 1870) переїхав до м. Києва. Від грудня 1869 до квітня 1871 був міським архітектором. 1880–1889 — архітектор Фундуклеївської гімназії.
Мешкав у м. Києві до кінця життя, похований на Аскольдовій могилі, поховання і надгробок не збережено.
Діяльність
Був першим київським архітектором, який відмовився від застарілих казарменних архітектурних форм казенного класицизму. Вважав, що з мальовничістю київських ландшафтів, садів, парків та споруд стилю українського бароко найкраще гармонуватимуть будинки у модернізованій бароковій стилістиці. Працював переважно у стилістиці історизму, віддаючи перевагу архітектурним формам необароко. 1875 першим розпочав забудову капітальними будівлями садиби професора медицини Київського імператорського університету Святого Володимира Ф. Мерінга (1822; тепер Німеччина — 1887; тепер Україна). Збудував кілька заміських дач і садиб. Крім проєктної, займався й викладацькою діяльністю. Був експертом з оцінки нерухомості Кредитного товариства та Земельного банку.
Твори (всі — у м. Києві):
- опорядження інтер’єрів Маріїнського палацу 1870 під керівництвом архітектора К. Маєвського;
- перебудова будівлі колегії Павла Галагана 1870–1871;
- будівля Біржі (тепер клуб Кабінету Міністрів України) 1870–1873;
- будинок музичного училища Російського музичного товариства (не збережено);
- будинок Київської міської думи 1874–1876 (не збережено);
- реконструкція будинку Київського магістрату з пристосуванням для розміщення Третьої чоловічої гімназії 1876;
- два будинки штабу Київського військового округу (радикально перебудовано 1936–1939, тепер Офіс Президента України);
- комплекс споруд Київського водогону, зокрема Царська і Михайлівська водонапірні вежі, аналогічна вежа в Купецькому саду (тепер Хрещатий парк) і фонтан на Царській (тепер Європейській) площі 1871–1877 (не збережено);
- прибуткові будинки й особняки у середмісті.
|
Література
- Виноградова М., Кальницький М., Малаков Д. та ін. Головні та міські архітектори Києва. 1799–1999. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування ; Головкиївархітектура, 1999. 36 с.
- Тимофієнко В. Шіле Олександр-Петро-Адріан // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 412–413.
- Кудрявцев Л. 20 архітекторів, які будували Київ. Київ : Друк, 2003. 123 с
.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Шіле, Олександр Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шіле, Олександр Якович (дата звернення: 11.10.2026).
