Терем

Те́рем (від грец. τέρεμνον — житло) — горішній житловий поверх хоромів.

Відомий від часів Давньої Русі як горішня частина кількаповерхових (два-три поверхи) як мурованих, так і дерев'яних: житла заможної сім'ї (бояр); князівських палаців.

Терем складався з однієї чи кількох дерев'яних житлових кімнат з великими вікнами. Це міг бути горішній ярус вежі у складі князівського чи боярського двору, садиби. Завершувався терем зазвичай стрімким дахом. Терем стояв на нижньому поверсі чи підкліті й довкола нього була відкрита тераса (гульбище) або галерея з одного чи кількох боків. До нього вели сходи або переходи з інших частин будинку. Найчастіше терем був місцем постійного проживання жінок і дітей представників суспільної верхівки.

Тереми відомі як в Україні (про що свідчить назва київського приміського села Теремки), так і в північно-східних землях Давньої Русі. У Московському царстві тереми поширено від 16 ст. як місця усамітнення дівчат і жінок багатих сімей. Ординське чи ісламське походження цих звичаїв (наприклад, від східного гарему), як і ступінь усамітнення та поневолення в них жіноцтва є дискусійними, оскільки джерелом цих уявлень є досить приблизні знання російських істориків-слов'янофілів 19 ст. Звичай більш-менш ізольованого утримання дівчат і жінок вищих верств суспільства у теремах якщо і був поширеним, то його скасував Петро І на початку 18 ст., зобов'язавши жіноцтво брати участь в асамблеях. Найвідомішими автентично (див. Автентичність) збереженими теремами є горішній поверх Теремного палацу в Московському кремлі та надбрамний терем Крутицького митрополичого подвір’я у м. Москві авторства зодчого Й. Старцева.

Тепер теремом (теремком) називають будинок будь-якої історичної епохи, зокрема й сучасний, з пластичними, вигадливими архітектурними формами й виразним зовнішнім декором.

Середньовічний терем (позначено червоним кольором) як частина горішнього поверху хоромів
Терем 17 ст. — горішній поверх Теремного палацу
в Московському кремлі
Надбрамний терем Крутицького митрополичого подвір’я у м. Москві авторства зодчого Й. Старцева.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 285.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 407.
Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 219.