Тарновського Яна замок у Тернополі
Тарно́вського Я́на за́мок у Терно́полі — оборонна споруда, пам'ятка архітектури національного значення, м. Тернопіль, Україна.
Стоїть в історичному центрі міста на березі великого ставу, створеного на р. Серет, перекритій дамбою. Архітектурна домінанта у ландшафті узбережжя.
Історична довідка
Мурований замок заснував великий коронний гетьман Речі Посполитої Ян Тарновський (1488–1561; тепер Польща) 1540 одночасно зі створенням м. Тернополя, названого за прізвищем засновника. Згідно з привілеєм короля Сигізмунда І Старого замок мав перекрити Чорний шлях, яким кримські татари прямували під час воєнних походів на терени Речі Посполитої. Будівництво завершено 1544 (за іншими даними — 1548), але вже 1544 замок витримав татарський напад. 1548 Я. Тарновський отримав дозвіл на спорудження перед замком дамби, яка перекрила р. Серет, утворивши великий став і посиливши неприступність замку. З того часу замок неодноразово руйнували, відбудовували, радикально реконструювали (1566, 1589 тощо). Ним після Тарновських володіли князі Острозькі, магнати Замойські, С. Конецпольський (1643–1682; тепер Польща). Тут 1621 після переможної Хотинської битви 1621 Т. Замойський (1594–1638; тепер Польща) урочисто приймав королевича Владислава IV Вазу.
Первісно прямокутний у плані замковий двір оточували мури з наріжними баштами, ровом і оборонними валами. До двоярусної в’їзної надбрамної башти з боку міста вів звідний міст через рів. Цей замок під час Хмельниччини у серпні 1649 спалили козаки; 1667 він вистояв проти татарського нападу. 1675 замок захопило військо Османської імперії і його командувач, розлючений невдалою облогою м. Теребовлі, наказав при відступі ущент зруйнувати оборонні споруди. Від 1690 замок став власністю королеви М. К. де Лагранж д’Аркен (1641–1716; Франція) — дружини Яна ІІІ Собеського. Подружжя Собеських замок відбудувало і до 1737 він належав їхнім синам Костянтину Владиславу (1680; тепер Польща — 1726; тепер Україна) і Якубу Людвику (1667; Франція — 1737; тепер Україна). Потім замок належав Потоцьким. 1810 наступний власник Ф. Коритовський (1768–1832; тепер Україна) перебудував замок на палац. При цьому розібрано всі оборонні споруди навколо центрального корпусу, фасадам якого надано стилістичних рис класицизму, органічно поєднаних із первісною стилістикою ренесансу. Споруда від 1843 стала власністю міста і в ній розміщено військову казарму, яка потерпіла від пожеж 1873 та 1875. Після 1879 тут до 1944 (з перервами) було розміщено найціннішу частину бібліотеки графа В. Баворовського (1825–1894; тепер Україна). Під час Першої світової війни армія Російської імперії 21.07.1917 спалила замок. Військо Польське його відбудувало 1926–1931; тут розмістили військовий заклад освіти. Споруду зруйновано під час Другої світової війни у квітні 1944. Після захоплення м. Тернополя і замку розміщену в ньому бібліотеку В. Баворовського Червона армія винесла надвір і спалила. 1954–1956 замок відбудовано й пристосовано під дитячу спортивну школу. Від 1950-х з боку ставу діє ресторан із терасою. Від 2015 у нижніх поверхах містяться експонати Музею міста Тернополя. 2007 і 2017 на території довкола замку виконано архітектурно-археологічні дослідження .
Характеристика
Теперішня споруда, яку називають Старим замком, є результатом численних руйнувань і перебудови 19 ст. Включає найстародавнішу центральну частину колишнього великого замкового комплексу оборонних споруд 16 ст. Підвали вимуровано з каменю-пісковика, наземну частину — з цегли. Розташування на схилі пагорба обумовило різноповерховість споруди: з боку міста вона триповерхова, з боку ставу має ще два цокольні (див. Цоколь) поверхи склепінчастих казематів. Цокольна частина належить первісному замку 1540 і має найбільшу історико-архітектурну цінність. У плані споруда складається з прямокутних об’ємів, майже симетрично (див. Симетрія) розміщених відносно найвищої і найбільшої центральної башти, прямокутної в плані. Її увінчують масивні трикутні фронтони на двох протилежних фасадах — з боку міста і з боку ставу. Ззовні наріжні частини підкреслено рустом; прямокутні вікна мають сандрики. Це надає споруді характерних прикмет поєднання двох стилів — ренесансу й класицизму.
Значення
Замок Яна Тарновського — головна історична споруда м. Тернополя, яка свідчить про його стародавність і важливе військово-стратегічне значення у ранньомодерний час.
Література
- Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні. Львів : Центр Європи, 1997. С. 123–124.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 338–340.
- Вечерський В. Замки та фортеці України. Київ : Балтія-Друк, 2015. С. 56.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Тарновського Яна замок у Тернополі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тарновського Яна замок у Тернополі (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.05.2025
