Старосольський, Ігор Володимирович
Старосо́льський, І́гор Володи́мирович (03.08.1908, м. Львів, тепер Україна — 10.02.1988, там само) — архітектор, реставратор, автор проєктів реставрації низки архітектурних пам’яток Галичини, член Спілки архітекторів України.
|
Старосольський, Ігор Володимирович | |
|---|---|
| Народження | 03.08.1908 |
| Місце народження | Львів |
| Смерть | 10.02.1988 |
| Місце смерті | Львів |
| Місце поховання | Львів, Личаківський цвинтар |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, реставрація (архітектура) |
Життєпис
Народився в інтелігентній сім’ї відомих українських діячів: батько — адвокат В. Старосольський; мати — піаністка Д. Старосольська (уроджена Шухевич; 1881; тепер Україна — 1941; тепер Казахстан); дід — В. Шухевич; двоюрідний брат — Р. Шухевич. Навчався у Львівській академічній гімназії, отримав музичну освіту (грав на віолончелі), був членом Пласту. 1938 закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки (тепер Національний університет «Львівська політехніка»); учень І. Багенського. 1940 депортований до Казахської РСР (батьків і сестру також депортовано, унаслідок чого батьки загинули). 1946 повернувся до м. Львова і став працювати на кафедрі архітектурного проєктування будівельного факультету Львівського політехнічного інституту асистентом професора І. Багенського; готував кандидатську дисертацію. Заарештовано 1950 як «українського буржуазного націоналіста» й ув’язнено у тюрмах і таборах на територіях Росії й Казахстану. 1956 реабілітований, повернувся до м. Львова, проте працювати у Львівському політехнічному інституті й захистити дисертацію йому було заборонено. 1957 організував у м. Львові архітектурно-реставраційні майстерні, пізніше реорганізовані в інститут «Укрзахідпроєктреставрація». Очолював науково-дослідний і проєктний напрями роботи реставраційних майстерень до виходу на пенсію 1974.
Діяльність
Створив і очолив у м. Львові реставраційні майстерні, метою діяльності яких був порятунок поруйнованих архітектурних пам’яток спершу м. Львова й області, а потім низки західних областей України. Підготував плеяду архітекторів-реставраторів, мистецтвознавців, інших фахівців, які сформували повоєнну Львівську школу реставрації пам’яток архітектури й монументального мистецтва. Керуючи науково-дослідним реставраційним відділом, забезпечив не тільки фахову реставрацію конкретних пам’яток, а й формування наукової методики реставрації архітектурних пам’яток з урахуванням специфіки Української РСР другої половини 20 ст.
За його проєктами виконано наукові дослідження, обміри та реставраційні роботи на таких пам’ятках: костели в Підгірцях 1957, Олеську 1958, Підгорецький замок 1958–1961, Олеський замок 1960–1963, Невицький замок 1966, Паланок, замок у Мукачевому 1968, оборонні споруди у м. Кам’янці-Подільському 1962–1964, василіянський монастир у м. Червонограді 1959, костел Домініканського монастиря у Львові 1967, Онуфріївська церква там само, Миколаївська церкви у м. Сокалі 1970–1974, дерев’яні церкви у м. Буську 1959, м. Кам’янці-Бузькій 1960, дерев’яна дзвіниця у с. Ясениця-Замкова (Самбірського району Львівської області) 1970 тощо. Його справу продовжили І. Могитич, Б. Кіндзельський та інші львівські архітектори-реставратори.
Автор кількох праць про найвизначніші архітектурні пам’ятки (усі видано посмертно). 1973–1974 переклав з німецької на українську мову важливу працю мистецтвознавця В. Р. Залозецького-Саса «Готичні і барокові дерев’яні церкви в Карпатських краях» (нім. «Gotische und Barocke Holzkirchen in den Karpatenländern»; Відень, 1926).
Серед творів Старосольського:
- адміністративна будівля у м. Бібрці Львівської області 1939 (від 1991 — пам’ятка архітектури місцевого значення);
- житловий будинок на розі вулиць Генерала Чупринки / Горбачевського / Котляревського у м. Львові 1957.
Реставрація пам’яток архітектури й містобудування західних областей України:
- синагога у м. Бродах 1957;
- дзвіниця Вірменського собору у Львові 1958;
- костел єзуїтів у Львові 1959;
- церква Воздвиження Чесного Хреста у м. Тернополі 1959;
- монастир капуцинів в Олесько 1961;
- Гетьманський заїзд у с. Підгірці 1962–1967;
- Свірзький замок 1966;
- Успенська церква у Львові та дзвіниця Корнякта 1974.
Визнання
На честь родини Старосольських названо одну з вулиць м. Львова.
Праці
- До історії Свірзького замку. Львів, 1966.
- Реставрація інтер’єру Успенської церкви у Львові. Львів, 1972–1974.
- Софія Київська. Вигляд до розбудови 1037 року Ярославом Мудрим. Львів, 1978.
- Переклад на українську мову праці В. Р. Залозецького-Саса «Ґотичні і барокові дерев’яні церкви в Карпатських краях». Львів, 2003.
Галерея
|
Праці
- До історії Свірзького замку // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2008. № 18. С. 17–21.
- Реставрація інтер’єру Успенської церкви у Львові // Вісник інституту «Укрзахідреставрація». 2008. № 18. С. 22–32.
- Софія Київська. Вигляд до розбудови 1037 року Ярославом Мудрим // Вісник інституту «Укрзахідреставрація». 2008. № 18. С. 33–46.
Література
- Старосольський Ігор Володимирович // 50-річчя Укрреставрації. Історія корпорації. Київ; Львів : Українська спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича корпорація, 1996. С. 115.
- Ігор Старосольський // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2003. № 13. С. 232.
- Дмитрович Л. Пам’яті Вчителя // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2008. № 18. С. 10–13.
- Котлярчук А. Ігор Старосольський // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». 2008. № 18. С. 6–9.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Старосольський, Ігор Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Старосольський, Ігор Володимирович (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.07.2024
