Могитич, Іван Романович

Моги́тич, Іва́н Рома́нович (22.01.1933, с. Нягрин, тепер с. Підліски, Калуського району Івано-Франківської області, Україна — 04.06.2006, м. Львів, Україна) — архітектор, реставратор, історик архітектури, автор проєктів реставрації низки пам’яток архітектури, Україна.

Могитич, Іван Романович
Народження	22.01.1933
Місце народження	Підліски
Смерть	04.06.2006
Місце смерті	Львів
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура, мистецтвознавство

Відзнаки
Почесні звання	заслужений працівник культури України; народний архітектор України

П’ятницька дерев’яна церква 12 ст. у с. Звенигороді Львівського району Львівської області. Реконструкція І. Могитича

Життєпис

Народився у сім’ї вчителів. Батько Р. І. Могитич (1890–1956, тепер Україна — тепер Чехія) був офіцером Армії Української Народної Республіки, 1944 емігрував до Протекторату Богемії та Моравії Великої Німецької імперії (тепер Чехія). Син Р. І. Могитич (1955 р. н., тепер Україна) — архітектор-реставратор, історик архітектури, 2006–2015 заступник директора інституту Укрзахідпроєктреставрація.

І. Могитич 1955 закінчив інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту (тепер Національний університет «Львівська політехніка»). Як інженер-будівельник працював у Львівсько-Волинському будівельному тресті майстром, виконробом, начальником дільниці, головним інженером. 1961 перейшов працювати в систему реставрації пам’яток. З 1964 — головний архітектор Львівської міжобласної реставраційної майстерні, з 1979 — керівник комплексної архітектурно-реставраційної майстерні інституту Укрпроєктреставрація, з 1988 — директор Львівського філіалу інституту Укрпроєктреставрація. 1991–2005 — директор інституту Укрзахідпроєктреставрація, сфера діяльності якого охопила 9 західних областей України, де збереглося найбільше пам’яток архітектури.

Діяльність

Автор понад 100 наукових праць з реставрації пам’яток архітектури та історії архітектури Західної України, зокрема про традиції та впливи у народній архітектурі Західних областей України, про народну архітектуру Українських Карпат і дерев’яні церкви, про зодчество Галицької і Волинської земель Давньої Русі й особливості техніки мурування та архітектурних форм. 1980 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Народні традиції у високогірному будівництві Гуцульщини та їхнє місце в етнічній історії Українських Карпат». 1965–1966 був членом підпільної політичної організації «Український національний фронт» разом із З. Красівським та Я. Лесівим. Один із засновників Українського національного комітету ICOMOS (Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць — організації, асоційованої з ЮНЕСКО) та його віце-президент. 1990–1995 — депутат Львівської обласної ради.

Автор, співавтор, керівник авторських колективів реалізованих проєктів реставрації понад 130 найвизначніших пам’яток архітектури: вежі Корнякта (1965–1970) і костелу Іоанна Хрестителя (1987–1991) у м. Львові, Благовіщенської церкви в Коломиї (1968), Скиту Манявського (1969–1981), костелу Святого Варфоломія та дзвіниці в Дрогобичі (1982–1987), церкви Святого Юра у Дрогобичі (1974–1975), Пантелеймонівської церкви в Галичі (1997–1998), замків у Олесько, Золочеві, Мукачевому, Невицькому та інших.

Визнання

Заслужений працівник культури України (з 1989).
Народний архітектор України (з 1996).
Дійсний член Академії будівництва України (з 2004).
Лауреат Державної премії України в галузі архітектури (2007, посмертно)

Додатково

Реалізовані проєкти реставрації пам’яток, їх комплексів (ансамблів), виконані під керівництвом і за участю І. Могитича, неодноразово були удостоєні Державної премії України в галузі архітектури. Але його серед лауреатів не було, оскільки протягом 1996–2006 він сам був членом Комітету із Державної премії України в галузі архітектури. Цю премію йому присуджено посмертно.

І. Могитич мріяв до 90-річного віку завершити всі важливі справи й після того пішки помандрувати на Святу Гору Афон. Мрія лишилася нездійсненною.

Цитата

В. Вечерський:
«Особливо вдячна пам’ять — Івану Романовичу Могитичу (1933–2006), котрий протягом багатьох десятиріч по праву очолював Львівську реставраційну школу й був неформальним лідером реставраційної галузі в цілій Україні. Окрім неоціненних практичних заслуг в організації реставраційної справи в Західному регіоні України, в забезпеченні наукової реставрації дерев’яних храмів у Дрогобичі, Потеличі, Фастові, Скиті Манявському та десятках сіл, його великим науковим здобутком було з’ясування, на матеріалах археологічних розкопок, початкових стадій розвитку українського дерев’яного храмобудування ХІІ–ХІІІ століть.»
Цит. за: Вечерський В. Українські дерев’яні храми. Київ : Наш час, 2007. С. 155–161.

Галерея

Дерев’яна ротонда 12 ст. у с. Олешкові Коломийського району Івано-Франківської області. Реконструкція І. Могитича
Церква Святого Юра в Дрогобичі та дзвіниця, реставровані за проєктом І. Могитича
Пантелеймонівська церква у Галичі. Графічна реконструкція І. Могитича як основа реставрації пам’ятки
Пантелеймонівська церква у Галичі, реставрована за проєктом І. Могитича

Праці

Крещатые церкви Гуцульщины // Архитектурное наследство. Вып. 27. Москва : Стройиздат, 1979. С. 97–107.
Традиции и влияния в народном зодчестве западных областей Украины // Архитектурное наследство. Вып. 32. Москва : Стройиздат, 1984. С. 114–118.
Народна архітектура Українських Карпат XV–ХХ ст. Київ : Наукова думка, 1987. 272 с. (у співавторстві).
Архитектура Галицкой и Волынской земель ХІІ–XIV вв. в свете новых открытий // Архитектурное наследство. Вып. 37. Москва : Стройиздат, 1990. С. 209–222.
Нариси архітектури української церкви. Львів, 1995. 49 с.
Датування та реконструкція будівельних періодів пам'ятки архітектури XVI–XVIII ст. — церкви св. Юрія у Дрогобичі // Вісник Укрзахідпроектреставрації. 1996. № 5. С. 48–55.
Сторінки архітектури Галичини і Волині ХІІ–ХIV ст. // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 1997. № 8. С. 3–20.
Пам’ятки західної України: охорона і реставрація за повоєнних часів // Пам'ятки України: історія та культура. 1997. № 1. С. 19–22.
Оборонні вежі Галицької і Волинської земель ХІ — початку ХVІ ст. // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, Львів. 2000. Вип. 11. С. 3–14.
Архітектура дерев’яних храмів // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація, Львів. 2002. Вип. 12. С. 8–29.

Література

50-річчя Укрреставрації. Історія корпорації. Київ-Львів, 1996. С. 106.
Бібліографія друкованих праць Івана Могитича // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2003. № 13. С. 7–12.
Іван Могитич // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2006. № 16. С. 184–185.
Могитич Р. До портрету Івана Могитича. Дещо з історії львівської реставрації 1960-х років // Вісник інституту Укрзахідпроектреставрація. 2006. № 16. С. 151–153.
Мацкевий Л., Могитич Р. Дослідник давньої архітектури Іван Могитич // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 2008. № 12. С. 454–457.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Могитич, Іван Романович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Могитич, Іван Романович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.05.2022