Бібрка

Герб м. Бібрка

Прапор м. Бібрка

Бі́брка — місто, центр Бібрської міської територіальної громади Львівського району Львівської області України.

Бібрка (Бібрка)
Країна	Україна
Область	Львівська область
Засновано	1211
Чисельність населення (тис.осіб)	3810
Територія (кв.км.)	5,14

Зміст

1 Географічне положення
2 Історична довідка
3 Населення
4 Клімат
5 Господарство
6 Наука, освіта, культура
7 Спорт
8 Персоналії
9 Література
10 Автор ВУЕ

Географічне положення

Розташоване на р. Боберка (ліва притока р. Дністра), на шляху до м. Рогатина.

Відстань до м. Львова — 36 км.

Територія — 5,14 км².

Історична довідка

Уперше про р. Боберку згадано 1211 в Галицько-Волинському літописі. Існування поселення документально підтверджено в першій половині 15 ст. 1469 польський король Казимир IV Ягеллончик надав місту магдебурзьке право. На той час мешканці м. Бібрки могли проводити щотижня торги та двічі на рік ярмарки.

Місто неодноразово потерпало від пожеж. 1474 через одну з них уряд звільнив містян від податків на 10 років, аналогічні звільнення від податків через спустошення міста мали місце у 1498, 1518, 1539 і 1638.

1502 і 1623 турецько-татарське військо зруйнувало місто. 1643 король Владислав IV Ваза передав половину м. Бібрки львівському стольнику С. Ковальському (дата народження невідома — 1649). 1648 цими землями пролягав шлях армії Б.-З. Хмельницького до Галичини.

У період польсько-шведської війни (1655−1660) місто занепало, за даними люстрації 1661 кількість домогосподарств у ньому зменшилася приблизно у шість разів (зі 150 до 26).

Після першого поділу Польщі (1772) у складі Східної Галичини перейшло під владу Габсбургів (з 1867 — Австро-Угорщина).

Відповідно до запровадженого австрійською адміністрацією 1782 адміністративно-територіального поділу м. Бібрка була центром однойменного бецірку у складі Львівського округу (крайсу). Після адміністративної реформи 1854 і до розпаду Австро-Угорщини — центр Бібрського повіту (бецірку) у складі Королівства Галичини і Володимирії.

Від 1790 —у володінні родині графів Скарбеків. У цей період відкрили перші школи: дворічну — тривіальну, трирічну — нормальну.

У 1840-х у місті працювала текстильна мануфактура.

1895 створено філію «Просвіти» (див. Просвіти в Україні), 1900 — українське «Повітове кредитове товариство», 1909 — товариство «Сокіл». У листопаді 1918 в місті встановлено владу Західноукраїнської народної республіки.

1920–1939 — повітовий центр Львівського воєводства Польської Республіки. Під час Другої світової війни нацистські війська окупували м. Бібрку (від 30.06.1941). 1942 в місті організували гетто, куди переселяли євреїв із сусідніх сіл. 13.04.1943 гетто ліквідовано, більшість ув’язнених там євреїв депортували до табору смерті Белжець. Частина (близько 1000) євреїв з гетто м. Бібрки розстріляна в лісі поблизу с. Волове (тепер Львівського району Львівської обл.). У липні 1944 місто звільнили від нацистської окупації.

Упродовж 1940–1962 — центр Бібрківського району Львівської області.

1978 діяли харчовий комбінат, лісгосп, міжколгоспна інкубаторна станція, комбінат побутового обслуговування. Працювали лікарня, школа, дві бібліотеки, будинок культури, музична школа. 1989 в м. Бібрці проживало 4 208 тис. осіб. Підприємства харчової промисловості були основою економіки.

Від 1991 місто підпорядковане Перемишлянському району. У результаті адміністративно-територіальної реформи (17.07.2020) м. Бібрка у складі Львівського району.

Населення

Кількість населення — 3 810 тис. осіб, густота — 735,6 осіб/км2 (2021, оцінка).

Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українці — 97,90 %, інші — 2,10 %.

Українську мову вважали рідною — 99,11 %, російську — 0,56 %, польську — 0,2 %, інші — 0,13 % (2001, перепис).

Клімат

Клімат — помірно континентальний з м’якою зимою та теплим літом.

Середня температура січня — – 4,1 °C, липня +18,3 °C.

Середньорічна кількість опадів — 645 мм на рік.

Господарство

Промисловість

Провідні галузі промисловості: легка, будівельна, харчова.

Станом на 2024 серед найбільших підприємств — ПП «Стиль-плюс» (виробництво одягу), АТ «Бібрський завод продтоварів» (будівництво споруд), ПП «Микола» (виробництво м’ясних продуктів), ТОВ «КАСКАД РЛ» (виготовлення безалкогольних напоїв).

Сфера послуг

Розвинені побутове обслуговування населення, торгівля. Наявні банківські та поштові відділення. Працюють ресторани, лікарня, аптеки.

Транспорт

Містом проляшають автомобільні дороги регіонального й національного значень. Діє автостанція. Налагоджено сполучення між населеними пунктами територіальної громади, а також із містами Львовом, Чернівцями, Івано-Франківськом тощо.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Серед закладів освіти ⸺ ясла-садок та Бібрський опорний ліцей ім. Уляни Кравченко (2024, оцінка).

Є музична школа, дитяча футбольна школа «Лідер», будинок дитячої та юнацької творчості.

Культура та мистецтво

Діють міська бібліотека, «Народний дім», де працюють 7 гуртків художньої самодіяльності та 4 аматорських колективи (2024, оцінка).

Архітектура

Оборонний костел Святого Миколая та Анни (17 ст.; відбудовано 1922) є архітектурною пам’яткою національного значення. Поруч збереглася мурована дзвіниця. Діє церква Покрови Пресвятої Богородиці (1906). Пам’ятка місцевого значення — будівля товариства «Сокіл» (1906).

Спорт

Культивують футбол, атлетику легку, карате тощо. Є стадіон, спортивний зал, спортивні майданчики.

Персоналії

На бібрському цвинтарі похований діяч «Пласту» та Української військової організації Г. Пісецький (1907−1930).

1881–1884 в місцевій школі працювала Уляна Кравченко.

Література

Чисельність наявного населення України на 1 січня 2021 року. Київ : Державна служба статистики України, 2021. 50 с. URL: https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2021/zb/05/zb_chuselnist%202021.pdf.
Бібрська територіальна громада (офіційний сайт). URL: http://www.bibrka-rada.gov.ua/