Софіт

Софі́т (фр. soffite, від італ. soffito — стеля) — багатозначний термін.

1) Нижня поверхня перекриття, арки, балки, карниза, стелі, зазвичай прикрашена скульптурним чи живописним декором. Спеціально декоровані софіти відомі в архітектурі Давньої Греції та Стародавнього Риму, але найпоширенішими вони стали від епохи Відродження, особливо в храмах і палацах стилю бароко.

2) Спеціальна горизонтальна панель для підшивання знизу звисів даху. Захищає будівельні конструкції і простір всередині даху від негативних впливів зовнішнього середовища. Виготовляють із пластичних мас, сталі, алюмінію, суцільними чи з перфорацією (для провітрювання даху задля запобігання виникненню плісняви, грибка, інших біологічних пошкоджень).

3) Кресленик чи будь-яке інше зображення стелі чи її фрагменту в ортогональній проєкції вигляду знизу. Застосовують у процесі розроблення проєктів інтер’єрів, а також проєктів реставрації інтер’єрів архітектурних пам’яток.

4) Сталева конструкція (ферма) для подвішування освітлювальних приладів над сценою у театральній чи іншій видовищній споруді. Назву від 20 ст. застосовують також щодо світильника з кількома джерелами світла — лампами у спільному рефлекторі. Використовують для освітлення сцени у театрах, концертних залах, а також під час кіно- , відео- і фотозйомок, телевізійних трансляцій тощо.

Галерея

Софіт стелі античного грецького храму з балками й кесонами
Софіт арки
Софіт стелі палацу в стилі бароко

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 271.
Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 206.