Вюрцбурзька резиденція з придворними садами та Резиденційною площею
|
Вюрцбурзька резиденція з придворними садами та Резиденційною площею | |
|---|---|
| Країна | Німеччина |
| Місце розташування | Вюрцбург |
| Площа | 14,77 га |
| Рік внесення | 1981 |
| Критерії | (i), (iv) |
Вю́рцбурзька резиде́нція з придво́рними сада́ми та Резиде́нційною пло́щею (англ. Wurzburg Residence with the Court Gardens and Residence Square) — палацово-парковий ансамбль резиденції князів-єпископів Вюрцбурга у стилі бароко (федеральна земля Баварія, Німеччина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1981).
Площа території пам'ятки 14,77 га. Площа буферної зони 25,0685 га.
Зміст
Розташування і складники
Ансамбль палацу, оточеного з трьох боків невеликими садами, міститься в історичному центрі міста на правому березі р. Майну (права притока Рейну). Між резиденцією й середньовічним центром міста лежить великий відкритий простір Резиденційної площі, що забезпечує панорамний огляд резиденції з боку міста та огляд краєвидів міста й лівобережжя із замком Марієнберг — від палацу.
Історична довідка
Резиденція місцевих князів-єпископів від середини 13 ст. містилася у замку на панівній над містом горі Марієнберг на лівому березі Майну. На початку 18 ст. було вирішено збудувати нову палацову резиденцію на протилежному низинному березі річки у межах бастіонних укріплень міста. На місці теперішньої Резиденційної площі збудували невеликий двоповерховий палац у стилі бароко, який власника не задовольнив і його знесли 1720. Князем-єпископом 1719 став Йоганн Філіп Франц фон Шенборн (1673–1724; тепер Німеччина), котрий викрив у масштабному розкраданні своїх коштів і майна власного директора придворної палати (головного фінансово-господарського управителя) Г. Якоба (1670–1736; тепер Німеччина). Як претендент на високу посаду в імперії Габсбургів і під загрозою судового переслідування Імперським судом у м. Відні той виплатив Шенборну готівкою 640 тисяч гульденів (еквівалент 20 млн євро за нинішнім курсом). Цим коштом 1720 розпочато будівництво нової пишної резиденції, що обійшлося загалом у 1,5 млн гульденів.
Автором проєкту й керівником будівництва був молодий тоді архітектор Й. Б. Нейманн. Основні будівельні роботи завершено 1744 за князя-єпископа Вюрцбурга і Бамберга, імперського віце-канцлера Фрідріха Карла фон Шенборн-Бухгайм (1674–1746; тепер Німеччина). Опоряджувальні роботи тривали до 1780. Як співавторів і консультантів залучали інших архітекторів — з Італії, Франції, Австрії, інших німецьких земель: це Й. Л. фон Гільдебрандт, Р. де Котт (1656–1735) і Ж. Боффран (1667–1754; обидва — Франція), а також Й. М. фон Вельш (1671–1745; тепер Німеччина).
У декоративному оздобленні інтер’єрів палацу брали участь численні художники, скульптори, декоратори з різних країн Європи. Спершу великий і коштовний підряд на створення масштабних живописних плафонів в інтер’єрах отримав Дж. Вісконті (дати народження та смерті невідомі, 18 ст.; тепер Італія), котрий чужі ескізи розписів видав за свої твори. Коли під час виконання робіт виявилося, що він не вміє малювати, його відсторонили, а виконані ним фрески збили разом зі штукатуркою. Після цього до праці покликано провідного в тодішній Європі майстра — венеційця Дж. Б. Тьєполо, котрий разом із двома синами виконав фрескові розписи плафонів палацу; серед них — найбільша у світі плафонна фреска у вестибюлі парадних сходів. Сади з трьох боків великого палацу створено 1765–1780.
Від 1803 резиденція стала власністю Баварії, від 1806 — Габсбургів; 1814–1918 — одна із резиденцій королів Баварії. Під час Другої світової війни у ніч на 16.03.1945 палац значно поруйновано авіаційним бомбардуванням союзників по Антигітлерівській коаліції. Після того, як 05.04.1945 до м. Вюрцбурга увійшла армія США, експерт з охорони пам’яток Дж. Д. Скілтон (1909–1992; США) організував протиаварійні й консерваційні роботи на поруйнованій споруді, що уможливило її збереження і подальшу реставрацію (тривала до 1987, остаточно завершена 2006).
Характеристика
Палац має складний план, у якому поєднано кілька рівновисоких корпусів, поверховістю 3–4 поверхи з мансардами й куполами над великими зальними приміщеннями по центру кожного фасаду. По центру розпланувальної композиції міститься великий курдонер, розкритий у бік міста. Бічні рамена мають по два внутрішні двори кожне. Загалом у палаці 300 приміщень, серед них художнім оздобленням виділяються вестибюль з парадними сходами, Біла зала, Імператорська зала, палацова церква, Зелена кімната.
Тепер тут розташовано:
- музей із 40 реставрованими залами й кімнатами, цілорічно відкритими для відвідувачів;
- Музей Мартіна фон Вагнера Вюрцбурзького університету Юліуса та Максиміліана;
- Вюрцбурзька державна галерея;
- Вюрцбурзький державний архів;
- підрозділи Вюрцбурзького університету;
- адміністрація, що керує усім ансамблем пам'яток.
Від 1921 тут майже щороку проводять Моцартівський фестиваль, а також різноманітні виставки. Від 1990 діє громадська асоціація «Друзі Вюрцбурзької резиденції», яка допомагає вирішувати питання, пов'язані зі збереженням ансамблю.
Хоча Вюрцбурзька резиденція суттєво потерпіла від авіаційного бомбардування 16.03.1945, її відтоді ретельно реставрували з максимальним збереженням автентичності, що й обумовило її видатну універсальну цінність. На території та поряд немає дисгармонійних об’єктів чи явищ (за винятком паркувального майданчика автомобілів на Резиденційній площі, який планують з часом усунути). Це приклад доцільного сучасного використання великого ансамблю споруд, який утратив первісні соціальні функції феодальної резиденції доби абсолютизму. Вюрцбурзька резиденція разом із Придворними садами та Резиденційною площею перебуває у складі значно більшого ансамблю пам'яток — «Старе місто Вюрцбурга», офіційно внесеного до державного списку історичних пам’яток. Кільцевий парк, розташований на схід за Придворними садами, також охороняється як окрема пам’ятка. Тому зміни в Резиденції, її безпосередньому оточенні або ансамблі Старого міста підлягають чинним правовим нормам і обмеженням з огляду на особливості збереження пам’ятки та її історичного середовища. Органом управління є Департамент баварських палаців. Детальні положення щодо адміністрування пам’яткою викладено у Плані управління (менеджмент-плані). Виконання Плану управління гарантує Керівна група, до складу якої входять члени Департаменту баварських палаців; Баварське державне міністерство науки, досліджень та мистецтв; Баварське державне відомство з охорони пам’яток та історичних будівель, місто Вюрцбург та Німецький національний комітет Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS). Територію пам’ятки та її буферну зону визначено таким чином, щоб забезпечити тривалий захист та стале збереження композиційної цілісності Резиденції та її безпосереднього оточення.
Значення
Резиденція є свідченням придворного та культурного життя феодальної епохи 18 ст. Увесь ансамбль унесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 1981 за № 169 за двома критеріями, які Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегіально визначив так:
Критерій (i): Вюрцбурзька резиденція є одночасно найбільш цілісним та найнезвичайнішим з барокових палаців. Це цілком оригінальний і неповторний витвір мистецтва у стилі європейського бароко, що оприявнено і в його загальній композиції, і в окремих елементах та декорі. Резиденція є унікальним художнім витвором завдяки амбітному задуму, оригінальності творчого духу та міжнародному характеру плеяди майстрів, які це створили. Жодна інша пам’ятка тієї епохи не може представити таке сузір’я талантів.
Критерій (iv): Резиденція є документом європейської культури. Це спільне досягнення найвидатніших європейських архітекторів, скульпторів та художників 18 ст. із Франції (зокрема із м. Парижа), Італії (зокрема із м. Венеції), Австрії (зокрема із м. Відня) та Німеччини.
Галерея
Усі світлини — Вечерського В. В. (2007)
Парадні сходи палацу
Інтер'єр Білої зали
Інтер'єр Зеленої кімнати
Інтер'єр палацової церкви
Придворні сади
Паркова скульптура у придворних садах
Цікаві факти
Відомі архітектори й консультанти, яких Нейманн залучив до спорудження ансаблю, попереджали його щодо буцімто ненадійності запроєктованого ним величезного склепіння, яке перекривало вестибюль із парадними сходами; передбачали, що склепіння обвалиться одразу після того, як знімуть будівельне риштування, яке його підтримувало. У відповідь автор запропонував, знявши риштування, поставити у вестибюлі гармату й вистрілити з неї — склепіння мало це витримати. Пізніше, 1945, воно витримало навіть бомбардування авіабомбами.
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre: Wurzburg Residence with the Court Gardens and Residence Square. URL: https://whc.unesco.org/en/list/169
Література
- Ortner E. Der Barockbaumeister Balthasar Neumann. Eine Biographie. Bindlach : Gondrom-Verlag, 1989. 234 p.
- Bussagli M. Capire L`Architettura. Firenze : Giunti, 2003. P. 314–315.
- Miller A. Die Residenz in Würzburg. 3, aktualisierte Auflage. Königstein im Taunus : Langewiesche, 2008. 48 p.
- Schneider E. Balthasar Neumann. Schlussakkord der Barockarchitektur. Regensburg : Friedrich Pustet, 2023. 168 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вюрцбурзька резиденція з придворними садами та Резиденційною площею // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вюрцбурзька резиденція з придворними садами та Резиденційною площею (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.01.2026
