Олімп (міфологія)
Олі́мп (грец. грец. Όλυμπος) — у давньогрецькій релігії — священна гора, місцеперебування Зевса та інших богів (звідси — олімпійські боги, боги-олімпійці, олімпійська релігія та ін.). У широкому розумінні — весь пантеон богів.
У міфології
Гірське пасмо (найвище у Греції) розташоване на узбережжі Егейського моря, на межі історичних областей Фессалії та Македонії. За уявленнями давніх греків, у цьому регіоні у прадавні часи відбувалася битва титанів із молодшим поколінням богів під проводом Зевса (див. Титаномахія).
Численні згадки про Олімп містять «Іліада» та «Одіссея», поеми Гесіода, твори давньоримських письменників (зокрема «Метаморфози» Овідія — опис «осяйного палацу» Феба та ін.).
Гомер згадує про Олімп як світле й безхмарне місце, захищене від вітру, дощу та снігу, де боги ведуть безтурботне життя. Священну гору уявляли як своєрідний акрополь, де споруджено світлі й пишні палаци — оселі богів: головний для Зевса і менші для інших олімпійців. Описи таких резиденцій (за міфами — збудовані та прикрашені богом вогню Гефестом) відбивали, за припущенням, типовий взірець давньогрецьких палаців часів Гомера. Головна зала — місце проведення загальних зборів і веселих бенкетів, під час яких боги споживали амброзію та нектар. На вершині — «трон Зевса», звідки той спостерігав за земним світом і людьми, утверджував на землі порядок і закони. Біля трону стоїть охоронниця законів богиня Феміда. Вона скликає збори богів на Олімпі та народні збори на землі, пильнує за порядком. Золоту небесну браму відчиняли й зачиняли Ори (Гори) — богині пір року та природного ладу, доньки Зевса та Феміди (за ін. версією — Геліоса та Селени). Вони ж щодня запрягали колісницю Геліоса. Смертним наближатися до священної вершини було суворо заборонено.
Осердя пантеону становили 12 богів, передусім родина Зевса: сестра і дружина Гера, брати Посейдон і Аїд (обидва мешкали поза Олімпом — у морському та підземному царстві відповідно), сестри Деметра та Гестія, діти Арес, Афіна, Аполлон, Гермес. Мірою розширення географії впливу давньогрецької міфології та релігії пантеон асимілював негрецьких (переважно малоазійських) божеств, як-от Артеміду, Афродіту. Цим пояснюють феномен універсалізму олімпійських богів у просторі середземноморських культур.
Священний Олімп став упізнаванним символом давньогрецької культури та західної культури назагал. Образ гомерівських богів-олімпійців, що дивляться з небес на марноту людського життя, містить «Похвала глупоті» Еразма Роттердамського. Бенкет чи рада богів на Олімпі — відомий античний сюжет у літературі й мистецтві Нового часу. Так, бенкет олімпійців змальовував Г. Сковорода у «Фабулі про Тантала» («Fabula de Tantalo»). У бурлескно-травестійній, жартівливій манері зобразив побут богів на Олімпі І. Котляревський.
Переносно
П е р е н о с н о — найвища рада; коло провідних митців, що створили непересічні художні цінності. Часом вживають з іронічним підтекстом (місцеперебування обранців, вищі верстви суспільства, владна еліта). «Перебувати на Олімпі» — бути на вершині слави чи влади.
Джерела
- Гомер. Іліада / Пер. з давньогр. Б. Тена. Харків : Фоліо, 2006. 416 с.
- Публій Овідій Назон. Метаморфози / Пер. з лат. А. Содомора. Львів : Видавництво «Апріорі», 2019. 520 с.
Література
- Roman L., Roman M. Encyclopedia of Greek and Roman Mythology. New York : Facts on File, 2010. 560 р.
- Graves R. The Greek Myths. The Complete and Definitive Edition. London : Penguin UK, 2018. 784 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Олімп (міфологія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Олімп (міфологія) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.09.2025
