Еразм Роттердамський

Holbein-erasmus.jpg

Ера́зм Роттерда́мський [Дезідерій Еразм; лат. Desiderius Erasmus Roterodamus; 28.10.1466, за ін. версіями 1467 або 1469, м. Гауда, тепер Нідерланди — 12.07.1536, м. Базель, Швейцарія] — вчений-гуманіст, богослов, письменник, філософ, перекладач.


Еразм Роттердамський

(Desiderius Erasmus Roterodamus)

Рік народження 28.10.1466
Місце народження Гауда
Рік смерті 12.07.1536
Місце смерті Базель
Напрями діяльності філософія, богослов'я, література


Життєпис

Позашлюбний син католицького священика, названий на честь св. Еразма. Рано осиротів, 1483 втратив обох батьків під час епідемії чуми. Отримав хорошу освіту в кількох монастирських школах (у містах Гауді, Девентері й Герценборі), з 9 років виховувався в м. Девентері, в одній із кращих латинських шкіл ордену Братів общинного життя.

Близько 1488 прийняв чернецтво, майже 6 років (1488–1493) провів у монастирі, де студіював твори античних авторів. Водночас чернече оточення сформувало нелюбов до середньовічної схоластики й церковщини, відразу до показної релігійності, зовнішнього благочестя. Не відчував і пастирського покликання.

1495 за фінансової підтримки єпископа вступив у коледж Монтегю в м. Парижі. 1499 брак коштів і бідність змусили його залишити навчання і приватно вчителювати.

Згодом навчався і працював в Англії, Бельгії, Італії (де 1506 отримав ступінь доктора богослов’я), Німеччині, Швейцарії. 1511–1514 жив і викладав у м. Кембриджі, 1517–1521 — переважно у м. Льовені, 1521–1529 — в м. Базелі, 1529–1535 — переважно у м. Фрайбурзі.

Досконало опанував класичні мови. Отримав від Папи Римського Лева Х дозвіл на постійне звільнення від обов’язків священика та виняткові права на видання грецького тексту Біблії. Був особисто знайомий з видатними представниками рухів Гуманізму і Реформації, європейськими монархами, листувався з провідними науковцями і політичними діячами тогочасної Європи. Від академічних посад відмовлявся, надавав перевагу незалежній науковій і літературній діяльності. Відхилив запрошення і пропозиції покровительства від Генріха VIII, Франциска І, Фердинанда І Австрійського, Сигізмунда І Старого; 1535 відмовився прийняти від папи Павла III кардинальський сан.

Останні роки життя мешкав переважно у м. Базелі. Похований у Базельському кафедральному соборі.

Погляди і діяльність

Прагнув реформувати Католицьку церкву, спираючись на цінності гуманістичної вченості. Вважається засновником «християнського гуманізму»; намагався синтезувати культурні традиції античності і духу раннього християнства. Закликав до нового, поглибленого вивчення християнських текстів.

На основі ретельного співставлення значної кількості давніших рукописів, здійснив 1516 першодруковане видання грекомовного тексту Нового Завіту з детальним латиномовним коментарем. 1519 вийшов друком його власний латинський переклад Біблії, що суттєво вплинув на перекладацьку діяльність діячів Реформації (найперше М. Лютера) і водночас сприяв розвитку наукової критики Святого Письма. З 1516 до 1536 видав твори Отців Церкви, християнських богословів Єроніма Стридонського (в 10 томах), Кипріяна Карфагенського, Псевдо-Анобія, Іринея Ліонського, Амвросія Медіоланського, Орігена та ін.

У богословській системі Роттердамець основну увагу зосереджував на християнській антропології (людина та її ставлення до Бога), морально-етичних і виховних аспектах. Ісус Христос для Еразма передовсім Учитель і приклад для наслідування, а вже потім — Син Божий. Проблем спекулятивної теології (триєдності Бога, створення світу, первородного гріха та ін.) не торкався як принципово нерозв’язних. Виступав проти змирщення Церкви, культу реліквій; його боротьба за доступ широкого загалу до книг Святого Письма випередила вимоги Реформації.

Еразм Роттердамський рішуче боровся з догматичними постулатами лютеранства, гостро полемізував з Лютером щодо доктрини про свободу волі (1524–1526). Водночас зайняв осібну позицію у конфлікті католиків і протестантів, не ставав на бік ані папізму, ні лютеранства, закликав ворогуючі сторони до стриманості. Ставлення до незалежної, вільнодумчої позиції Еразма було неоднозначним і серед католицької й серед протестантської спільнот. Так, був близьким другом відомих діячів протестантизмуМ. Буцера і Ф. Меланхтона, але 1520 змушений був утікати із протестантського м. Базеля. Мав підтримку понтифіків, 1533 навіть йшлося про призначення Еразма кардиналом, але в часи Контрреформації його твори були занесені до «Індексу заборонених книг».

Основні праці

Писав переважно латиною. Був плідним письменником, залишив твори і наукові праці з різних галузей знань (зокрема історичні розвідки), критичні видання давніх літературних пам’яток, словники, переклади з давньогрецької й римської літератур. Літературна спадщина різноманітна тематично й жанрово. В її складі збірники латинських прислів’їв та сентенцій, висловів знаменитих людей античності, твори морально-виховної, педагогічної, філологічної тощо тематики.

Ще одна грань таланту оприявлена в сатиричних книгах, насамперед «Похвалі Глупоті» («Moriae Encomium, sive Stultitiae Laus», 1509). Висміював зарозумілість і пихатість, дошкульні сатиричні стріли пускав у бік користолюбних і фанатичних церковників, розбещених правителів.

Серед праць, де викладені засади гуманістичного богослов’я: «Зброя християнського лицаря» («Enchiridion militis Christiani», 1503); «Силени Алківіадові» («Sileni Alcibiadis», 1515); «Скарги Миру» («Querela Pacis», 1521), «Діатриба, або Розмисли про свободу волі» («De libero arbitrio», 1524), «Проповідник» («Ecclesiastes», 1536) та ін. У праці «Виховання християнського правителя» («Institutio principis Christiani») захищав ідеї віротерпимості, толерантності, миру й соціальної справедливості, обстоював необхідність освіти і боротьби з невіглассям.

Збереглося понад дві тисячі листів Еразма, зокрема й листування з польськими, чеськими, хорватськими, сербськими тощо поетами і гуманістами.

Значення

Один із провідних діячів доби пізнього Відродження й Реформації. Започаткував наукову критику текстів Біблії, критико-раціоналістичне вивчення пам’яток раннього християнства. Став предтечею програми реформації Католицької церкви, провідником ідей християнського гуманізму. Твори Роттердамця, зокрема «Похвала Глупоті» й «Домашні бесіди» вплинули на сатиричну літературу і суспільну думку 16–19 ст. (зокрема на творчість Ф. Рабле, М. Монтеня, М. Сервантеса, В. Скотта, Е. Ростана та ін.). Праці Еразма були відомі в Києво-Могилянської академії, зберігалися в бібліотеці закладу; обґрунтовані ним педагогічні принципи використовували при організації навчання. Педагогічний трактат «Про пристойність дитячої поведінки» переклав вихованець академії Єпіфаній (Славинецький).

Додатково:

  • Хоча ім’я Еразма співвіднесене з м. Роттердамом, він мешкав там лише 4 роки дитинства й ніколи більше не повертався в місто.
  • За свою вченість отримав у середовищі інтелектуалів прізвисько «Князь гуманістів».

Праці

  • Opus Epistolarum Des : in 12 vols. / Еd. by P. S. Allen. Oxford : Oxford University Press, 1906–1958

Англ. перекл. —

  • The Collected Works of Erasmus : in 78 vols. Toronto: University of Toronto Press, 1974–2011.

Укр. перекл. —

  1. Похвала глупоті. Домашні бесіди. Київ : Основи, 1993. 320 с.
  2. Похвала Глупоті, або Похвальне слово Дурості, виголошене Еразмом Роттердамським / Пер. з лат. В. Литвинова. Київ : Толока, 2012. 193 с.

Література:

  1. Маркиш С. П. Знакомство с Эразмом из Роттердама. Москва : Художественная литература, 1971. 224 с.
  2. Эразм Роттердамский и его время / Отв. ред. Л. С. Чиколини. Москва : Наука, 1989. 280 с.
  3. Йосип Кобів. Еразм Роттердамський і його сатиричне перо // Еразм Роттердамський. Похвала глупоті. Домашні бесіди. Київ : Основи, 1993. С. 3–11. URL: http://ae-lib.org.ua/texts/kobiv__erasmus__ua.htm
  4. Augustijn С. Erasmus: His Life, Works, and Influence / J. C. Grayson (trans.). Toronto : University of Toronto Press, 1995. 268 рр.
  5. Андрущенко В. Вступ до філософії: Великі філософи. Київ; Хархів : СПДФЛ Чиженко С. Ю., ТОВ«РИФ», 2005. 512 с.
  6. Хёйзинга Й. Культура Нидерландов в XVII веке. Эразм. Избранные письма. Рисунки. Санкт-Петербург : Изд-во Ивана Лимбаха, 2009. 680 с.
  7. Bietenholz P. Encounters With a Radical Erasmus: Erasmus’ Work as a Source of Radical Thought in Early Modern Europe. Toronto : University of Toronto Press, 2009. 326 рр.
  8. Wedel Christ von. Erasmus of Rotterdam: Advocate of a New Christianity. Toronto : University of Toronto Press, 2013. 384 рр.
  9. McDonald G. Biblical Criticism in Early Modern Europe: Erasmus, the Johannine Comma, and Trinitarian Debate. Cambridge; New York : Cambridge University Press, 2016. 400 рр.
  10. Desiderius Erasmus // Stanford Encyclopedia of Philosophy (27.09.2017). URL: https://plato.stanford.edu/entries/erasmus/

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Еразм Роттердамський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Еразм Роттердамський (дата звернення: 2.12.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.07.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ