Новгорода-Сіверського оборонний комплекс
Но́вгорода-Сі́верського оборо́нний ко́мплекс — пам'ятки археології, історії, архітектури, містобудування, м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, Україна.
Зміст
Розташування і складники
Середньовічні (10–13 ст.) та ранньомодерні (17–18 ст.) оборонні споруди поєднані територіально, а також рисами спадковості, проте із суттєвими відмінностями в структурі, конфігурації, конструкціях оборонних огорож.
За часів Давньої Русі до комплексу належали як окремі частини: дитинець, укріплення посаду та острог.
За доби Речі Посполитої та Гетьманщини окремими частинами були замок (на місці колишнього дитинця), міська фортеця (на місці посаду й острога) та Спасо-Преображенський монастир.
Тепер головна найстародавніша частина комплексу міститься в історичному центрі міста, пізніша (оборонний монастир) — за його межами; обидві — на плато підвищеного правого берега р. Десни.
Складники оборонного комплексу — дерев'яно-земляні та муровані оборонні споруди — збережено різною мірою:
- дерев'яно-земляний замок ранньомодерного часу (дитинець доби Давньої Русі) збережено частково;
- прилеглу до замку дерев'яно-земляну міську фортецю не збережено;
- мурований Спасо-Преображенський монастир на околиці міста збережено повністю.
Історична довідка
Новгород-Сіверський уперше згадано 1078 у «Повчанні своїм дітям» Володимира ІІ Всеволодовича Мономаха у зв'язку із розгромом половців. Наприкінці 11 ст. місто стало центром удільного князівства. Головним осередком тоді був дитинець площею близько 2 га: нерегулярного ромбоподібного обрису в плані, витягнутого з півночі на південь. Дитинець займав високий мисоподібний останець корінного правого берега р. Десни трохи нижче від впадіння в неї Зубрицького струмка. Він підносився над заплавою на 50 м. З півночі та сходу його обмежували краї плато, із заходу — глибокий яр, з півдня — рів. У 9 ст. тут існувало городище Роменської культури, що не мало значних укріплень. Наприкінці 10 ст. на його місці після пожежі споруджено нові дерев'яно-земляні укріплення, реконструйовані на зламі 11–12 ст. зі збільшенням удвічі ширини й висоти оборонних валів (збережено частково із західного й південного боків). В'їзна брама містилася з південного боку. У східній частині дитинця стояла згадувана в літописах 1179 мурована Михайлівська церква (її залишки виявили у процесі археологічних досліджень). У північно-західній частині дитинця археологи дослідили княжий двір. Звідси навесні 1185 виступив у похід на половців Новгород-Сіверський князь Ігор Святославич (див. Слово о полку Ігоревім).
Навколо дитинця на високому наддеснянському плато із заходу, сходу й півдня напівколом містився посад, який у 12–13 ст. сягнув площі понад 50 га. Його головною частиною був Окольний город площею близько 25 га. Оборонна огорожа, споруджена на початку 12 ст., складалася з земляного валу, рову і дерев'яних стін із трьома брамами — Чернігівською, Курською і Острожною. Другою укріпленою частиною посаду був острог площею до 5 га, огороджений частоколом. Він був на захід від Окольного города на пониженій наддеснянській терасі, де тепер стоїть дерев'яна Миколаївська церква.
Усі оборонні споруди зруйнувала монголо-татарська навала 1239. У 1360-х за Великого князівства Литовського на колишньому дитинці відновлено дерев'яно-земляні укріплення, які перетворено на замок. Спершу ним володів князь Дмитро-Корибут Ольгердович, після 1404 — Свидригайло, від 1454 — князь Іван Дмитрович Шемяка (Шем'якін; до 1446; тепер РФ — після 1471; тепер Україна). 1503 Новгород-Сіверський відійшов до володінь Великого князівства Московського, яке додатково укріпило замок так, що 1535 литовське військо не змогло його взяти штурмом. 1604 українсько-польське військо під проводом Лжедмитрія І, коронного гетьмана В. О. Калиновського (середина 16 ст. — 1620; тепер Україна) штурмом оволоділи містом і замком, після чого їхні укріплення занепали на кілька десятиріч. Від 1618 належали Речі Посполитій. Під час Хмельниччини у червні 1648 їх захопили козаки.
Від 1654 Новгород-Сіверський — сотенне місто Ніжинського, від 1663 — Стародубського полків. Його оборонні споруди 1664 витримали облогу війська Речі Посполитої, 1708 — облогу 7-тисячного військового загону шведів. Перед тим 1708 гетьман І. Мазепа накопичив у Новгород-Сіверському замку значні запаси продовольства й амуніції для союзної українсько-шведської армії. Ці запаси захопило військо царя Петра І завдяки зраді місцевого козацького сотника Л. І. Жоравки (середина 17 ст. — 1719, тепер Україна). Після Північної війни 1700–1721 замок занепав і 1746 у нього не було башт, брам і рову. Але міську фортецю збережено: на валу стояв палісад і 6 дерев'яних чотиригранних башт (Путивльська, Понурницька, Шептаківська, Погоріла, Карабанова, Потайницька); з них 3 — надбрамні. Проєктом реконструкції 1746 було передбачено не виділяти замок в окрему укріплену частину, натомість привести до ладу міську фортецю. На відміну від попередніх укріплень, влаштованих «за козацьким звичаєм» (крутий земляний вал з ровом без валганга), у реконструйованій фортеці профілі оборонних огорож увідповіднено з тогочасними правилами фортифікації: широкий земляний вал з бруствером, валгангом і апарелями для в’їзду артилерії на бастіони. Широкий сухий рів мала відділяти від валу берма. Еспланади не було з огляду на щільну забудову передмість. Також 1746 запроєктовано спорудити горнверк, 4 трикутні, 2 прямокутні, 2 п'ятикутні бастіони, зі знесенням дерев'яних башт. Цей проєкт реалізовано частково у 1750-х: збудовано 2 бастіони й змінено профіль валу; при цьому до 1780-х ще зберігали 3 дерев'яні башти. У 1780-х територію замку віддали для виварювання селітри, що призвело до руйнування його валів. Наприкінці 18 ст. міська фортеця втратила військове значення, тож вали й рови почали розсовуватися. Проєктом нового плану міста 1805 передбачено знести вали й на місці їх прокласти бульвари, що і виконано протягом першої третини 19 ст.
Характеристика
У добу Давньої Русі традиційна для тогочасних міст дводільна структура укріплень (дитинець і посад, або Окольний город) була ускладнена острогом на посаді. У 16–17 ст. на дитинці містився замок, а трасою валів Окольного города пройшла лінія загальноміських укріплень. У часи Гетьманщини цю структуру ускладнили укріплення Спасо-Преображенського монастиря.
1654 оборонна огорожа замку складалася з глибокого рову, земляного валу і дерев'яної огорожі. На чотирьох кутах стояли дерев'яні башти. В'їзд був з півдня. Від брами через рів ішов дерев'яний міст, перед яким була мурована передмостова надбрамна башта. Замок мав потаємний підземний хід до р. Десни. Міську фортецю оточував вал із палісадом. Рів був тільки з напільного боку, бо з півночі й заходу вал ішов уздовж крутих схилів.
Дитинець (замчище) Новгорода-Сіверського міститься в історичному середмісті в урочищі Замкова Гора. Це городище добре збережено, археологічно досліджено й охороняється державою як пам'ятка археології національного значення. 1989 до 1000-річчя міста тут встановлено скульптуру Бояна (автори — скульптор А. Кущ, архітектори М. Барановський, В. Павленко). У розпланувальній структурі сучасного міста трасування ліній укріплень 17–18 ст. зафіксовано вулицями Михайла Чалого й Базарною, прокладеними на місці знесених валів і засипаних ровів.
Значення
Оборонний комплекс Новгорода-Сіверського має військово-історичне значення як визначна пам’ятка, що засвідчує спадкоємність автохтонних традицій оборонного будівництва на теренах Лівобережної України.
Джерела
- Описание малороссийских городов // Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России : в 15 т. Санкт-Петербург : П. А. Кулиш, 1878. Т. 10. С. 831.
Література
- Куза А., Коваленко В., Моця А. Чернигов и Новгород-Сиверский в эпоху «Слова о полку Игореве» // Чернигов и его округа в IX–XIII вв. Киев : Наукова думка, 1988. С. 56–65.
- Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 158–160.
- Вечерський В. Спадщина містобудування України: Теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2003. С. 234–241.
- Вечерський В. Фортеці й замки України. Київ : [б. в.], 2011. С. 165–171.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Новгорода-Сіверського оборонний комплекс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Новгорода-Сіверського оборонний комплекс (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.05.2025
