Національні релігії

Націона́льні релі́гії (пізньоетнічні релігії, етнонаціональні релігії, етнодержавні релігії) — група етнічних релігій (поряд із ранньоетнічними), що сформувалися в межах розвинутих етнічних спільнот, національних держав, міцно зрощені з національною культурою, традиціями і звичаями народів, що їх сповідували, вплинули на становлення національного менталітету та національної ідентичності. До таких релігій відносять: юдаїзм, індуїзм, джайнізм, сикхізм, синто, даосизм, конфуціанство, релігії йоруба, астеків, мая тощо.

Загальна характеристика

Історично пов’язані із формуванням розвинутих традиційних суспільств, що мали високу землеробську культуру, складне станове або кастове розшарування населення, розвинутий розподіл праці, інтенсивну торгівлю, міський спосіб життя, централізовану державну владу (царство, імперія). Це, своєю чергою, вело до певної уніфікації релігійних вірувань і практик на території держави, запровадження спільної системи релігійних ідей, норм і ритуалів.

Ареали поширення національних релігій зазвичай характеризує збіг конфесійних та етнічних кордонів (хоча за певних умов їхніми сповідниками можуть бути представники інших етнічних і національних груп).

У підходах до класифікації релігій національні релігій можуть розглядати:

як новий етап (стадію, період) в еволюції етнічних релігій, пов’язаний з якісними суспільними трансформаціями в епоху переходу від рабовласницького до феодального суспільства;
як новий тип релігій, що виникав із формуванням стійких етнічних спільнот, народностей (на основі яких пізніше поставали нації) та існує дотепер.

Чітко визначити хронологічний період формування національних релігій неможливо, їх поява залежала від часу «виходу» різних народів на історичну арену. Одні виникали ще в 1 тис. до н. е. (юдаїзм, зороастризм, конфуціанство тощо), другі — у 1 тис. н. е. (індуїзм, релігія мая), треті — з середини 2 тис. н. е. (сикхізм, релігія астеків), новітні — в останні століття (релігії африканських народів зулу, йоруба).

Національні релігії ставали засобом соціальної інтеграції, сприяли об’єднанню різних етнічних груп в етнодержавну спільність. Були обов’язковими для сповідання усіма представниками даного етносу незалежно від соціального статусу: їх не обирали, в них — народжувалися.

Релігії індусів, китайців, японців, євреїв, слов’ян, астеків, мая, йоруба — виразні приклади того, як вірування відбивають і сакралізують національний спосіб життя, особливості господарства, побуту, зовнішнього вигляду, традицій і звичаїв, уявлень про прекрасне, гідне, потворне, жахливе, дозволене й недозволене тощо.

Особливості

До особливостей національних релігій відносять такі.

Виникнення систематизованого віровчення, богослов'я, релігійної філософії, які пояснюють утворення Всесвіту та світобудову, природу і сутність людини, характер її відносин з Богом (богами) та одновірцями, належне улаштування суспільства, містять уявлення про надприродну основу світу та потойбічне життя. Ці релігії характеризує цілісна система вищих істин, загальнообов’язкових канонів, моральних заповідей і заборон; наявність авторитетних письмових текстів, священних книг (Святе Письмо), канонічної літератури.
Національні релігії зазвичай знають свого родоначальника, фундатора (Заратуштра, Мойсей, Конфуцій, Лао-цзи, гуру Нанак та ін.), життя якого міфологізовано й сакралізовано, він стає об’єктом поклоніння. Формуються уявлення про спасителів, месій, пророків, посередників, що передають істини божественного об'явлення людям.
Із розвитком національних релігій доволі хаотичний і суперечливий ранньоетнічний політеїзм поступається місцем ієрархічно упорядкованому пантеону богів. У ньому вирізняються кілька головних богів (три — в індуїзмі, два — в зороастризмі) або ж релігійний світогляд прямує до монотеїзму, єдинобожжя (юдаїзм, караїзм, сикхізм), розуміння різних богів як аспектів (проявів, втілень) Єдиного Бога.
Розвинуто вчення про персональну загробну відплату, яка залежить від моральних зусиль людини (а не її соціального статутсу): віра в небесну (потойбічну) винагороду за праведність і покарання за гріхи.
Відбувається уніфікація та спрощення релігійного культу. Замість складних і деталізованих ритуалів жертвопринесення, що були головним засобом спілкування з богами, набувають значимості уніфіковані обряди богослужіння, читання і тлумачення священних текстів, проповіді, моральні та філософські бесіди, індивідуальна релігійна практика. Характерна тенденція до символізації жертвопринесень (квіти, пахощі, вогонь). Релігії зовнішнього ритуалу перетворюються на релігії внутрішнього переконання. На час розквіту етнодержавних релігій припадає активне будівництво храмів.
Утвердження інституту професійних служителів культу. Жерці, священнослужителі перетворюються на особливий соціальний стан (часто — касту), що має високий духовний авторитет і привілейований статус. Часом рекрутуються з різних соціальних верств (наприклад, зі старших синів у родинах). Деякі релігійні ритуали й обряди перебирають на себе миряни: старійшини, голови сімей, шановані й авторитетні члени громади, навіть чиновники (конфуціанство).
Важливим складником є релігійне виправдання та освячення соціальної та релігійної ієрархії, визнання священним і незмінним влади правителя, поділу на варни, касти, верстви, стани. Для національних релігій притаманна ідея особливого походження або місії, призначення, обраності даного народу.

Значення

Національні релігії виконували не тільки світоглядну, нормативну, інтегративну, комунікативну, культуротворчу функції, але й набували значення державної ідеології, сприяли розвитку та самозбереженню відповідного етносу, сакралізували його колективну історичну пам’ять і досвід, перешкоджали культурній і мовній асиміляції. Сенси національної ідеї та національної ідентичності ці релігії зберегли дотепер.

Література

Академічне релігієзнавство / За наук. ред. проф. А.Колодного. Київ : Світ Знань, 2000. 862 с.
Scharfe M. Über die Religion. Glaube und Zweifel in der Volkskultur. Köln : Böhlau Köln, 2004. 343 р.
Докаш В., Филипович Л. Релігії національні та етнодержавні // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. проф. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2024. Т. 3. С. 228.

Автор ВУЕ

Л. О. Филипович

Покликання на цю статтю: Филипович Л. О. Національні релігії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Національні релігії (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.05.2025