Ідеологія

Патріотичний плакат Юрія Неросліка

Ідеолóгіяфр. idéologie, від грец. ιδέα — ідея, образ, і грец. λογος — вчення, наука) — у широкому розумінні позначає будь-який комплекс думок, переконань і установок. Це широке і нейтральне значення терміна ідеологія збігається зі значенням терміна світогляд. Однак, на відміну від останнього, часто має негативні конотації, вказуючи на викривлену оптику, крізь яку індивідуальний чи колективний суб’єкт формує сприйняття своєї реальності. У цьому сенсі ідеологія — це «хибна свідомість».

Семантика та історія терміна

Значення терміна ідеологія охоплює широкий спектр ментальних конструкцій: від чітко сформульованих політичних програм до імпліцитних установок повсякденного життя, тим більш дієвих, чим менше вони усвідомлені.

У першому сенсі цей термін вживають у політології (зазвичай у множині — політичні ідеології) на позначення таких політичних доктрин, як лібералізм, консерватизм, соціалізм тощо. У другому сенсі — у дослідженнях культури, що зазнали впливу альтюссерівської школи (див. Альтюссер, Луї П’єр), в якій ідеологія позначає «уявне ставлення до реальних обставин існування».

Слово «ідеологія» ввів політик, філософ-раціоналіст А. Дестют де Трасі у 1796 для позначення нової «науки про ідеї», завданням якої було виправлення помилкових думок, що заважали суспільному прогресу. Негативні конотації з’явились унаслідок осуду цієї просвітницької науки Наполеоном І Бонапартом, який вбачав у ній небезпеку поширення демократичних цінностей. У 19 ст. цим терміном позначали всіляке непрактичне доктринерство, що перетворило ідеологію на об’єкт критики з боку консерваторів. У такому сенсі — відірваного від практики догматизму — гасло використовували у повсякденній мові протягом 19–21 століть.

Потужний поштовх до ресемантизації терміна дала марксистська думка, з якою почали асоціювати теоретично обґрунтовану критику ідеології. У ранній праці «Німецька ідеологія» (1945–1947) К. Маркс і Ф. Енгельс розглядають ідеологію як ілюзію автономії ідей. Їхня критика спрямована насамперед на Л. Фейєрбаха та лівих гегельянців (див. Гегельянство), які розглядали ідеї незалежно від соціальних обставин, що їх породжували. За такого підходу, ідеологія — це ідеалізм, який бачить світ як у камері-обскурі, перевернутим догори ногами. На думку К. Маркса і Ф. Енгельса, таке обернення причин і наслідків прямо чи опосередковано виправдовує існування соціальних антагонізмів на рівні економічного базису (див. Базис і надбудова). У наступних творах К. Маркса і Ф. Енгельса з’явилося нейтральне трактування ідеології. У праці «До критики політичної економії» (нім. «Zur Kritik der politischen Ökonomie», 1859) К. Маркс використав термін ідеологія для позначення всякого способу усвідомлення індивідуальним чи колективним суб’єктом власних соціальних обставин.

У такому сенсі термін використав Д. Лукач у книжці «Історія і класова свідомість» (угор. «Történelem és osztálytudat», 1923). Хибність чи істинність ідеології визначена для Д. Лукача її класовим походженням (буржуазна ідеологія на противагу пролетарській).

В. І. Ленін почав використовувати термін ідеологія в позитивному сенсі, характеризуючи «науковий соціалізм» як пролетарську ідеологію. У такому значенні чітко сформульованого і політично спрямованого світогляду певного класу термін використовувався в СРСР протягом усього часу його існування. Ідеологічні відділи, що виробляли вчення про «науковий комунізм», були важливими структурними підрозділами КПРС на всіх рівнях її розгалуженого бюрократичного апарату.

У моделі тоталітаризму К. Й. Фрідріха та Зб. Бжезінського, які обстоювали тотожність політичних режимів комунізму та націонал-соціалізму, виробництво єдиної загальнообов’язкової ідеології на державному рівні було проголошено чільною ознакою тоталітаризму. Так звана комуністична ідеологія стала одним із характерних жупелів під час та після Холодної війни, що дозволило капіталістичному Заходу проголошувати себе «вільним від ідеології». Оскільки капіталізм не мав офіційних інституцій з вироблення ідеології (за винятком культуріндустрії у розумінні Т. Адорно і М. Горкгаймера), він вважався де-ідеологізованим соціальним устроєм. Завдяки цьому виникла теза про «кінець ідеології», яку вперше проголосив Д. Белл, а потім варіювали його численні послідовники.

У 21 ст. «ідеологію “кінця ідеології”», за висловом Т. Іґлтона (нар. 1943; Велика Британія), можна вважати окремою розгалуженою традицією соціальної думки. До неї, зокрема, належить консервативний підвид постмодернізму з його «недовірою до метанаративів» (Ж.-Ф. Ліотар, Ж. Бодрійяр). Іншим втіленням тези про кінець ідеології став «афективний поворот» в політичній науці, яка спрямовує увагу на глибші афективні механізми владного контролю [Б. Массумі (нар. 1956; Канада)].

Актуалізація терміна в неомарксизмі

Актуалізація терміна ідеологія в західному неомарксизмі другої половини 20 ст. пов’язана з альтюссерівською школою. Філософ-структураліст Л. Альтюссер відкинув економічний детермінізм класичного марксизму (модель базис/надбудова) і наголосив на відносній автономії ідеології як окремої дієвої сфери соціальної реальності, що охоплює не лише чітко сформульовану доктрину, а й неусвідомлений вимір соціального досвіду — «уявне відношення до реальних обставин існування». Ідеологія, на думку Л. Альтюссера, не так виражає реальність (хибно чи ні) на рівні ментальних конструкцій, як створює суб’єктів через механізм владного «оклику», або інтерпеляції. Упізнавши себе адресатом такої ідеологічної інтерпеляції, індивід стає суб’єктом. Альтюссерівська концепція суб’єкта як ефекту означення запозичена з лаканівського психоаналізу (див. Лакан, Жак), в якому «означник репрезентує суб’єкта для іншого означника», а стадія дзеркала закладає модель хибного впізнання. Ідеологія, на думку Л. Альтюссера, найдієвіша тоді, коли вона залишається невидимою й неусвідомленою, а її операції не розпізнають як ідеологічні, а сприймають як очевидність, власне реальність. Таке широке розуміння ідеології продовжив розвивати Ф. Джеймісон. Спираючись на працю К. Маркса «Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта» (нім. «Der achtzehnte Brumaire des Louis Bonaparte», 1852), він показав, що ідеологія в марксовому тлумаченні не зводиться до «хибної свідомості», але діє як «стратегія стримування», яка встановлює межі того, що ми можемо уявити і помислити, а отже, і межі нашої реальності.

С. Жижек перевернув марксистське розуміння ідеології, «онтологізувавши» її. Ідеологія не лише видає себе за реальність (Л. Альтюссер), не лише встановлює межі реальності (Ф. Джеймісон) — сама реальність є ідеологічною. С. Жижек вивів це трактування з марксової концепції товарного фетишизму, розробленої в першому томі «Капіталу» (нім. «Das Kapital. Kritik der politischen Ökonomie», 1867). К. Маркс не використовував термін «ідеологія» для визначення товарного фетишизму, оскільки ця форма соціальної ілюзії виростала не з інтересів окремого класу, а з самого капіталістичного способу виробництва, в якому відносини між людьми зречевлюються та підміняються відносинами між товарами. С. Жижек вбачав у цій конститутивній ілюзорності товарного фетишизму ідеологію в чистому вигляді. Аби показати, що ідеологія вписана в саму соціальну реальність, він модифікує формулу просвітленої «хибної свідомості» П. Слотердайка: «Вони добре знають, що вони роблять, але однаково продовжують це робити». С. Жижек конкретизує у цій формулі зміст знання: «Вони добре знають, що в своїй діяльності вони слідують ілюзії, але однаково продовжують це робити». Саме так, за його твердженням, і виявляється ідеологія в чистому вигляді: ми не припиняємо діяти згідно з базовими механізмами соціальної реальності, навіть якщо усвідомлюємо їхню ілюзорність.

Сучасне використання

На початку 21 ст. термін ідеологія вживають як у нейтральному сенсі комплексу ідей та переконань, так і в негативному, який вказує на ситуацію, за якої ідеологія провокує політичні конфлікти, виправдовує соціальну нерівність, стигматизує окремі групи чи підкріплює експлуататорське ставлення до природи.

Цитати

«Ідеологія, яка в руках Маркса і Енгельса скоро позначатиме ілюзію того, що ідеї якимось чином автономні щодо матеріального світу, починає своє життя як точно обернене: як одна гілка механічного матеріалізму, який схиляється до віри у те, що діяльність розуму є настільки ж передбачуваною, як і закони тяжіння. Ця наука про ідеї, як прокоментував винахідник терміну ідеологія Дестют де Трасі, є частиною зоології, однієї зі сфер в рамках більш загальної науки про людську тварину.»
«Ideology, which in hands of Marx and Engels will shortly come to denote the illusion that ideas are somehow autonomous of the material world, starts life as exactly the reverse: as one branch of a mechanical materialism which clings to the faith that the operations of the mind are as predictable as the laws of gravity. This science of ideas, as the inventor of the term ideology Destutt de Tracy commented, is a part of zoology, one region within a more general science of the human animal.»

 Eagleton T. Ideology. An Introduction. 2nd ed. London : Verso, 2007. Р. 66. Пер. з англ. О. В. Брюховецької.


«Люди самі виробляють свої уявлення, ідеї і т.д., – але мова йде про дійсних, діючих людей, зумовлених певним розвитком їх продуктивних сил і – відповідним цьому розвиткові – спілкуванням, аж до його найдальших форм. Свідомість [das Bewusstsein] ніколи не може бути чим-небудь іншим, як усвідомленим буттям [das bewusste Sein], а буття людей є реальний процес їх життя. Якщо в усій ідеології люди і їх відносини поставлені на голову, наче в камері-обскурі, то і це явище так само походить з історичного процесу їх життя, – подібно до того як перевернуте зображення предметів на сітчатці ока походить з безпосереднього фізичного процесу їх життя.»

 Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс Ф. Твори : в 50 т. / Пер. з рос. Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1959. Т. 3. С. 24.


«Це, напевне, є фундаментальним виміром “ідеології”: ідеологія є не просто “хибною свідомістю”, ілюзорною репрезентацією реальності, швидше ідеологія є самою цією реальністю, яку вже слід розуміти як “ідеологічну”…»
«This is probably the fundamental dimension of 'ideology': ideology is not simply a 'false consciousness', an illusory representation of reality, it is rather this reality itself which is already to be conceived as 'ideological'…»

 Zizek S. The Sublime Object of Ideology. London : Verso, 1989. Р. 15. Пер. з англ. О. В. Брюховецької.


Джерела

  • Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс Ф. Твори : в 50 т. / Пер. з рос. Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1959. Т. 3. С. 7–521.
  • Bell D. The End of Ideology: On the Exhaustion of Political Ideas in the Fifties. Glencoe : Free Press, 1960. 416 р.
  • Маркс К. Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта // Маркс К., Енгельс Ф. Твори : в 50 т. / Пер. з рос. Київ : Державне видавництво політичної літератури УРСР, 1961. Т. 8. 706 с.
  • Williams R. Marxism and Literature. New York : Oxford University Press, 1977. 218 р.
  • Zizek S. The Sublime Object of Ideology. London : Verso, 1989. 272 р.
  • Адорно Т., Хоркхаймер М. Культуриндустрия: просвещение как обман масс // Диалектика просвещения / Пер. с нем. Москва : Наука, 1998. С. 149–209.
  • Слотердайк П. Критика цинічного розуму / Пер. з нім. Київ : Тандем, 2002. 544 с.
  • Jameson F. The Political Unconscious: Narrative as a Socially Symbolic Act. London; New York : Routledge, 2002. 296 р.
  • Eagleton T. Ideology. An Introduction. 2nd ed. London : Verso, 2007. 242 р.
  • Вільямс Р. Ідеологія / Пер. з англ. // Спільне. 2009. URL: https://commons.com.ua/uk/ideologiya/
  • Альтюссер Л. Ідеологія та державні ідеологічні апарати / Пер. з фр. // Спільне. 2015. URL: https://commons.com.ua/uk/ideologiya-ta-derzhavni-ideologichni-aparati/
  • Лукач Г. История и классовое сознание / Пер. с нем. Москва : Университет Дмитрия Пожарского, 2017. 601 с.

Література

  1. Mapping Ideology / Ed. by S. Žižek. London : Verso, 1994. 341 р.
  2. Massumi B. Parables for the Virtual: Movement, Affect, Sensation. Durham : Duke University Press, 2002. 328 р.
  3. Вєдров О. Знаходити ідеологію в головах і структурах, у словах і діях // Спільне. 2010. URL: https://commons.com.ua/uk/znahoditi-ideologiyu-v-golovah-i-struk/
  4. Ball T., Dagger R., O’Neill D. Political Ideologies and the Democratic Ideal. 11th ed. New York; London : Routledge, 2019. 426 р.
  5. Freeden M. The Coming Realignment of Ideology Studies // Journal of Political Ideologies. 2019. Vol. 24. Is. 1. P. 1–10.
  6. Frøland C. M. Understanding Nazi Ideology: The Genesis and Impact of a Political Faith. Jefferson : McFarland, 2020. 348 p.
  7. Piketty Th. Capital and Ideology. Cambridge : Belknap Press, 2020. 1104 p.

Автор ВУЕ

О. В. Брюховецька


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Брюховецька O. В. Ідеологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ідеологія (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
30.10.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ