Мегаліти
Мегалі́ти (від грец. μέγας — великий, λίθος — камінь) — стародавні споруди доби енеоліту і бронзи 5–2 тис. до н. е. з великих, грубо відколотих необроблених каменів, без використання будівельного розчину.
Характеристика
Мегаліти відомі в Європі, Азії, Південній Америці. Найбільше найкраще збережених і досліджених є у Західній Європі — на Британських островах, півострові Бретань (тепер Франція), островах Мальті, Сицилії й Сардинії.
Функціональне призначення мегалітів є дискусійним: основним вважають (О. Шпенглер, М. Еліаде та інші) сакральне: відправлення релігійних культів, здійснення поховальних обрядів, спостережень первісної астрономії тощо. Поблизу мегалітів зазвичай містяться старовинні могильники, іноді на території мегалітичних споруд виявляють поодинокі поховання. Згідно з О. Шпенглером, усі стародавні велетенські споруди, значні розміри яких не можна пояснити задоволенням суто утилітарних потреб, є своєрідною архітектурною жертвою, яку архаїчні спільноти приносили могутнім надлюдським силам для досягнення порозуміння з ними. Крім того, для архаїчних суспільств, які не знали писемності, архітектурна організація середовища святилищ у вигляді комплексів мегалітів була важливим засобом фіксації і передачі норм соціальної поведінки.
Різновиди
Розрізняють такі основні типи мегалітичних споруд:
- менгіри;
- диліти і триліти — найпростіші композиції з двох і трьох менгірів;
- аліньмани — алеї з менгірів; найбільші з них, датовані серединою 3 тис. до н. е., збережено у Карнаку (півострів Бретань): це 11 паралельних рядів завдовжки понад 1 км з 10 000 каменів (з них збережено 3 000);
- дольмени – кам’яні скрині [за визначенням археолога Ю. Січинського (1859–1937; тепер Україна)], іноді — сховані в курганах як поховальні камери, з викладеними каменями дромосами, які вели до них [дромос кургану у Нью-Гренджі (тепер Ірландія) 3100 до н. е.];
- крепіди — камені, вертикально вкопані в землю по периметру основи кургану, що запобігали його руйнуванню;
- кромлехи; найвідоміший — Стоунхендж (див. Стоунхендж та Ейвбері) поблизу м. Солсбері у Великій Британії.
Мегаліти в Україні
В Україні мегаліти представлено поховальними комплексами — дольменами, фланкованими антами, а також курганами до 30 м у діаметрі, в основі, оточеними кам’яною крепідою з ровом перед нею; у Приазов’ї відомі курганні святилища значно більших розмірів.
Значення
Мегаліти є найхарактернішим явищем початкового етапу розвитку всесвітньої архітектури, який називають мегалітичною архітектурою. Після відкриття археологами 1994 мегалітичного комплексу Гьобеклі Тепе в Туреччині нижню хронологічну межу спорудження мегалітів визначено як 10 тис. до н. е.
Література
- Moloney N. Archeology. Oxford : Oxford University Press, 1995. 160 p.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 270–271.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 11–13.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 83–108; 22–26.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 8–9.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Мегаліти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мегаліти (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.03.2024
