Крак де Шевальє і Калат Салах Ель-Дін
Крак де Шевальє́ і Кала́т Сала́х Ель-Дін (англ. Crac des Chevaliers and Qal’at Salah El-Din) — 2 середньовічні замки хрестоносців 12–13 ст., пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 2006), Сирія.
Загальна площа обох замків як єдиної пам’ятки — 8,87 га. Загальна площа 2-х буферних зон — 167,21 га.
Зміст
Розташування. Складники
Обидва замки — у західній частині країни: Крак де Шевальє за 8 км від державного кордону з Ліваном, а розташований на північ від нього Калат Салах Ель-Дін — поблизу кордону з Туреччиною. Обидва містяться в горах на прямій відстані 100 км один від одного (відстань автомобільними шляхами 153–164 км, залежно від маршруту). Обидва стоять на вершинах пагорбів і є архітектурними домінантами в ландшафті, причому повністю збережений замок Крак де Шевальє відіграє значно більшу композиційну роль, ніж споруди замку Калат Салах Ель-Дін. У давнину Крак де Шевальє контролював стратегічне перехрестя гірських шляхів, що вели до міст Хомса, Тартуса (обидва тепер Сирія), Антіохії, Триполі (тепер Ліван), Бейрута. Калат Салах Ель-Дін контролював гірський шлях від приморського м. Латакії (тепер Сирія) до м. Алеппо.
Історична довідка
Найменування Крак де Шевальє означає Замок Лицарів. Замок Калат Салах Ель-Дін історично мав найменування Саон, Сах’юн, Сіон. Від 2-ї половини 20 ст. цю назву визнано неполіткоректною і замінено на ісламську Калат Салах Ель-Дін — Цитадель Салах Ель-Діна.
Розбудову обох великих замків на місці оборонних споруд попередніх історичних епох виконано протягом недовговічного панування хрестоносців на Святій землі як наслідок хрестових походів. Малочисельність християнських завойовників, які протистояли значно численнішим мусульманам, змусила зосередитись на вирішенні головної стратегічної проблеми — контролю за шляхами міжнародної торгівлі, що давало величезні прибутки. Тож хрестоносці панували на морському узбережжі з портами на заході завойованого регіону і захищали гірські шляхи на сході. Цю вузьку смугу середземноморського узбережжя прибулі з Європи лицарі утримували в збройних конфліктах завдяки своїм замкам. Протягом перших 100 років після здобуття м. Єрусалима 1099 хрестоносці звели або перебудували близько 200 комплексів оборонних споруд. Головним архітектурним типом став замок-цитадель, розміщений у ключовому стратегічному пункті. В його архітектурному устроєві синтезовано спадщину фортифікаційної архітектури Давньої Месопотамії, Візантійської імперії, Кілікійської Вірменії (на основі використання а потім перебудови давніших укріплень) і Заходу. Головними складниками фортифікації хрестоносців стали: використання природно неприступних місцин, створення рову, вирубаного у скелі, спорудження кількох смуг оборонних мурів нерегулярних обрисів, відповідно до рельєфу місцевості, високі башти і великі донжони. Зсередини уздовж мурів були внутрішні оборонні галереї, перекриті мурованими склепіннями. Тут і тоді застосовано машикулі, пізніше перенесені й на оборонні споруди Європи. Це — не пасивна оборона мирного міста, а агресивна фортифікація войовничого феодала. Замки розміщували неподалік один від одного так, щоб із башт одного можна було бачити інший і подавати сигнали про небезпеку. У регіоні розвинулися два основні, дещо відмінні між собою типи замків: гірські й приморські. Останні захищали морські порти в бухтах на Середземному морі. Замки Крак де Шевальє і Калат Салах Ель-Дін є гірськими, тобто компактнішими, ніж приморські. В утриманні й експлуатації регіону провідна роль у 12 ст. перейшла від окремих феодалів до військових чернечих орденів — тамплієрів і госпітальєрів. Активна участь у світовій економіці й особливо у міжнародній торгівлі дозволила їм сконцентрувати значні матеріальні ресурси і збудувати найдосконаліші замки тогочасного світу. Вони відзначалися певними особливостями у кожного ордена. Замки тамплієрів мали чотиригранні башти, а замки Лицарського єрусалимського ордена госпітальєрів святого Івана Хрестителя (госпітальєрів, іоанітів) — циліндричні й напівкруглі башти. Крак де Шевальє належав госпітальєрам, а Калат Салах Ель-Дін — династії прибулих із Європи феодалів.
Крак де Шевальє — найкраще збережений і досліджений замок хрестоносців. На місці його від 11 ст. відомі оборонні споруди місцевих курдів. 1142 місцевість передано ордену госпітальєрів і вони до 1170 збудували замок, пошкоджений землетрусом 1170. 2-й етап розбудови датовано першою половиною 13 ст. після землетрусу 1202. Після відбудови він уміщував до 2000 воїнів гарнізону. Замок захопив 1271 після 36-денної облоги султан Єгипту Бейбарс (1223, тепер Україна — 1277, тепер Сирія). Після цього замок відремонтовано, а його каплицю перетворено на мечеть. Після завоювання краю Османською імперією 1516 у замку розмістили гарнізон яничарів. У 19 ст. у замку оселилося ціле арабське село з 500 мешканцями, які зашкодили старовинним спорудам. Дослідження їх розпочато французькими вченими 1871 і продовжено 1927. Замок як пам'ятку 16.11.1933 передано під контроль Франції. Арабських селян звідси виселено 1934 з виплатою їм компенсації в розмірі 1 млн французьких франків. 1927–1935 виконано реставрацію за участю військовослужбовців французької армії. Добудови місцевих мешканців видалено, приміщення звільнено від накопиченого сторіччями сміття. Передано під контроль Сирії 1946 у доброму технічному стані. Пам'ятку пошкоджено урядовими збройними силами Сирії, які від 2011 чинили воєнні злочини разом із російською армією: артилерійськими обстрілами у серпні 2012, авіаційними ударами 12.07.2013 та 18.08.2013.
Калат Салах Ель-Дін розташований в малонаселеному ізольованому регіоні й не зазнав змін протягом останніх сторіч. Він частково зруйнований і є археологічною пам'яткою. Комплекс оборонних споруд на цьому місці відомий від 10 ст. Після завоювання Візантійською імперією 975 його значно розширено зі спорудженням мурів і циліндричних башт. Замок захопили хрестоносці 1108 й від 1119 він став власністю лицаря Роберта, а потім його сина Вільяма (обидва 11–12 ст.), які реконструювали замок, збудувавши в ньому донжон. Замок здобуло після 3-денних штурмів 26.07.1188 військо ісламського правителя і полководця Салах Ель-Діна (Салах ед Діна, Саладіна; 1138, тепер Ірак — 1193, тепер Сирія). Замок став власністю місцевих емірів, які збудували в ньому мечеть і палац із лазнею. Замок був осередком воєнних дій 1272, 1280, 1287. Потім у ньому жили правителі регіону, у тому числі за часів панування тут Османської імперії від 16 ст. Його було частково реставровано у 20 ст., зокрема головну браму палацу 1936. Тепер зусилля пам'яткоохоронців зосереджено на консервації пам'ятки, яку пошкодив землетрус у лютому 2023 (тоді зруйновано одну з башт). Загалом замок зберіг свій історичний стан та автентичність.
З огляду на війну в Сирії, яка розпочалася 2011, обидва замки 2013 рішенням ЮНЕСКО внесено до Списку пам'яток всесвітньої спадщини під загрозою.
Характеристика
Замкову територію Крак де Шевальє, площею 2,5 га, овальної форми у плані, оточено 2-ма смугами кам’яних мурів із баштами. Поздовжня вісь завдовжки 220 м, поперечна — 135 м. Зовнішній мур завтовшки 6 м посилено напівциліндричними баштами. Функціонально найважливіші для оборони об’єкти — стайні, зерносховища, склади розміщено під землею. До замкової надбрамної башти вів звідний міст, пізніше замінений пішохідним. У дворі готична (див. Готика) Велика лицарська зала розмірами 27 на 7,5 м була головною окрасою. У південній частині внутрішнього двору — Колонна зала трапезної з кухнею. Тут були каплиця, складська галерея завдовжки 120 м із колодязем та хлібною піччю. У замку хрестоносці постійно зберігали запаси, достатні, щоб витримати п'ятирічну облогу. Над складською галереєю є горішня тераса, на якій — великий комбінований донжон, утворений поєднанням 3-х найвищих башт. Загалом замок від часів середньовіччя добре зберіг свою автентичність.
Калат Салах Ель-Дін має нерегулярну в плані територію, витягнуту із заходу на схід, і включає 2 замкові двори — горішній і нижній. Горішній є головним. Від решти плато його відділяє зі сходу вирубаний у скелі рів завглибшки 28 м, завширшки 14–20 м і завдовжки 156 м. Навпроти надбрамної башти у ньому є так звана Голка — вирубаний у скелі пілон, який підтримував дерев'яний звідний міст. Територію оточують мури з баштами, брамами. У дворі — донжон, цистерна для води, стайні, церква з трапезною і двома каплицями візантійської доби, мечеть, палац 13 ст. з лазнею, залишки старих візантійських укріплень.
Галерея
Замок Калат Салах Ель-Дін
|
Значення
Обидва замки оприявнюють мистецтво оборонного будівництва хрестоносців. Їхня якість і добра збереженість демонструють взаємодію військових технологій різних культур, які конфронтували на Святій землі. Цим обумовлено визначну універсальну цінність обидвох. З огляду на це їх занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 1229 за критеріями (ii), (iv). Їхню цінність Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегально сформулював так:
К р и т е р і й (ii) : Замки є значним внеском у розвиток оборонних споруд. Вони суттєво відрізнялися від європейських, дещо пасивніших фортифікаційних систем, які, проте, сприяли розвитку замків у Леванті. Серед замків, що збереглися на Близькому Сході, це один із найважливіших прикладів, що ілюструє обмін впливами та документує еволюцію в цій галузі, що вплинуло як на Схід, так і на Захід.
К р и т е р і й (iv) : В історії архітектури Крак де Шевальє вважають найкраще збереженим зразком замків періоду хрестоносців, а також архетипом середньовічного замку, особливо в контексті військових чернечих орденів. Так само Калат Салах Ель-Дін, хоча частково й лежить у руїнах, все ще є визначним прикладом цього типу оборонних споруд, як з точки зору якості будівництва, так і збереження історичної стратиграфії.
Додатково
Мусульмани захопили Крак де Шевальє 1271 не воєнною силою, а обманом: захисникам передали листа від великого магістра ордена госпітальєрів з наказом капітулювати. Наказ було виконано, а лист виявився підробкою.
Джерела
- Deschamps P. Les châteaux des croisés en Terre Sainte. Le Crac des Chevaliers. Etude historique et archéologique. Paris : P. Geuthner, 1934. 328 р.
- UNESCO World Heritage Centre: Crac des Chevaliers and Qal’at Salah El-Din. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1229/
Література
- Kennedy H. Crusader Castles. Cambridge : Cambridge University Press, 1994. 256 р.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 108–113.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 104–106.
- Biller T. Der Crac des Chevaliers. Die Baugeschichte einer Ordensburg der Kreuzfahrerzeit. Regensburg : Schnell & Steiner, 2006. 452 р.
- World Heritage Sites: A Complete Guide to 1073 UNESCO World Heritage Sites. Buffalo; Richmond Hill : Firefly Books, 2018. 980 p.
- Mesqui J., Goepp M. Le Crac de Chevaliers. Histoire et architecture. Paris : Académie des Inscriptions et Belles-Lettres, 2018. 462 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Крак де Шевальє і Калат Салах Ель-Дін // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Крак де Шевальє і Калат Салах Ель-Дін (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.08.2026
