Алеппо


Алеппо вночі (2010)

Але́ппо, Халеб (араб. حَلَبُ‎‎) ― місто, адміністративний центр однойменної провінції у північно-західній частині Сирії.

Алеппо (حَلَبُ)

Країна Сирія
Засновано 3000 до н.е.
Чисельність населення (тис.осіб) 1800000
Територія (кв.км.) 168.75

Географічне положення

Алеппо розташоване на північному заході Сирії за 45 км від сирійсько-турецького кордону, на відстані 120 км від Середземного моря, на заході від русла річки Євфрат на висоті 380 м. над рівнем моря на берегах річки Куеке (Квейк, Куейк), стара частина міста на лівому березі, нове місто ― на правому. Рельєф погорбований у вигляді припіднятого плато, висота над рівнем моря близько 380 метрів.

Разом із навколишніми поселеннями місто утворює Алеппську агломерацію. Територія (разом з агломерацією) — 16 875 га (2007).

На території Алеппо перетинаються стратегічно важливі шляхи, що з’єднують Азію, Європу та північ Африки.

Клімат

Розташоване в субтропічному кліматичному поясі в зоні впливу середземноморського типу клімату. Характеризується посушливим і жарким літом та прохолодною й вологою зимою. Середньорічна температура становить +17 °С, середня температура січня — + 7 °С, середня температура липня ―+ 29 °С. Середньорічна кількість опадів ―395 мм. Опади випадають переважно взимку, сніг дуже рідко, без утворення снігового покриву.

Історична довідка

Алеппо після бойових дій

Одне з найдавніше заселених міст світу. Засновано в 3 тис. до н. е й відоме під назвою Армі як столиця царства Ебла в Межиріччі. В 19–15 ст. до н.е ― столиця аморейського царства Ямхад (див. Амореї). У цей період вперше з’явилася назва Халеб. У 14 ст. до н.е ― центр держави Хеттського царства, у 9 ст. до н.е входило до складу Ассирії, у 6–4 ст. до н. е. ― до складу держави Ахеменідів, а потім до Нововавилонського царства. У 333 до н. е. завойовано військами Александра Македонського, пізніше ввійшло до складу Держави Селевкідів під назвою Бероя. У 1 ст. до н.е. місто разом із залишками держави Селевкідів приєднано до Римської імперії. У перших століттях н.е. було другим за розмірами містом регіону після Антіохії та одним із центрів поширення християнства. Після розпаду Римської імперії у 4 ст. місто перебувало під владою Візантійської імперії. У 637 приєднано до Арабського халіфату. З цього року щодо міста офіційно вживатися історична назва Халеб, яка доти вживалася неофіційно місцевим арамейськомовним населенням поряд із офіційною грецькою назвою Бероя. У 962 ― знаходилося під контролем візантійців, у 1024–1080 перебувало під владою місцевої мусульманської династії Мірдасидів. У 11–13 ст. витримало неодноразові набіги хрестоносців. Після укладання торговельної угоди з Венецією (1128) у європейських мовах поширюється італізована форма назви міста ― Алеппо. У 1260 і 1271 ― двічі на короткий час захоплювалося монгольськими військами, у 1400 ― частково зруйновано військами Тамерлана. У 1516 ― приєднано до Османської імперії, де стало центром Алеппського ейялету. У 16–17 ст. ― торговельний центр міжнародного значення. В 18–19 ст. у зв’язку з появою альтернативних шляхів постачання колоніальних товарів до Європи (з Африки й Латинської Америки замість Азії) та побудовою Суецького каналу (1869) торговельне значення міста зменшується. У 19 ст. почався період промислового зростання, населення збільшилося за рахунок мігрантів із сільської місцевості.

У 1920 французький генерал А. Гуро проголосив створення Держави Алеппо з центром у м. Алеппо як складової частини підмандатної Сирії, але в 1924 її було включено до складу Держави Сирія під французьким мандатом. У подальші десятиліття 20 ст. розвиток міста відбувався в умовах політичних криз та спроб переворотів, що супроводжувалося економічним та політичним суперництвом з м. Дамаском. Після отримання незалежності Сирії (1946) зростає значення Алеппо як промислового центру.

Після початку Громадянської війни в Сирії у 2011 місто перебувало на лінії фронту, різні його частини контролювалися різними сторонами протистояння. У 2012 внаслідок міських боїв зруйновано значну частину історичної забудови і промислових об’єктів. 22.12.2016 місто перейшло під контроль урядових військ. Станом на 2018 багато районів міста, включно з житловою забудовою, залишаються зруйнованими. Ведуться відбудовчі роботи.

Населення

Загальна чисельність населення — 1,8 млн осіб (2016, оцінка; скоротилася з бл. 2,5 млн осіб станом на 2012). За чисельністю друге місто в Сирії після столиці м. Дамаска, центр найгустіше заселеної провінції в державі.

Склад населення за етнічними групами: араби, курди, боснійці, болгари, чеченці, черкеси, кабардинці, туркмени та ін. За релігійними групами: мусульмани-суніти (понад 80 %), християни (12 %) та ін. До 1990 проживала єврейська громада, яка через політичну ситуацію після утворення держави Ізраїль майже повністю виїхала з міста. За віковими групами населення Алеппо — наймолодше в Сирії. 40% населення мають вік до 15 років (2011, оцінка).

У 20 ст. населення Алеппо зростало найдинамічніше в Сирії.

Громадянська війна в Сирії спричинила зменшення кількості населення. У 2016 приріст населення становив -2,2 %.

Господарство

Промисловість

До Громадянської війни в Сирії Алеппо було великим економічним центром, де працювало понад 97 тис. приватних підприємств. Були розвинуті перероблення сільськогосподарської продукції, машинобудування, хімічна (виготовлення мила, барвників та ін.) та фармацевтична галузі, виробництво текстилю (шовк, бавовна), обробка шкіри, виготовлення ювелірних виробів. Збереглися давні традиційні ремесла обробки шкіри, дорогоцінних металів та каміння, виробництво лаврового мила. До початку військових дій 2011 на виробничих потужностях міста виплавляли 40 % усього золота Сирії, фармацевтична галузь виробляла 60% продукції країни. На промислових підприємствах Алеппо 2005 працювало близько 50 % від усіх робітників промисловості держави.

Сфера послуг

Алеппо ― великий торговий центр не тільки Сирії, а й усього регіону, важливий центр продажу сільськогосподарської продукції (пшениця, бавовна, овочі, фрукти, кунжут, фісташки та інші горіхи). Один із культурно-релігійних центрів туризму Сирії зі значним потенціалом розвитку.

Транспорт

Алеппо ― важливий транспортний центр півночі Сирії. Залізницею сполучається з містами Анкарою, Багдадом, Дамаском, Латракією. Через місто проходять автомобільні шляхи до міст Дамаску та Хомсу на півдні, до узбережжя та північно-східних і східних поселень. Міжнародний аеропорт — другий за пасажирообігом після м. Дамаску.

Наука та освіта

Державний Університет Алеппо, створений у 1958, є найбільшим у місті, має 25 факультетів, у 2005–2006 тут навчалося понад 60 тис. студентів, працювало 2,4 тис. викладачів. Станом на 2018 інфраструктура університету пошкоджена в результаті військових сутичок. Функціонують приватні університети ― Університет науки й технології Мамун, Університет науки та мистецтв (з 2003), Університет Аль-Шахба (з 2005). Національна бібліотека (з 1924), одна з найбільших і найстаріших книгозбірень в Сирії.

Культура і мистецтво

Алеппо — центр мусульманської культури. У 2006 Ісламська організація з питань освіти, науки і культури (ІСЕСКО) проголосила Алеппо «Столицею ісламської культури».

Архітектурний комплекс історичного центру Алеппо 1986 включено до Світової спадщини ЮНЕСКО (див. Алеппо старе місто).

Алеппо — один із основних центрів арабської традиційної та класичної музики. Щорічні фестивалі: «Сирійський пісенний фестиваль», «Фестиваль шовкових шляхів» та «Хан аль-Харір фестиваль».

Серед музеїв Алеппо — Національний музей (заснований 1931, перебудований 1966), Музей народного мистецтва та традицій, Музей цитаделі Алеппо та ін. В археологічному музеї Алеппо містяться унікальні експонати, відкриті при розкопці стародавнього міста-держави Ебли, зокрема, кам’яний блок 13 ст. з давніми хеттськими письменами.

Спорт

Міжнародний стадіон Алеппо (54 тис. місць), найбільший критий стадіон у Сирії та дев’ятий за місткістю в Азії, відкрито в 2007 у спортивному містечку «Аль-Хамданія». Стадіон «Аль-Хамданія» (15 тис. глядачів), з тенісниими комплексами та басейном і критим спортивниим залом (8 тис. глядачів). Муніципальний стадіон Алеппо імені 7 квітня, найстаріший у Сирії, збудовано 1948, у 1977 (12 тис. відвідувачів). На території стадіону є відкритий плавальний басейн і два тенісні корти.

Спортивний зал «Спортивна арена Аль-Асад» (3,5 тис. глядачів) призначений для проведення матчів з баскетболу, гандболу та волейболу.

Популярні командні види спорту, особливо футбол.

Україніка

Виходець з Алеппо П. Алеппський описав побут України в середині 17 ст. в своїх мандрівних нотатках. Місто, його стиль життя та пам’ятки описані у подорожніх записках В. Григоровича-Барського, який був посвячений в сан ченця в одному з храмів міста.

Література

  1. Григорович-Барський В. Мандри по Святих Містах Сходу з 1723 по 1747 рік / Пер. з давньоукр. П. Білоус; за ред. М. Москаленка. Київ : Основи, 2000. 776 с.
  2. Aleppodiverse. Opensity. AnUrbanVisionfortheYear 2025. 2010. URL: http://www.tspa.eu/wp-content/uploads/2013/04/3ACV-Aleppo-Diverse-Open-City-Report-EN1.pdf
  3. Durand A. A., Dagorn G. Syrie : à quoi ressemblait la ville d’Alep avant la guerre ? // Le Monde. 2016. URL: https://www.lemonde.fr/les-decodeurs/article/2016/12/15/a-quoi-ressemblait-la-ville-d-alep-avant-la-guerre_5049471_4355770.html
  4. UNESCO hosts First International Coordination Meeting for the recovery of Aleppo’s heritage // UNESCO. 2017. URL: https://en.unesco.org/news/unesco-hosts-first-international-coordination-meeting-recovery-aleppos-heritage
  5. UNESCO reports on extensive damage in first emergency assessment mission to Aleppo // UNESCO. 2017. URL: http://en.unesco.org/news/unesco-reports-extensive-damage-first-emergency-assessment-mission-aleppo

Автор ВУЕ

Н. І. Середа

Покликання на цю статтю:
Середа Н. І. Алеппо // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Алеппо (дата звернення: 22.08.2019).