Костел єзуїтів у Львові

Костел єзуїтів у Львові. Загальний вигляд. Фото Вечерського Я. В.
Костел єзуїтів у Львові. Головний фасад. Фото Вечерського В. В.
Костел єзуїтів у Львові. План. Джерело ілюстрації: Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін.; За ред. Мардера А. П. та Вечерського В. В. Київ : Техніка, 2000. С. 135.

Косте́л єзуї́тів у Льво́ві, Гарнізо́нний храм святи́х апо́столів Петра́ і Павла́ — сакральна споруда, пам’ятка архітектури національного значення, складова об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Україна. Розташований на вул. Театральній, 11 біля західної межі історичного центру м. Львова; у давнину прилягав тильною вівтарною частиною до міського оборонного муру.

Історична довідка

До м. Львова єзуїти (ченці «Товариства Ісуса») прибули 1584; у 1589 розпочали душпастирське служіння у дерев’яній «жебрацькій каплиці». Мурований костел святих Петра і Павла споруджено на її місці 1610–1630 коштом меценатки Ельжбети Луції Сенявської (1573–1624). Опоряджувальні роботи в інтер’єрі закінчено 1660. Автора первісного проекту не встановлено. 1613–1614 будівництвом керував Себастіан Ламхіус, з 1618 — архітектор ордену єзуїтів Джакомо Бріано (1586–1649). Зовнішнє та внутрішнє оздоблення храму виконували відомі майстри, спеціально запрошені єзуїтами (так, у 1612–1613 тут працювали різьбяр Іван Моленда, органний майстер Матвій Крайчинський та ін.). На час побудови костел був найбільшим храмом міста, міг вмістити до 4–5 тис. вірян.

1702 будівничий Валентин Годний з південного боку вівтарної частини звів дзвіницю, яка стала найвищою вежею м. Львова (розібрана через небезпеку руйнування 1830), 1754 на ній встановили годинник.

1740 костел реконструйовано після пожежі коштом родини Дідушицьких, зокрема замість двох шерегів бічних каплиць, характерних для єзуїтських базилік, влаштовано бічні нефи. Стіни й склепіння розмалювали в техніці альфреско митці з м. Брно Екштайни: Франциск (1689–1741) та його син Себастьян (1711 — після 1757). 1736–1737 виготовлені бічні вівтарі; у 1744–1747 — головний вівтар спорудив Себастьян Фесінгер. З 1773 (після ліквідації ордену єзуїтів) костел діяв як гарнізонний храм. 1836 його знов передали єзуїтам, які повернулися до м. Львова у 1820, після відновлення діяльності ордену.

Костел реставрували 1842, 1879, 1894–1896. Під час останньої реставрації в нішах двох нижніх ярусів головного фасаду встановлено статуї святих ордену єзуїтів роботи скульптора Фелікса Павлінського: блаженного Андрія Боболі, святого Станіслава Костки, святого Ігнатія Лойоли, святого Франциска Ксаверія.

1946 єзуїти знову були вимушені полишити м. Львів; найцінніше начиння храму було вивезене.

1946–2011 пам'ятка використовувалась як книгосховище Львівської національної наукової бібліотеки України ім. Василя Стефаника. З 2011 — церква святих Петра і Павла Центру військового капеланства Львівської архієпархії Української греко-католицької церкви.

2016 розпочалася реставрація пам'ятки (планується завершити 2022).

Характеристика

Споруда має значні розміри (довжина 41 м, ширина 22,5 м, висота 26 м) і належить до типу тринефних базилік. Середній неф набагато ширший й удвічі вищий від бічних. Над бічними нефами влаштовано галереї-емпори, що освітлюються сегментними вікнами бічного фасаду. Вівтарний об’єм (пресбітерій) ззовні не виявлений. Головний симетричний фасад створено за взірцем церкви Іль Джезу в Римі — головного храму ордену єзуїтів. Він вирішений із застосуванням великого ордера. Коринфські пілястри несуть повний розкріпований антаблемент, над яким підноситься розвинений фронтон з пластичними волютами. Ніші горішнього ярусу фасаду прикрашені скульптурами 17 ст.: Діви Марії та Архангела Гавриїла; святих Войцеха та Станіслава зі Щепанова. Фасади пам’ятки вирішено в перехідних стильових формах від ренесансу до бароко, тоді як інтер’єр — суто бароковий, що є результатом реконструкції 1740-х. Середній неф перекрито циліндричним склепінням, прикрашеним в стилістиці бароко поліхромною ліпниною та картушем з гербами.

Львівський скульптор Ян Пфістер (1573–1642) прикрасив інтер’єр дерев'яним розп'яттям для вівтаря Святого Хреста. Орган зберігся частково.

У крипті костелу поховані фундаторка Е. Л. Сенявська, представники родин Яблоновських, Дідушицьких та ін. Збереглися надгробки Яна Станіслава Яблоновського (1669–1731), родини Дідушицьких.

Значення

Пам’ятка є найімпозантнішою збереженою спорудою ордену єзуїтів на теренах України. Цікава поєднанням форм двох великих світових стилів — ренесансу й раннього бароко. Слугувала взірцем під час спорудження багатьох костелів м. Львова і Галичини 2-ї пол. 17 — 1-ї пол. 18 ст.

Додатково

  • У підземеллі костелу можна виявити залишки львівських оборонних мурів 14 ст.
  • Під час функціонування костелу як книгосховища обмінного фонду бібліотеки в ньому зберігалося понад 2 млн. книг. Саме цінність книг та необхідність віднайти для них окреме приміщення була перешкодою для відкриття храму після здобуття Україною незалежності.

Література

  1. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін.; За ред. Мардера А. П. та Вечерського В. В. Київ : Техніка, 2000. С. 135, 155.
  2. Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса. Архітектурна спадщина України. Вип. 5. Київ : НДІТІАМ; Головкиївархітектура, 2002. С. 169–195.
  3. Ричков П. Формування архітектурного комплексу Товариства Ісуса у Львові (За іконографічними джерелами XVIІ-XVIІІ століть). Записки Наукового товариства імені Шевченка. Т. CCLV. Праці Комісії архітектури та містобудування. Львів : Наукове товариство імені Тараса Шевченка, 2008. С. 39–77.
  4. Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ-ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 127–128.
  5. Betlej А. Kościół p.w. ŚŚ. Piotra i Pawła oraz dawne kolegium Jezuitów. [W:] Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. T. 20. Kraków, 2012. S. 71–132.
  6. Костел єзуїтів – храм, який мовчав 65 років. 28.09.2019. URL: https://inlviv.in.ua/lviv/kostel-yezuyitiv-hram-yakiy-movchav-65-rokiv
  7. Друздєв О. Єзуїтський спадок Львова: інтер'єр Гарнізонного храму. 22.05.2019 . URL: https://risu.org.ua/ua/relig_tourism/religious_region/75661/

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Костел єзуїтів у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Костел єзуїтів у Львові (дата звернення: 20.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Опубліковано
Оприлюднено:
29.02.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ