Брама Іштар у Вавилоні

Бра́ма Ішта́р у Вавило́ні — парадні ворота в оборонних мурах Вавилона, архітектурна й мистецька пам’ятка, Ірак, тепер у м. Берліні, Німеччина.

Брама Іштар у Вавилоні. Реконструкція загального вигляду з позначенням перших етапів будівництва. Джерело ілюстрації: Norwich J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 43
Брама Іштар у Вавилоні. Загальний вигляд в експозиції Пергамон-музею в м. Берліні, Німеччина. Джерело ілюстрації: URL: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/53/Ishtar_gate_in_Pergamon_museum_in_Berlin..jpg
Брама Іштар у Вавилоні. Сірруш (дракон) — символ бога Мардука на фасаді Брами Іштар в експозиції Пергамон-музею в м. Берліні, Німеччина. Джерело ілюстрації: URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Sirrush.jpg

Загальні відомості

Залишки північної брами, збудованої 6 ст. до н. е. у Вавилоні. Виявлені під час археологічних розкопок 1899, вивезені до м. Берліна і там 1930 змонтовані в Пергамон-музеї як наукова реконструкція. Тепер є частиною музейної експозиції.

Історична довідка

Брама Іштар була однією з п’яти міських брам Вавилона. До неї вела так звана вулиця процесій, фланкована оборонними мурами. Збудована 575 за наказом царя Навуходоносора ІІ. Архітектор і археолог Р. Кольдевей (1855–1925; Німеччина), досліджуючи пам’ятку в 1899–1917, виявив, що її збудували за три етапи й спорудили на місці знесеної попередньої брами. Під час трьох будівельних етапів вулиця процесій, яка вела до брами, стала вищою спершу на 10 м, потім ще на 5 м. Тому первісні нижні яруси споруди з фасадами зі звичайної рельєфної цегли (без поліхромної поливи) виявилися захованими під землею. На третьому етапі будівництва фасади було обличковано рельєфною поліхромною полив’яною цеглою із зображеннями священних тварин. Після завоювання регіону арабами 624 Вавилон спустошено, споруду зруйновано.

Відкриття та відновлення

1851–1854 члени французької археологічної експедиції на території Месопотамії Давньої в Османській імперії (тепер — Ірак) звернули увагу на поліхромні полив’яні цеглини на городищі Ель Каср біля р. Євфрат. 1897 археологічна експедиція, організована Королівськими музеями в м. Берліні (тепер Державні музеї Берліна) у складі Р. Кольдевея та сходознавця К. Е. Захау (1845–1930; Німеччина) вивезли звідти до м. Берліна кілька таких цеглин. Їхня краса й історико-мистецьке значення переконали керівництво музеїв та меценатів у доцільності фінансування постійної археологічної експедиції на місці знахідки. Кошти на це виділив також Вільгельм ІІ, котрий сам був археологом і сходознавцем. Стаціонарні археологічні розкопки під керівництвом Р. Кольдевея розпочалися 26.03.1899 й завершилися 1917, коли під час Першої світової війни військо Великої Британії зайняло цю територію. 1902 знайдено закладний камінь із написом Навуходоносора ІІ, що дозволило атрибутувати (див. Атрибуція) пам’ятку. Учасник експедиції, історик архітектури й археолог Е. В. Андре (1875–1956; Німеччина) 1906 виконав графічну реконструкцію загального вигляду Брами Іштар з урахуванням трьох етапів її будівництва. За урядового дозволу від Османської імперії до м. Берліна вивезли 399 ящиків із фрагментами Брами Іштар для їх наукового опрацювання в музеях. Унаслідок успішних переговорів 1926–1927 з Музеєм Іраку в м. Багдаді 1927 в м. Берлін доставлено ще 400 ящиків з фрагментами пам’ятки. 1930 під керівництвом Е. В. Андре в експозиції Передньоазійського (Близькосхідного) відділу в південному крилі Пергамон-музею на Музейному острові в Берліні створено наукову реконструкцію пам’ятки в натуральну величину з автентичних цеглин, вивезених з місця археологічних розкопок. За браком місця споруда відтворена не повністю, а тільки її передня центральна частина на час останнього періоду будівництва, без урахування першого й другого етапів, будівельні рештки яких лишилися в Іраку на місці розкопок.

Характеристика

Брама, збудована у Вавилоні, була подвійною. Складалася з великої арки, розміщеної в стіні між двома баштами (така симетрична композиція схожа на єгипетський пілон). Перед нею була ще одна арка, також розміщена між двома трохи меншими баштами. Обидві брами поєднувалися високими паралельними мурами, утворюючи чотирикутний двір на кшталт барбакана. Загальна довжина споруд становила 48 м. Арки шириною 4,5 м закривалися двостулковими воротами, зробленими з кедрового дерева. Башти й мури вінчалися оборонними галереями з зубчастим парапетом. Фасадні площини виконані з рельєфних поліхромних (перважно синіх і жовтих) полив’яних цеглин, з яких набрано розташовані рядами рельєфні зображення тварин. Вони є символічними, проте виконані в реалістичній манері: лев — символ богині Іштар; бик (тур) — символ бога грози й дощу Адада; сірруш — символ бога Мардука. Ці складні зображення, виконані з великою майстерністю, слугували апотропеями.

У Пергамон-музеї з реставрованих автентичних цеглин відтворено арку передніх воріт, фланковану баштами. Аналогічні рельєфні поліхромні зображення тварин із Брами Іштар зберігаються в Стамбульському археологічному музеї, а також у багатьох музеях США, Канади, Швеції, Франції, ФРН.

Значення

Брама Іштар у Вавилоні є найвизначнішою частково збереженою пам’яткою Ассиро-Вавилонської архітектури, що демонструє високий рівень соціальної організації, архітектури, мистецтва, техніки й технологій народів Давньої Месопотамії.

Додатково

Архітектор і археолог Р. Кольдевей, котрий детально вивчив зображення-апотропеї на фасадах Брами Іштар, стверджував, що однакова міра реалістичності зображень левів, биків (турів) і сіррушів (драконів) свідчить про реальне існування в давнину сірруша, який не був фантастичним створінням. Реальним прототипом сірруша міг бути доісторичний ящер (динозавр), гігантський варан або крокодил.

Література

  1. Lutz M. Das Ischtar-Tor von Babylon. In : Vorderasiatisches Museum Berlin. Geschichte und Geschichten zum hundertjährigen Bestehen. Berlin : Staatliche Museen zu Berlin, Preußischer Kulturbesitz, 2000.
  2. Norwich J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 43.
  3. Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього звіту. Київ : Наукова думка, 2006. С. 144–145.
  4. Salvini B. A. Babylone. Paris : Hazan – Musée du Louvre éditions, 2008.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Брама Іштар у Вавилоні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брама Іштар у Вавилоні (дата звернення: 16.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.03.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ