Сфероліти

Сферолі́ти — сферичні геологічні утворення радіально-волокнистої, радіально-кулястої або концентрично-шкаралупчастої будови діаметром від кількох міліметрів до декількох метрів (мегасфероліти).

Сферуліт.jpg

Характеристика

Терміном «сфероліт» об’єднують низку близьких до сферичної мінеральних форм, що складаються з латових, ниткових і ламелярних кристалів, які виходять з одного центру. Сфероліти трапляються в магматичних і осадових гірських породах. Різновиди сферолітів:

  • кріогенні;
  • сітчасті;
  • скелетні;
  • криптографічні;
  • радіальні.

Мінерали зі сферолітовою формою росту: арагоніт, барит, гематит, гетит, кальцит, лепідоліт, малахіт, настуран, пірит, преніт, родохрозит, сидерит, тодорокіт, халцедон, різні хлорити та ін.

Можуть мати різний генезис, сферолітова будова мінералу не визначає конкретні умови його зростання. Сфероліти трапляються як нарости на стінках відкритих порожнин (поодиноко або у формі суцільних сферолітових кірок), можливі як включення в масі магматичних або метаморфічних гірських порід, де можуть бути продуктом як кристалізації з розплаву, так і виникати під час процесів метаморфізму. Багато з так званих натічних або колломорфних агрегатів, які вважали продуктами затвердіння згустків мінерального гелю, за докладного аналізу їхньої будови виявляються сферолітовими утвореннями з глянцевою або шорсткою поверхнею росту.

Мегасфероліти

Мають діаметр понад 20 см. У Сполучених Штатах Америки поблизу Срібної скелі (шт. Колорадо) мегасфероліти діаметром від 0,3 до 4,3 м трапляються в товстому шарі ріолітового вітрофіру; до 0,91 м — у межах експозиції ріолітів на г. Стінс (шт. Орегон), до 1,83 м — у туфах поблизу м. Клондайка (шт. Аризона). Найвідоміше місце поширення мегасферолітів розташоване в Мексиці: кам’яні кулі діаметром від 0,61 до 3,35 м знайдені у шт. Халіско.

Література

  1. Baird B. Stone Spheres // The Edinburgh Geologist. 1990. № 24. P. 17–18.
  2. Smith R. K., Tremallo R. L., Lofgren G. E. Growth of Megaspherulites in a Rhyolitic Vitrophyre // American Mineralogist. 2001. Т. 86. № 5–6. С. 589–600.
  3. Rodríguez E. A. The Fantastic Balls in el Cerro Piedras Bola (Jalisco) // México desconocido. 2002. URL: https://web.archive.org/web/20030707135338/http://www.mexicodesconocido.com.mx/english/naturaleza/bellezas_naturales/detalle.cfm?idsec=6&idsub=0&idpag=1681
  4. Murawski H., Meyer W. Geologisches Wörterbuch. 12 auflage. Heidelberg : Spektrum Akademischer Verlag, 2010. 220 p.
  5. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Сфероліти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сфероліти (дата звернення: 7.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.11.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ