Альбіт


Albite from Czech Republic.jpg

Альбі́т (від лат. albus ― білий), Na(AlSi3O8) ― мінерал класу силікатів, група шпатів польових, кінцевий член ізоморфного ряду плагіоклазів (№ 0–10):Na(AlSi3O8) ―Ca(Al2Si2O8).

Історична довідка

Альбіт уперше описано 1815 в Швеції Ю. Г. Ганом та Є. Я. Берцеліусом.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічний склад (масові частки, %) чистого альбіту: Na2O ― 11,82; Al2O3 ― 19,44; SiO2 ― 68,74. Домішки: йони K+, Ca2+, Fe3+, Rb+, Mg2+. Молекулярна маса 262,24. Варіації теоретичного складу плагіоклазів альбітового ряду (An0–5): Na2O ― 11,82–11,19; СаО ― 0,00–1,07; Аl2O3 ― 19,44–20,35; SiO2 ― 67,39–68,74. Варіації теоретичного складу альбіту в ряду K, Na-польових шпатів (Ab100–Ab95Or5): Na2O ― 11,82–11,19; K2O ― 0,00–0,89; Аl2O3 ― 19,44–19,38; SiO2 ― 68,74 – 68,53.

Фізичні властивості

Тугоплавкий, плавиться за температури 1100–1120 °С, забарвлює полум’я в жовтий колір. Структура триклінна (С1). Морфологія кристалів розмаїта (переважно залежить від рН середовища мінералоутворення):

1) товстотабличасті кристали з габітусними гранями {010}, {001} i {101} ― слабокисле середовище; поява граней {101}, згодом невеликих {110} i {110} свідчить про деяке збільшення рН;

2) кристали видовжені по зоні (010) : (101) ― слаболужне середовище; тонкопластинчасті кристали (клевеландит) ― лужне середовище. Кристали часто здвійниковані за альбітовим і перекліновим законами.

Зазвичай альбіт має білий колір, але через механічні домішки трапляються рожеві, червоні, зелені, фіолетові кристали та зерна. Кристали альбіту наділені ясною спайністю по другому (010) і третьому (001) пінакоїду. Злам нерівний. Твердість 6 (за Мооса шкалою твердості мінералів). Блиск скляний на гранях досконалих кристалів і спайних уламків, на зернистих агрегатах матовий, масний. У шліфах прозорий, безбарвний.

Дисперсія оптичних осей r < v слабка. Показники заломлення: nα = 1,528–1,533, nβ = 1,532–1,537, nγ = 1,538–1,540. Максимальне подвійне променезаломлення δ = 0,010. Тип ― двовісний (+), кут 2V: виміряний ― 45°, розрахований ―76°–82°.

Різновиди

Різновиди альбіту:

  • периклін ― видовжені вздовж осі b [010] кристали, здвійниковані за перикліновим законом;
  • клевеландит ― пластинчасті за (010) кристали.

Залежно від стану впорядкованості виокремлюють структурні різновиди: високий альбіт і низький альбіт. Високий альбіт ― альбіт із неврегульованою структурою, стійкий за температури понад 800 °С. Низький альбіт ― альбіт, стійкий за температури нижче 700 °С, має впорядковану структуру. Висока форма може бути отримана з низької форми внаслідок нагрівання вище 750 °С. За подальшого нагрівання понад 1050 °С кристалічна симетрія змінюється від триклінної до моноклінної; утворюється мональбіт.

Перистеріт ― напівпрозорий альбіт, якому властива іризація (поверхня змінює колір залежно від кута спостереження або кута освітлення) або, іноді, адуляризація (блакитно-біле мерехтіння або ж відлив). Інша назва цього різновиду альбіту ― біломоріт.

Також виокремлюють:

  • альбіт галіїстий (штучний альбіт, у якому Алюміній ізоморфно заміщено Галієм);
  • альбіт германіїстий (штучний альбіт, у якому Силіцій (кремній) заміщено Германієм);
  • альбіт двійниковий (здвоєні кристали альбіту);
  • альбіт каліїстий (різновид альбіту з умістом K(AlSi3O8) понад 10 %).

За фізико-хімічним механізмом генезису альбіт у природі поділяють на:

1) кристали та зерна, що утворилися в умовах вільного росту (пегматити, жили гідротермальні);

2) зернисті агрегати, кристали, які метасоматично замістили інші кристали (граніти, гнейси, пегматити);

3) некристалографічні форми мікроскопічного розміру, які виникли внаслідок розпаду твердого польовошпатового розчину (пертити та антипертити у різних породах гірських магматичних);

4) перекристалізація дрібнозернистих агрегатів (породи гірські метаморфічні).

Високий альбіт у природі трапляється дуже рідко. Натомість низький альбіт досить поширений мінерал у гранітах і лужних гірських породах, особливо в їхніх пегматитах, гідротермальних жилах, у порожнинах різних порід; як метаморфічне новоутворення ― у гнейсах і кристалічних сланцях; як мінерал аутигенний ― в осадових породах; як Na-фаза у пертитах K-Na-шпатів польових, що зазнали розпаду. Низький альбіт виявлено у вулканічних аналогах кислих інтрузивних порід ― онгонітах і онгонітових реалітах.

Родовища Альбіту є в Карелії (Хізовара, Піртима та ін.), на Кольському півострові (Карнасурт, Ловозеро та ін.), у Австралії, Австрії, Білорусі, Індії, Італії, Кенії, Німеччині, Польщі, Франції, Швейцарії, Японії тощо.

Альбіт в Україні

Геологічні утворення з альбітом є в різних структурах України. Альбіт поширений у Приазов’ї (Волноваський район), є також у межах Українського щита. Особливим випадком є метапегматити України (Кіровоградський блок), які виникли внаслідок інтенсивного метасоматичного перетворення кварц-сподуменових пегматитів, заміщених кварц-петаліт-альбітовим агрегатом.

Значення

Альбіт використовують у виробництві кераміки, зокрема літієвої. Для виготовлення прикрас частіше використовують зразки з оптичним ефектом, які зазвичай обробляють шліфуванням у формі плоских кабошонів. У наукових дослідженнях альбіт застосовують для визначення ступеня метаморфізму. Він є популярним колекційним каменем.

Література

  1. Минералы. Справочник : в 5 т. Москва : Наука, 2003. Том 5. Каркасные силикаты. Вып. 1. Силикаты с разорваными каркасами. Полевые шпаты / Гл. ред. Г. Б. Бокий, Б. Е. Боруцкий. 583 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Т. 1. Донецьк : Донбас, 2004. С. 45. URL: http://shron1.chtyvo.org.ua/Biletskyi_Volodymyr/Mala_hirnycha_entsyklopediia_Tom_1.pdf
  3. Кривдік С. Г. Апофенітові альбітити Українського щита // Геохімія та рудоутворення. 2017. Вип. 38. С. 58–69.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Павлишин В. І., Квасниця І. В. Альбіт // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Альбіт (дата звернення: 17.10.2019).