Цинвальдит

Цинвальди́т [від назви родовища Цинвальд (нім. Zinnwald), тепер Циновець, Устецький край, Чехія] — мінерал, літіїста слюда шаруватої будови.

Цинвальдит
Клас мінералу	силікати
Колір	блідо-фіолетовий, жовтуватий або сірувато-коричневий, рідше — темно-зелений, фіолетовий, чорний.
Форма кристалів	таблитчаста
Сингонія	моноклінна
Твердість	2, 5–4, 0
Блиск	скляний
Прозорість	непрозорий або слабо просвічує.
Густина	2, 9–3, 0 /см³
Особливі характеристики	рідкісний

Історична довідка

1810 М. Г. Клапрот виконав хімічний аналіз слюди з родовища Цинвальд і виявив у ній кремнезем, галуни, оксид заліза, оксид марганцю та поташ; 1826 хімік К. Г. Гмелін (1792–1860; Німеччина) — літій і флуор. 1845 В. Гайдінгер описав мінерал і дав йому назву.

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула варіативна.

За Є. Лазаренком та О. Винар (Мінералогічний словник. Київ, 1975): KLiFe₂+Al[AlSi₃>O₁₀(F, OH)₂].
За виданням «Мінералогічна енциклопедія» (англ. The Encyclopedia of Mineralogy by Keith Frye. Hardcover : ‎ Springer, 1981): K₂(LiFe²⁺Al)₂(AlSi₃)₂O₂₀(F, OH)₄.
За Мінералогічним словником "Глосарій Флейшнера" англ. («Fleischer's Glossary», 2022): KLiFeAl(AlSi₃)O₁₀(F, OH)₂.

Хімічний склад (за зразком з родовища у штаті Массачусетс, США) , %: K₂O — 13,15; Li₂O — 4,06; FeO — 7,98; Al₂O₃ — 16,77; SiO₂ — 53,46; F+H₂O — 2,50.

Домішки: Fe₂O₃, MgO, MnO.

Фізичні властивості

Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Спайність досконала по (001). Утворює тонко- та товстотаблитчасті кристали, лускуваті агрегати. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 2,5–4,0. Густина — 2,9–3,0 г/см³. Колір блідо-фіолетовий, жовтуватий або сірувато-коричневий, рідше — темно-зелений, фіолетовий, чорний. Блиск скляний. На площинах спайності має перламутровий полиск. Непрозорий або слабо просвічує. Дуже еластичний.

Асоціації: берил, вольфраміт, каситерит, лепідоліт, сподумен, топаз, турмалін, флюорит.

Різновиди

Цинвальдит 1М (політипна моноклінна модифікація з елементарною коміркою в один шар);
цинвальдит 2М (політипна модифікація з двома пакетами в елементарній комірці, які повернуті один відносно одного на 120 º);
цинвальдит 3Т (політипна тригональна модифікація з елементарною коміркою в три шари);
цинвальдит залізистий (містить понад 10 % FeO);
кріофіліт (частина Li замінена на Fe²⁺, F — на групу OH^-).

Походження. Розташування родовищ

Походження метасоматичне (див. Метасоматизм). Трапляється у грейзенах і пегматитах, олововмісних пневматолітичних відкладах, рідше — у гранітах та високотемпературних кварцових жилах. Руда літію, рідше — рубідію.

Утворює численні локалітети: Чехія (Циновець); Німеччина (Альтенберг, земля Саксонія та гірський масив Вальдштайн, земля Баварія); Норвегія (Тердаль, муніципалітет Дрангедал); Англія (графство Корнуолл); США (штати Вірджинія, Каліфорнія, Массачусетс, Південна Дакота, Аляска). Цинвальдит знайдено на островах Мадагаскарі, Гренландії, Хонсю (префектура Яманасі, Японія).

Література

Klaproth M. H. Gemeiner Glimmer von Zinnwalde // Beiträge zur chemischen Kenntnisse der Mineralkörper : in 5 bd. Posen : Decker und Compagnie, 1810. Bd. 5. P. 64.
Gmelin C. G. Chemische Untersuchung eines Lithion-Glimmers von Zinnwalde in Boehmen // Annalen der Physik. 1826. Bd. 82. P. 215.
Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003. URL: https://rruff.info/doclib/hom/zinnwaldite.pdf
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2013. Т. 3. 644 с.
Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Warr L. N. IMA–CNMNC Approved Mineral Symbols // Mineralogical Magazine. 2021. Vol. 85. Is. 3. P. 291–320.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Цинвальдит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Цинвальдит (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.09.2023