Закон Божий

Зако́н Бо́жий — багатозначний термін.

Значення терміна

1) У широкому розумінні — головні віроповчальні засади (догматика), зміст Святого Письма, система етичних принципів і правил життя, релігійних практик будь-якої теїстичної релігії (юдаїзму, християнства тощо).

2) У вузькому розумінні — християнська навчальна дисципліна у духовних (переважно православних) та частково світських закладах освіти, предметом якої є вивчення священних текстів (Старого й Нового Завіту), Символу віри, євангельських моральних заповідей, молитов, порядку церковних богослужінь, головних обрядів і свят. У більшості християнських конфесій — катехизис.

Історична довідка

Навчання Закону Божому церковні історики виводять від часів раннього християнства, коли кожен неофіт мусив пройти підготовчий період, опанувати основи віри. До пам’яток катехизації давньої Церкви відносять повчання Кирила Єрусалимського (4 ст.), «Оголошене слово» Григорія Нисського, повчальні праці Івана Золотоустого, Аврелія Августина та ін.

Справу релігійної освіти та просвітництва особливо актуалізувала доба Реформації: мірою появи нових протестантських деномінацій укладали й відповідні катехизиси. Реакцією на них стали католицькі та православні катехизиси для цілей релігійного навчання і виховання.

Першою віховою працею для православної освіти називають «Православне сповідання віри» Петра Могили (укладено латинською мовою: «Orthodoxa Confessio Fidei», 1640, спільно з ректором Київського колегіуму І. Трофимовичем-Козловським; видано друкарнею Києво-Печерської лаври 1646). Ним керувалися у підготовці пізніших підручників. Від кін. 16 — поч. 17 ст. Острозька академія, Києво-Могилянський, Чернігівський та Переяславський колегіуми підготували значну кількість викладачів-катехизаторів.

Як шкільний курс «Закон Божий» утвердився початково в Німеччині у 18 ст. На українських і російських теренах був запроваджений Феофаном Прокоповичем. Він же уклав і перший підручник («Первое учение отроком»; 1723), що містив абетку, головні молитви, стислий катехизис, який містив засадничі догмати віри та Декалог. Вивчення «Закону Божого» стало обов’язковим у Російській імперії. Упродовж 18 ст. панівною була філософсько-етична тематика, успадкована від лютеранства. У 19 ст. під впливом освітньої політики Російської православної церкви головний акцент змістився на релігійно-догматичні питання.

Від 1860-х відомі спроби укласти загальну програму для навчання у церковнопарафіяльній школі. Так, «Київські єпархіальні відомості» (рос. «Киевские епархиальные ведомости») опублікували 1864 одну з таких програм, розпрацьовану за участю протоієрея Петра (Лебединцева), настоятеля Спасо-Преображенського собору в Білій Церкві. Відповідно до неї, навчання Закону Божому пропонували провадити по три уроки щотижня. «Правила про церковнопарафіяльні (церковноприходські) школи» (затверджені 13.05.1884) уніфіковували освітню діяльність таких шкіл, перелік навчальних дисциплін, а 1885 уведено для них єдині навчальні програми (на відміну від шкіл Міністерства народної освіти, які довго не мали єдиних програм), схвалені Священним синодом. До переліку предметів обов’язково входили Закон Божий, церковнослов’янська і російська мови, арифметика і церковний спів. При цьому головну увагу приділяли саме вивченню Закону Божого та церковно-релігійному вихованню (так, в однокласній церковнопарафільній школі 35 годин із 76 на тиждень, тобто 46 %, відводили на вивчення основних релігійних предметів — Закону Божого, читання церковнослов’янською мовою і церковний спів; у двокласній школі — 21 год. із 56, або 37,5 %).

Навчальні матеріали, підручники для церковнопарафіяльних шкіл контролював Священний синод (затверджувала Училищна рада при синоді). Укладачами були ієреї Російської православної церкви; учителями — переважно священнослужителі (диякони, клірики). Після ухвалення «Правил» та збільшення кількості шкіл право викладати Закон Божий набули і світські особи (випускники духовних навчальних закладів, випускниці жіночих єпархіальних училищ), але під обов’язковим наглядом священника (кандидатури вчителів затверджував єпархіальний архієрей). Зрідка цю справу довіряли благочестивим мирянам, які мали на те благословення архієрея.

Відповідно, предмет «Закон Божий» (а поряд із ним — загальну і російську церковну історію, церковнослов’янську мову, церковний спів і музику тощо) викладали і в закладах, призначених готувати вчителів для церконопарафіяльних шкіл, — церковно-учительських школах (почали створювати з 1884), двокласних учительських школах (з 1895). Для них так само було укладено численні підручники, стандартизовано навчальні програми (включали вивчення православного катехизису, стислий виклад старозавітної й новозавітної історії, моральне богослов’я, основи літургіки).

Викладання дисципліни було перервано після встановлення радянської влади. У загальноосвітніх школах дисципліну «Закон Божий» вивчали тільки за межами СРСР, насамперед на західноукраїнських та західнобілоруських землях, що перебували під владою Польщі, та на еміграції (Аргентина, Бразилія, Канада, США тощо). Так, у 1930-х у Польщі видано українською мовою підручники із Закону Божого для різних класів шкіл, укладені, зокрема, дійсним членом НТШ О. Лотоцьким; у Канаді виняткову роль у популяризації дисципліни відіграв митрополит Іларіон (Огієнко).

Створення незалежної від держави мережі легальних початкових освітніх закладів у СРСР було неможливим, особливо в умовах тотальних репресій проти церкви. Після Другої світової війни дисципліна лишилася лише в стінах нечисельних православних духовних семінарій (в Україні діяла 1 — Одеська духовна семінарія).

Відновлення Закону Божого як навчальної дисципліни для виховання молоді відносять до періоду т. з. перебудови 1980-х, лібералізації релігійного життя, відродження інтересу до релігійних цінностей.

Сучасний стан

Натепер в Україні «Закон Божий» вивчають у недільних школах, а також у приватних загальноосвітніх закладах. Спроби запровадити цей або споріднені предмети (як-от «Основи християнської етики», «Християнська етика» тощо) у державні школи як обов’язкову навчальну дисципліну спричинили опір і гостру полеміку в суспільстві (державна освіта, за Конституцією України, відокремлена від церкви). Заклади освіти автономно ухвалюють рішення щодо включення до освітньої програми дисциплін релігійно-морального спрямування як факультативних.

Джерела

• Несколько сведений о состоянии просвещения в Киевской епархии в ХVІІІ ст. и в частности о существовавших здесь, в конце прошлого столетия, школах первоначального образования священнических детей // Киевские епархиальные ведомости. Отдел второй. 1864. № 14. С. 443–455; №15. С. 463–478.
• Катрій Ю., о. Пізнай свій обряд! : у 2 ч. Нью-Йорк; Рим : Видавництво ОО Василіян, 1982. 493 с. URL: https://diasporiana.org.ua/religiya/1125-katriy-yu-o-piznay-sviy-obryad-ch-1-2/
• Катехизис Петра Могили: оригінал 1645 року. Київ : Воскресіння, 1996. 288 с.
• Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос — наша Пасха. Львів : Свічадо, 2011. 336 с.
• Серафим Слобідський, прот. Закон Божий / Пер. з рос.; за ред. Філарета (Денисенка). Київ : Благо, 2021. 640 с.

Література

1. Давыденко В. Церковно-приходская школа. Харьков : [б. в.], 1903. 478 с.
2. Мицик Ю. А. Закон Божий // Енциклопедія історії України : в 10 т. / Гол. редкол. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2005. Т. 3. С. 209‒211. URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Zakon_Bozhy
3. Лебедев Д. В. Церковноприходские школы в системе начального образования Екатеринославской губернии (на примере Мариупольского уезда) в конце ХІХ — начале ХХ векав // Наука. Релігія. Суспільство. 2007. № 1. С. 46‒51.
4. Ковровський І. Г. Релігійно-моральне виховання учнів церковноприходських шкіл Російської імперії (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) // Народна освіта. 2008. Вип. 3 (6). URL: https://www.narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/6/statti/6kovrovsky.htm

Автори ВУЕ

• Л. О. Филипович
• А. В. Арістова

Покликання на цю статтю: Филипович Л. О., Арістова А. В. Закон Божий // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Закон Божий (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.04.2025