Дюльбер
Дюльбе́р (кримськотат. dülber — красивий) — палацово-парковий ансамбль у с-щі Кореїз, пам’ятка архітектури та містобудування національного значення, Ялтинський район, Автономна Республіка Крим, Україна.
Міститься на Південному березі Криму поблизу м. Ялти на приморській терасі і є архітектурним акцентом у ландшафті.
Історична довідка
Палац Дюльбер побудовано 1895–1897 за проєктом ялтинського міського архітектора М. Краснова (1864; тепер РФ — 1939; тепер Сербія) як кримську резиденцію великого князя Петра Миколайовича Романова (1864; тепер РФ — 1931; Франція) у маєтку, придбаному ним у промисловця К. Полежаєва (1835–1907; тепер РФ). В основу композиційного і стильового вирішення покладено ескізні проєкти власника, котрий був самодіяльним архітектором і художником, знавцем культури Близького Сходу.
Особливістю ансамблю є незвична для кінця 19 ст. значна товщина стін палацу й високого муру, що оточує його по периметру. Після Російської революції 1917 придатність Дюльбера для оборони сприяла порятунку життя багатьох членів династії Романових. Тимчасовий уряд Росії 1917 дозволив їм виїхати у їхні кримські маєтки. У грудні 1917 Севастопольська рада робітничих і солдатських депутатів наказала зібрати Романових в одному, добре захищеному маєтку, щоб простіше було їх знищити після отримання згоди на це з центру від керівників більшовицької влади. Члени колишньої імператорської родини — імператриця–вдова (мати Миколи II) Марія Федорівна (1847–1928; Данія), великі княгині Ольга (1882; тепер РФ — 1960; Канада) та Ксенія Олександрівни (1875; тепер РФ — 1960; Велика Британія), великі князі Олександр Михайлович (1866; тепер Грузія — 1933; Франція), Микола Миколайович Молодший (1856; тепер РФ — 1929; Франція) та Петро Миколайович разом із сім’ями та інші — опинилися у Дюльбері під охороною загону матросів Чорноморського флоту. Ними командував призначений Севастопольською радою комісар — матрос, есер (див. Партія соціалістів-революціонерів) П. Задорожний (дати народження і смерті невідомі; тепер Україна). Він зі своїм загоном мав не тільки охороняти Романових, а й захистити від намірів Ялтинської ради щодо негайного знищення їх без будь-яких погоджень і затримок. Задорожний разом із професійним військовим великим князем Олександром Михайловичем перетворили Дюльбер на справжню фортецю: спорудили кулеметні гнізда, встановили прожектори, розрахували сектори обстрілу, озброїли тих, кого охороняли тощо. Це убезпечило маєток від захоплення штурмовими загонами Ялтинської ради. У квітні 1918 до маєтку прибув підрозділ німецької армії, яка увійшла в Крим. Командир підрозділу оголосив Романовим, що відтепер він відповідає за їхню безпеку, а радянських охоронців він накаже негайно розстріляти. Проте Романови категорично заперечили і наполягли, щоб їм залишили попередню охорону. 08.04.1919 Романових евакуювали із Дюльбера в Європу на борту британського лінійного корабля «Мальборо».
Від 1921 тут влаштовано санаторій «Дюльбер» для керівних працівників більшовицької партії. 1938 на території збудовано новий спальний корпус санаторію. Під час Другої світової війни палац потерпів від пожежі, у повоєнну добу його реставровано. Після окупації Криму Росією 2014 її уряд незаконно оголосив 2015 Дюльбер об’єктом культурної спадщини народів РФ федерального значення.
Характеристика
Згідно з архітектурними уподобаннями кінця 19 ст. палац має підкреслено асиметричну (див. Асиметрія) композицію, сформовану з різновисоких об’ємів (від 2-х до 4-х поверхів) довкола невеликого курдонера. Палац виконано у мавританському стилі з новаторським трактуванням історичних архітектурних форм. Синтез архітектури й монументального мистецтва — основа образного вирішення палацу. Його фасадам властиве контрастне зіставлення площин білих мурованих стін із заглибленими, різноманітними за формою та витонченими за абрисом віконними прорізами й барвистого керамічного декору в синьо-бірюзовій гамі. Задумана зодчим складна конфігурація об’єму створює на фасадах світло-тіньові ефекти, що постійно змінюються протягом дня. В інтер’єрі широко застосовано різьблення по ганчу (суміш гіпсу з глиною) у вигляді плоских стилізованих рослинних композицій, особливо в декоруванні дверних порталів. Дворядне коридорного (див. Коридор) типу розпланування зазнало змін за радянської доби унаслідок використання палацу як спального корпусу санаторію.
Палац оточено парком площею 6 га, який налічує до 50 видів дерев і чагарників. По осі головного фасаду облаштовано регулярний партер з басейном та фонтаном.
Значення
Палацово-парковий ансамбль Дюльбер — унікальний в Україні за ступенем збереженості зразок палацу в мавританському стилі кінця 19 ст.
Література
- Тиманович Є. Лівадія. Палац «Дюльбер» // Вечерський В., Годованюк О., Тиманович Є. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 62–63.
- Культурное наследие Крыма. Симферополь : Н. Орианда, 2011. С. 74–75.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Дюльбер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дюльбер (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.07.2025
