Брюссельська Велика площа
|
Брюссельська Велика площа | |
|---|---|
| Країна | Бельгія |
| Місце розташування | Брюссель |
| Площа | 1,48 га |
| Рік внесення | 1998 |
| Критерії | (ii), (iv) |
Брюссе́льська Вели́ка пло́ща, Гран-Плас у Брюсселі (англ. La Grand-Place, Brussels, фр. La Grand-Place de Bruxelles, букв. — Велика площа в Брюсселі, Гроте-Маркт (нідерланд. Grote Markt, букв. — Великий ринок) — архітектурний ансамбль центральної площі столиці Бельгії (17 ст.), пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1998).
Площа території пам’ятки — 1,48 га; площа її буферної зони — 20,93 га.
Зміст
Розташування
Розташована в історичному центрі міста. Навколо забрукованої прямокутної у плані ринкової площі — старовинні будівлі, що символізують муніципальну та герцогську владу, а також колишні будинки торговельних гільдій. Попри руйнування та відбудову, ансамбль упродовж останніх трьох століть зберіг конфігурацію та композицію, характерні готичні та барокові риси. Це рідкісний у європейському містобудуванні приклад центральної міської площі без церкви, собору чи іншої культової споруди. Так підкреслено основні функції — торговельну та адміністративну.
Історична довідка
Найдавніші згадки про цю площу як Нижній ринок (лат. forum inferius, нідерланд. Nedermarckt), облаштований край давнього торговельного шляху, датовано 2-ю половиною 12 ст. У 13 ст. площу оббудовували торговельними спорудами. У центрі площі їх знесено у 14 ст. Активна забудова периметру площі репрезентативними мурованими спорудами тривала впродовж 15 ст. Цю забудову значно поруйновано внаслідок артилерійського обстрілу міста армією Франції 13–15.08.1695. Після завершення воєнних дій забудову площі відновлено як цілісний архітектурний ансамбль. Такий методичний підхід застосовано і під час наступних реконструкцій площі. Це свідчить про успіх Брюсселя як провідного торгового міста Північної Європи. Відбудова площі унікальна не тільки швидкістю її реалізації, а й архітектурною цілісністю та багатством декоративних елементів. Це свідчення втілення символічних намірів влади та гордості брюссельських буржуа, які відстояли, а потім відновили своє місто після руйнування його агресивним сусідом. Ансамблю свідомо повернули його колишню гармонію і красу, а не перебудували у новітньому на той час стилі. Хоча основною історичною епохою, оприявненою в архітектурному середовищі площі, є кінець 17 ст., поняття про автентичність ансамблю правомірно поширено і на реставрації, виконані у 2-й половині та наприкінці 19 ст. Тоді, спираючись на історичні документи, намагалися зміцнити цілісність архітектурного ансамблю та зберегти його багату орнаментику. У той час відновлено скульптурну декорацію міської ратуші та її внутрішній декор, повернуто її колишній вигляд та пишноту. Це були головні пріоритети під час реставраційних кампаній, організованих містом від 1840 у стилі історизму, та під час новіших реставрацій. У цьому контексті правомірним виявилося знесення з подальшою відбудовою Королівського будинку, який стоїть на місці колишньої Хлібної зали, а також кількох будинків, відновлених у той час на основі історичних документів, зокрема гравюр 1737 художника Фердинанда-Жозефа Деронса (De Rons) (1700–1762; тепер Бельгія). Кам’яні фасади з місцевого пісковика, скульптурні орнаменти та дерев’яні архітектурні деталі й елементи відтворено на підставі оригінальних матеріалів та форм.
Після включення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО міська влада забезпечила виконання наукових досліджень кожного будинку, а також ужила додаткових захисних заходів задля збереження конструкцій та старих внутрішніх частин будівель. Уряд Брюссельського столичного регіону видав кілька правових актів щодо розширення заходів охорони інтер’єрів будівель, що межують із площею. У довколишніх кварталах узято під охорону понад 150 старовинних будівель.
Характеристика
Центральна споруда ратуші (фр. Hôtel de ville de Bruxelles, нідерланд. Stadhuis van Brussel) акцентована високою вежею, є найвідомішою пам’яткою площі, її архітектурною домінантою і найвизначнішим витвором брабантської готики. Побудована на початку 15 ст., вона уникла значних руйнувань і зазнала кількох реконструкцій. Її теперішнє декоративне оздоблення зумовлено реставраціями, виконаними наприкінці 19 ст. Проте її автентичність є безсумнівною в аспектах матеріалів, стилю, форми, функції. Тут дотепер розміщено значну частину муніципальних служб. Завдяки вежі заввишки 96 м вона домінує не тільки над площею, а й над усім Нижнім містом. .
Навпроти ратуші — так званий Королівський будинок (назва традиційна, проте довільна: жоден король тут не жив), перебудований у стилі історизму, але органічно інтегрований в ансамбль. Його фасад відповідає готичному стилю будівель площі до руйнувань 1695 і свідчить про ідеали контекстуального збереження пам’яток, що були практично реалізовані тут ще у 19 ст. Протягом тривалого часу це був Міський музей. По обидва боки цих пам’яток, які уособлюють публічну владу, стоять будинки гільдій, що репрезентують архітектуру стилю фламандського бароко кінця 17 ст. з унікальним оздобленням фронтонів та іншим декором, іноді пишно різьбленим, а часом стримано-класицистичним. Кожен будинок має оригінальну назву та підкреслені позолотою особливі атрибути (герби, написи тощо), що нагадують про високий суспільний статус його власників і мешканців. Ступінь збереження оригінальних конструкцій всередині будинків дуже різниться. У деяких випадках від 18 ст. не було внесено жодних змін, тоді як інші значно модернізовані. Усі будівлі, які формують забудову периметра площі, є пам’ятками архітектури. Заходи з їхньої охорони та регулярні реставраційні роботи, ініційовані міською владою і контрольовані Управлінням пам’яток та визначних місць, допомагають підтримувати все це у доброму технічному стані.
До буферної зони пам’ятки включено її безпосередні околиці (більшу частину історичного Нижнього міста, 26 щільно забудованих кварталів старовинних житлово-комерційних будинків). За цим периметром закріпилася назва «Священний острів». Середньовічну структуру, розпланування та принципи забудови частково збережено, проте кілька кварталів зазнали реконструкції протягом 19–20 ст. Деякі з них включають важливі для нації пам’ятки: Королівські галереї Святого Юбера (Губерта) (1847, архітектор Ж.-П. Клюйзенар), Галерея Бортьє (1848, архітектор Ж.-П. Клюйзенар), Брюссельська фондова біржа (1868–1873, архітектор Л.-П. Сюї) тощо. Тепер це головний осередок історичного центру Брюсселя, який охороняють як єдине ціле разом із Великою площею.
Значення
Велика площа — приклад вдалого, хоча й дещо еклектичного (див. Еклектика) поєднання архітектурних та художніх стилів західної культури, що ілюструє життєздатність Брюсселя як важливого політичного та комерційного центру Європи. З огляду на це її включено 1998 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 857 за критеріями (ii), (iv). Визначну універсальну цінність пам’ятки Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегіально сформульовано так:
- критерій (ii) — визначний приклад успішного поєднання архітектурних і художніх стилів, що характеризує культуру та суспільство цього регіону;
- критерій (iv) — завдяки збереженому автентичному характеру композиції, високій якості архітектури та вирішення громадського відкритого простору, площа засвідчує розвиток та досягнення Брюсселя як важливого політичного та комерційного центру Європи за часів його найбільшого процвітання.
Додатково
У буферній зоні (складається з 26 кварталів) є проблеми, породжені сучасним комерційним використанням будівель, споруд та території, а також надмірним розвитком туризму. Вони можуть загрожувати збереженню традиційного характеру середовища, якщо не будуть вчасно вирішені. Для цього міська влада ухвалила План управління (менеджмент-план), метою якого є краща координація дій різних приватних і державних суб’єктів у питаннях містобудування, використання культурної спадщини, утримання житла, вуличної транспортної мережі, туризму, асигнування необхідних коштів тощо. Особливою метою є підвищення цінності нерухомого майна на цій території, щоб запобігти її соціальній деградації.
Джерело
- La Grand-Place, Brussels // UNESCO World Heritage Convention. URL : https://whc.unesco.org/en/list/857
Література
- Martiny V.-G. Bruxelles, architecture civile et militaire avant 1900. Braine-l’Alleud : Éditions J.-M. Collet, 1992. 100 p.
- Goedleven E. La Grand-Place de Bruxelles : Au coeur de cinq siècles d’histoire. Brussels : Racine Lannoo, 1993. 286 p.
- De Vries A. Brussels : A Cultural and Literary History. Oxford : Signal Books, 2003. 264 p.
- Heymans V. Les maisons de la Grand-Place de Bruxelles. Brussels : CFC Éditions, 2011. 232 p.
- Galand J. Die Grand-Place von Brüssel. Waterloo : Verlag Renaissance du Livre, 2012. 110 p.
- Hervé G. Bruxelles et ses places. Brussels : 180° éditions, 2023. 110 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Брюссельська Велика площа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брюссельська Велика площа (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.04.2026
