Барселона (місто)

Каталонський національний музей мистецтва

Герб Барселони

Прапор Барселони

Барсело́на — місто, адміністративний центр провінції Барселона та автономної спільноти Каталонія Іспанії.

Барселона (місто) (Barcelona)
Країна	Іспанія
Регіон країни	Каталонія
Засновано	3 ст. до н. е.«ст.дон.е.» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 3.
Чисельність населення (тис.осіб)	1 630
Територія (кв.км.)	101,35
Уродженці	Л. Доменек-і-Монтанер, Е. Арнау Маскорт, Р. Касас, А. Тапіес, М. Кабальє

Географічне положення

Розташовано в північно-східній частині країни, на узбережжі Середземного моря.

Територія — 101,35 км².

Адміністративно поділяється на 10 муніципальних районів.

Історична довідка

Перші сліди людини поблизу Барселони датують періодами неоліту й енеоліту. Найдавніше відоме поселення існувало наприкінці 6 тис. до н. е.

У 3 ст. до н. е. територія перебувала під окупацією військ Карфагену. За однією з версій, місто заснував воєначальник Гамількар Барка (близько 275; тепер Туніс — 228; тепер Іспанія).

З кінця 1 ст. до н. е. — під контролем Римської імперії. Попередником сучасної Барселони вважають римське поселення Барчіно (Барціно), відоме як значний військовий центр і морський порт.

Перші християнські громади з’явилися в 3 ст. Місто стало одним із центрів поширення християнства на Іберійському півострові.

Від початку 5 ст. — під владою вестготів, столиця королівства.

717 захоплено арабами. У цей період поширилася інша форма назви міста — Баршілуна.

801 Барселону відвоювали війська Людовика I Благочестивого. Відтоді центр Барселонського графства, яке перебувало у васальній залежності від Каролінгів, згодом центр Іспанської марки.

988 місто стало столицею фактично незалежної Каталонії внаслідок відмови графа Борреля ІІ (до 934 — близько 992; тепер Іспанія) присягнути королю Франції. Після об’єднання з Арагоном 1137 економічне значення Барселони як головного порту королівства постійно зростало до 15 ст.

Після укладання 1469 династичного шлюбу короля Фернандо II (1452–1516) з королевою Ізабеллою I Кастильською (1451–1504; усі — тепер Іспанія) розпочався процес об’єднання Арагону й Кастилії. Так, Барселона опинилася в складі Іспанії.

У 16 ст. відбувся занепад міста, пов’язаний із відкриттям Америки, розвитком трансатлантичної торгівлі та зменшенням ролі портів Середземного моря.

Упродовж 1640–1652 — один із центрів Сегадорського повстання через спробу іспанської влади скасувати автономію Каталонії.

Під час Війни за іспанську спадщину 1705 Барселону захопили війська Англії та Карла VI Габсбурга. Після взяття міста 1714 військами Філіпа V Анжуйського автономію Каталонії було скасовано.

1809 Барселону взяла французька армія. Владу Іспанії відновлено 1813.

У 19 ст. місто стало центром індустріалізації країни.

1888 і 1929 тут проведено всесвітні виставки.

З 1932 — столиця відновленої автономної Каталонії.

Під час Громадянської війни в Іспанії 1936–1939 Барселона зберігала лояльність республіканській владі. 1938 зазнала руйнувань унаслідок бомбардувань.

26.01.1939 захоплено військами Ф. Франко. Згодом автономію регіону було скасовано. Після смерті Ф. Франка (1975) місто стало одним із центрів руху за відновлення автономії Каталонії, що остаточно відбулося 1979.

Барселона є осередком каталонського руху за незалежність. Відповідну ідею підтримало понад 88 % учасників невизнаного владою Іспанії референдуму, проведеного 2017.

Населення

Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 1,63 млн осіб, густота — понад 16,1 тис. осіб/км².

Склад населення за етнічними групами: іспанці (78,7 %), італійці (2,4 %), пакистанці (1,4 %), китайці (1,3 %), французи (1 %), колумбійці та марокканці (по 0,9 %) тощо. За релігійними групами (2019, опитування): католики (понад 53 %), нерелігійні (9,5 %) та інші.

За віковими групами (2021, оцінка): до 15 років — 12 % осіб, 15–64 роки — 67 %, 65 років і більше — 21 %. За статевими групами: чоловіки (47,5 %), жінки (52,5 %).

Населення зростає, 2011 становило 1,61 млн осіб.

Клімат

Клімат середземноморський, перехідний до субтропічного, з м’якою зимою та спекотним літом.

Середня температура січня — +12 °С, липня — +26 °С.

Середньорічна кількість опадів — близько 600 мм, найбільше у вересні — жовтні.

Господарство

Промисловість

Барселона — значний економічний центр Іспанії. Внесок промисловості у валовий внутрішній продукт традиційно становить 6–7 %. Ключовий елемент економічного потенціалу міста — промисловий район зони вільної торгівлі, де працюють понад 150 компаній.

Основні галузі промисловості: металургійна, автомобільна, електронна, хімічна, фармацевтична, харчова, легка та інші.

Діє теплова електростанція загальною потужністю понад 800 МВт.

Серед головних підприємств автомобільної промисловості — штаб-квартира «СЕАТ» («SEAT») поблизу Барселони, підрозділ «Ніссан Мотор» («Nissan Motor»); хімічної — «Еркрос» («Ercros»); фармацевтичної — «Альміраль» (Almirall), «Естеве» («Esteve»), «Ґріфольс» («Grifols»); харчової — «Чупа Чупс» («Chupa Chups»), «Гальїна Бланка» («Gallina Blanca»), «Моріц» («Moritz»); легкої — «Страдіваріус» («Stradivarius»), «Десігуаль» («Desigual») та інші.

Сфера послуг

Третинний сектор економіки традиційно забезпечує до 90 % ВВП міста.

Розвинено торгівлю, банківську справу, страхування, нерухомість, ресторанне й готельне господарство.

Відомий Барселонський всесвітній центр торгівлі. Наявна зона вільної торгівлі загальною площею 600 га зі спеціальними логістичними й митними зонами. Діє Барселонська фондова біржа (засновано 1915).

Одне з провідних європейських туристичних міст, лідер круїзного (див. Круїз) туризму Середземномор’я. Щороку Барселону відвідують понад 3,5 млн осіб. Станом на 2019 нараховували 442 класифікованих готелів.

Транспорт

Міжнародний аеропорт Барселона — Ель-Прат за 15 км від центра міста є найбільшим у Каталонії. Середній річний пасажиропотік становить понад 40 млн осіб. Тут базується друга за значенням в Іспанії авіакомпанія «Вуелінг» («Vueling»).

Барселона — один із ключових залізничних вузлів Іспанії. Головні вокзали: Барселона Сантс і Барселона — Франція. 2008 відкрито високошвидкісну залізницю Мадрид — Барселона протяжністю 621 км. Загалом виконують внутрішні та міжнародні перевезення.

Розвинена мережа автомобільних доріг, зокрема містом проходять європейські автошляхи. Автовокзал Барселона Норд — основний термінал для регулярних автобусних рейсів.

Морський порт Барселони — великий логістичний комплекс, найбільший круїзний порт Середземного моря. Поділяється на комерційну, логістичну, енергетичну, цивільну та круїзну зони. Є контейнерні термінали. 2019 загальна кількість пасажирів становила 4,6 млн осіб, зокрема лайнерів — 3,1 млн осіб.

Громадський транспорт представлено міськими та приміськими автобусами, таксі, трамваями, фунікулерами. Є канатні дороги. Метрополітен Барселони працює з 1924, налічує 12 ліній.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Барселона — значний науковий центр. Діють Королівська академія наук і мистецтв Барселони (засновано 1764), Королівська медична академія Каталонії (засновано 1770) та Королівська академія витончених мистецтв Каталонії (засновано 1775 як школу живопису).

Перший в Іспанії Барселонський науковий парк (засновано 1997) об’єднує фармацевтичні та біотехнологічні науково-дослідні інститути й лабораторії. Наявний парк біомедичних досліджень (засновано 2006).

Тут базується «Енциклопедична група» (засновано 1980), що популяризує каталонську мову й культуру, а також просуває видання «Велика каталонська енциклопедія».

У Барселоні розташовано обсерваторію Фабра (засновано 1904).

Станом на 2019 усього діяло понад 300 закладів дошкільної освіти, близько 350 закладів початкової освіти, до 220 закладів обов’язкової середньої освіти.

Серед закладів вищої освіти — Барселонський університет, Барселонський інститут театру (засновано 1913), Барселонський автономний університет (засновано 1968), Каталонський політехнічний університет (засновано 1971), Університет П. Фабра (засновано 1990). Наявні бізнес-школи й коледжі.

Культура та мистецтво

Станом на 2018 налічували 199 бібліотек, з яких 40 — публічні. Зокрема, відома національна бібліотека Каталонії, у фонді якої — понад 3 млн одиниць зберігання.

Усього понад 50 музеїв різного спрямування. Серед історичних — музеї історії Барселони (засновано 1943) та Каталонії (засновано 1996); художніх — Національний музей мистецтв Каталонії (засновано 1934), музеї Фредеріка Мареса (засновано 1946), Пікассо (засновано 1963) і сучасного мистецтва Барселони (засновано 1995); природничих — музеї геології (засновано 1874) та природничих наук Барселони (засновано 1882); археологічних — Каталонський археологічний музей (засновано 1932); інших — морський (засновано 1936) та музичний музеї Барселони (засновано 1946), музеї воскових фігур Барселони (засновано 1973), ФК «Барселона» (засновано 1984) тощо.

Великий оперний театр «Лісеу» (засновано 1847) — найстаріший у місті, другий за величиною в Європі після театру «Ла Скала»; разом із ним відкрито симфонічний оркестр і хор. Окрім того, діють театр Ліур» (засновано 1976) та Національний театр Каталонії (засновано 1997). Тут базуються Барселонський симфонічний оркестр і Каталонський національний оркестр (засновано 1944), гітарний оркестр (засновано 1989), Барселонський балет (засновано 2019).

Палац каталонської музики (засновано 1908) і «Аудиторія» (засновано 1999) вважають провідними концертними залами. Працюють галереї «Сала Парес» (засновано 1877), Дж. Пратса (засновано 1976) і «Майораль» (засновано 1989); кінотека Каталонії (засновано 1981); фонди імені Ж. Міро (засновано 1975), А. Тапіеса (засновано 1984) і Суньол (засновано 2002); центри мистецтв Санта-Моніки (засновано 1988), сучасної культури Барселони (засновано 1994), культури й пам’яті «Ель Борн» (засновано 2013) та інші.

Серед традиційних заходів — головний міський фестиваль «Ла Марсе» (з 1902), Грецький фестиваль (з 1976), музичні фестивалі «Сонар» (з 1994) і «Прімавера Саунд» (з 2001), Міжнародний фестиваль музичного документального кіно «Ін-Едіт» (з 2003), Барселонський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів, Барселонський міжнародний кінофестиваль Сан-Жорді (обидва — з 2017) тощо.

Архітектура

У Барселоні розташовано такі об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Твори Антоніо Гауді; Палац Каталонської музики і лікарня Сан-Пау.

Історичний центр міста складається із двох частин: середньовічного старого міста з вузькими вулицями та нового міста 19 ст. із прямокутно-прямолінійним розплануванням. Від римського поселення Барчіно збережено міську браму з двома баштами, залишки оборонного муру, акведука й колонади храму Августа.

Середньовіччя репрезентують Готичний квартал, романські монастирі Сан-Пау-дель-Кампо й Сан-Пере-де-лес-Пуельєс (10–12 ст.), Єпископський палац (13 ст.), готичний собор Святого Хреста і Святої Євлалії (13–15 ст.), церква Санта-Марія-дель-Мар (1329–1383), шпиталь Святого Хреста (1401–1414), фрагмент оборонного муру з баштами і брамою Санта-Мадрона (14–15 ст.).

Палац женералітату Каталонії (1532–1596) є пам’яткою ренесансу. Бароко представлено церквами Сан-Мігель-дель-Пуерто (1753–1755) і Ла-Мерсе (1765–1775), замком Монтжуїк (1640, потім 1751–1799); класицизм — палацом Льотха (1774–1802); історизм — корпусом Барселонського університету (1863–1873) та ареною для кориди (1899–1900).

Розвитку архітектури міста сприяла Всесвітня виставка 1888. Наприкінці 19 ст. Барселона стала центром розвитку оригінальної стилістики каталонського модерну. Прикладом декоративного модерну є Палац каталонської музики (1905–1908; архітектор — Л. Доменек-і-Монтанер). Провідним вважають архітектора А. Гауді, його головний твір — собор Саграда Фамілія у Барселоні; з інших об’єктів — парк Гуеля (1900–1914), будинки Батльо (1904–1906) і Міла (1906–1910).

У 20 ст. місто збагатилося творами архітекторів зі світовим визнанням, серед яких — павільйон Німеччини (до Всесвітньої виставки 1929; архітектор — Л. Міс ван дер Рое), муніципальний центр (1988–1994; архітектор — Р. Монео), міст Бак-де-Рода (1986–1987; архітектор — С. Калатрава), Палау-Сант-Жорді (близько 1984–1990; архітектор — А. Ісодзакі), музей сучасного мистецтва (1987–1995; архітектор — Р. Меєр), телевізійна вежа Кольсерола (1990–1992; архітектор — Н. Фостер), хмарочос Торре Агбар (1999–2005; архітектор — Ж. Нувель).

Видатним сучасним архітектором вважають Р. Бофіла (1939–2022; Іспанія), який є автором одного з терміналів аеропорту (1991–1992), Національного театру Каталонії (1991–1997) тощо.

Спорт

Барселона має давні спортивні традиції. Культивують футбол, автомобільний спорт, легку атлетику та інше.

Серед об’єктів спортивної інфраструктури — Камп Ноу, Олімпійський стадіон (1929; до 56 тис. осіб), автодром Барселона — Каталонія (1991; 140,7 тис. осіб) поблизу міста тощо.

Тут проходили різні міжнародні спортивні змагання, зокрема Літні Олімпійські ігри 1992; чемпіонати світу з футболу (1982), дзюдо (1991), легкої атлетики в приміщенні (1995), футзалу (1996), водних видів спорту (2003, 2013), баскетболу (2014) та інше.

У Барселоні базуються футбольні клуби «Барселона» та «Еспаньйол» (засновано 1900).

Персоналії

Тут народилися політичний діяч і один з ідеологів каталонського національного руху В. Альміраль (1841–1904); архітектор Л. Доменек-і-Монтанер; скульптор Е. Арнау Маскорт; живописці Р. Касас та А. Тапіес; художники Е. Англада Камараса (1871–1959), І. Нонель (1872–1911) та Ж. Міро (1893–1983); піаністка й лауреатка премії «Греммі» А. де Ларроча (1923–2009); оперна співачка М. Кабальє; співачка й переможниця пісенного конкурсу «Євробачення» Саломе (народилася 1939); спортсмени та призери Олімпійських ігор Ж. Санс (народився 1965), Д. Барруфет (народився 1970), А. Санчес Вікаріо (народилася 1971), К. Санс (народився 1975), Г. Менгуаль (народилася 1977), П. Газоль (народився 1980), М. Лопес Таррес (народився 1982), М. Газоль (народився 1985), А. Еспар (народилася 1993) та інші.

З Барселоною пов’язана діяльність архітектора А. Гауді, спортсмена Ж. Гампера (1877; Швейцарія — 1930; Іспанія), скульптора Х. Клара, письменника Ж. Арно тощо.

Додатково

У провінції мешкає найбільша мусульманська громада в Іспанії (понад 320 тис. осіб). У місті нараховують понад 260 мусульманських культових споруд.

Окрім того, тут проживає найбільша в країні єврейська громада. У Барселоні розташовано одну з найдавніших синагог (від 4–5 ст.) у Європі.

Джерела

1. Anuari Estadístic de la Ciutat de Barcelona 2021. Barcelona : Oficina Municipal de Dades, 2021. 456 p. URL: https://ajuntament.barcelona.cat/estadistica/castella/Anuaris/Anuari/Anuari2021.pdf
2. Estudio demográfico de la población musulmana. Explotación estadística del censo de ciudadanos musulmanes en España referido a fecha 31/12/2021. Madrid : Unión de Comunidades Islámicas de España, 2023. 18 p. URL: http://observatorio.hispanomuslim.es/estademograf.pdf
3. Departament d'Estadística i Difusió de Dades. URL: https://ajuntament.barcelona.cat/estadistica/catala/index.htm

Література

1. Брюховецька Л. І. Кіномистецтво. Київ : Логос, 2011. 391 с.
2. Ingrosso Ch. Barcelona: Architecture, City and Society, 1975–2015. Milano : Skira, 2011. 191 p.
3. Вадімов В. М. Барселона // Досвід та перспективи розвитку міст України. 2016. Вип. 30. С. 164–174.
4. Noble I., St Louis R. Barcelona. 12th ed. Carlton : Lonely Planet, 2022. 320 p.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Барселона (місто) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барселона (місто) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 22.10.2023