Біотит

Біоти́т [від прізвища фізика Ж.-Б. Біо (франц. Biot)] — мінерал класу силікатів, алюмосилікат шаруватої будови.

Біотит
Клас мінералу	силікати
Колір	від жовтого, бурого до чорного, іноді бурувато-зелений
Сингонія	моноклінна
Твердість	2–3, 5
Блиск	скляний
Густина	3, 02–3, 12 г/см³

Біотит іноді називають «чорною слюдою», на відміну від «білої слюди» — мусковіту. Обидві форми трапляються в одних і тих самих гірських породах, у деяких випадках — поруч.

Історична довідка

Назвав геолог та мінералог Й. Ф. Гаусман (1782–1859; Німеччина) на честь фізика й геодезиста Ж.-Б. Біо, який першим вивчав оптичні властивості слюди.

Міжнародна мінералогічна асоціація класифікувала біотит як мінеральний вид до 1998, коли його статус був змінений на мінеральну групу.

Характеристика

Хімічний склад

Магнезіально-залізиста слюда, хімічна формула: К(Mg, Fe)₃ (ОН, F)_а [AlSi₃О₁₀], або

K(Mg, Fe²⁺,Mn²⁺)₃[(OH, F)₂|(Al, Fe³⁺,Ti³⁺)Si₃O₁₀], або

K(Mg; Fe²⁺)₃(Al; Fe³⁺)Si₃O₁₀(OH; F)₂.

Збагачений залізом член ізоморфного ряду KFe₃(OH, F)₂ [AlSi₃O₁₀], який належить до групи триоктаедричних слюд (залізисто-магнезіальна слюда).

Хімічний склад (%): SiO₂ — 36.25; TiO₂ — 3.39; Al₂O₃ — 13.90; Fe₂O₃ — 6.80; FeO — 14.81; MnO — 0.49; MgO — 11.80; Li₂O — 0.03; Na₂O — 0.10; K₂O — 9.57; Cl — 0.06; H₂O — 2.80.

Фізичні характеристики

Колір від жовтого, бурого до чорного, іноді бурувато-зелений. Сингонія частіше моноклінна. Густина 3,02–3,12 г/см³. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 2–3,5. Блиск скляний. Температура кристалізації 600–700 °C.

Добре утворені кристали трапляються рідко, переважно їх спостерігають у пластинчастих лускуватих агрегатах.

Асоціації: кварц, польовий шпат, плагіоклаз, нефелін, мусковіт, піроксен, амфіболи, андалузит, кордієрит, шпінель.

Різновиди

біотит 1М, 1Md, 2М1, 2М2, 3Т — політипні модифікації;
баріїстий (містить до 7 % ВаО);
залізно-титановий (містить до 4 % ТіО₂);
кальціїстий (містить до 14,3 % СаО);
магнезіальний (зайва назва флогопіту);
марганцевий (містить до 21,5 % MnO i Mn₂O₃);
нормальний (вміст Mg перевищує вміст Fe);
титановий (містить до 13 % ТіО₂);
хромистий (гіпотетичний біотит із вмістом Cr₂O₃);
цезіїстий (містить до 3 % Cs₂O).

Походження. Розташування родовищ

Важливий породотвірний мінерал магматичних, метаморфічних і метасоматичних гірських порід, зокрема, гранітів, сієнітів, діоритів, гнейсів, слюдяних сланців, гранодіоритів, трахітів, мінет. Поширений у пегматитах. В основних породах (базальтах) трапляється дуже рідко. У багатьох метаморфічних породах (контактові роговики, слюдяні сланці, парагнейси, ортогнейси) буває у вигляді дрібнолускуватих, іноді щільних шлірових (див. Шлір) виділень.

Окремі знахідки: в Італії (вулкани Везувій та Монте-Сомма); Росії (південь Уральських гір); США (штати Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсильванія, Каліфорнія та ін.); Канаді (провінції Онтаріо, Квебек).

Біотит в Україні

В Україні трапляється в багатьох кристалічних породах.

Значення

Промислове значення має гідратизований біотит — вермикуліт.

Використовують як електроізоляційний матеріал, для виготовлення фарб, у косметичній промисловості. Великі кристали цінують колекціонери.

Література

Dana E. S. Dana's System of Mineralogy. 5th ed. New York : Yale University Press, 1868. 827 p.
Deer W., Howie R., Zussman J. Rock-forming Minerals : in 5 vol. London : Geological Society, 1963. Vol. 3. P. 55–84.
Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Біотит // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Mandarino J., Back M. Fleischer’s Glossary of Mineral Species. 10th ed. Tucson : Mineralogical Record, 2018. 410 p.